Чи стали українці толерантнішими: показове дослідження стигми

Незалежно від життєвих пріоритетів та потреб, гадаю, більшість з нас схильні обирати собі більш зручні умови життя, відмовлятися від поганого сервісу, прагнути розуміння та прийняття нас в суспільстві, уникати незручностей, тиску, засудження, цькування.

Якщо є вибір.

А якщо вибору немає?

Припустимо, в супермаркеті мене образили чи з осудом прокоментували мій кошик, я здатна обрати інший супермаркет.

Якщо водій таксі пожартував про мій втомлений вигляд, його послугами я більше не скористуюсь.

Але як бути, якщо тобі, наприклад, відмовляють в лікарні, а змінювати заклад занадто проблематично?

Як бути, якщо твою дитину не беруть в дитячий садок?

Як бути, якщо осуд та цькування йде від найближчих людей: партнера, батьків, родичів, сусідів, колег?

І чи правильно лише уникати випадків дискримінації та не протидіяти їм?

Попри те, що ми можемо існувати у відносно толерантних "кластерах" суспільства, в Україні є безліч людей, які щодня стикаються зі стигмою та дискримінацією.

Притому причиною дискримінації є ознаки, які люди або не здатні змінити, як то стать, вік, стан здоров’я, або не мають змінювати, якщо вони не суперечать чинному законодавству України.

Оскільки сфера моєї діяльності – боротьба з епідемією ВІЛ в Україні, я буду говорити про людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ).

Стигма і дискримінація людей, які живуть з ВІЛ – це не художній вираз чи моє суб’єктивне уявлення, це реальні випадки порушення прав людини.

БІЛЬШЕ ПРО ЦЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ЙОГО ТЕРАПІЮ: ВІЛьні люди. Як дешевші ліки можуть зупинити епідемію

Нагадаю, що ВІЛ – це хронічне захворювання, яке піддається лікуванню і є контрольованим.

А контролю захворювання не піддається тоді, коли люди не знають шляхи передачі, коли є бар’єри в доступі до лікування, коли тест на ВІЛ – це вже страшний вирок, а не рутинне піклування про своє здоров’я.

Вже вчетверте ми провели заміри різних форм стигматизації та дискримінації людей за ознакою ВІЛ-статусу – дослідження "Індекс стигми людей, які живуть із ВІЛ".

За 10 років, ми бачимо, що рівень дискримінації по відношенню до ВІЛ-позитивних українців впав майже в чотири рази.

Відсоток ВІЛ-позитивних українців, які стикаються з дискримінацією у вигляді пліток та погроз з боку соціального оточення з 2010 по 2020 роки впав з 30% до 8% і з 18% до 5%, відповідно.

Не може не тішити, що у багатьох сферах життєдіяльності ЛЖВ частота проявів стигми та дискримінації значно скоротилась. Але не зникла зовсім.

Кожна п’ята людина з ВІЛ протягом останнього року стикалась з незаконним розголошенням власного статусу: на роботі, в медичному закладі, будь-де в громаді.

Проблема стигматизації з боку соціального оточення також залишається актуальною: сюди відносимо плітки, осуд, погрози, аж до фізичного насилля, проблеми з працевлаштуванням тощо. Втім "градус" напруги поступово знижується у порівнянні із опитуваннями минулих років.

У медичній сфері маємо дуже успішні показники: за десять років відсоток випадків відмов людям із ВІЛ у медичних послугах впав з 22% до 4%.

Але ці 4% жахають своєю середньовічною дикістю та глухістю медичних працівників до доказової медицини.

Людей з ВІЛ досі може відмовлятись забирати швидка, їм відмовляють в операціях, стоматологічних послугах, відправляють в інші лікарні, примусово "лікують" та утримують в інфекційних відділеннях без необхідності.

І це там, де ти найбільше потребуєш допомоги, і найменше очікуєш, що допомога буде залежати від упереджень та міфів того чи іншого медичного працівника.

Сукупно це все породжує проблему, яка, на жаль, з роками не стала менш актуальною самостигма та самодикримінація.

Через негативні фактори у людей, які живуть з ВІЛ, стійко закріплюється відчуття провини та сорому, неможливість будувати близькі та романтичні стосунки, відторгнення своєї тілесності та сексуальності, конструювання негативної ідентичності – "не такий, як всі", "хворий", "нещасний", "сам винен у своїй хворобі", "небезпечний для інших".

Це замкнуте коло – суспільство не приймає групу людей, група людей не бачить себе в суспільстві. І попри те, що в Україні створено законодавчу базу, яка направлена на захист прав людей, які живуть з ВІЛ, обізнаність із законодавством, а отже і готовність захищати свої права в разі їх порушення, – залишаються недостатніми.

Ми часто навіть не усвідомлюємо, що наші права порушуються через необізнаність цих самих прав та механізми захисту.

Виходить, наша зброя проти стигми та дискримінації – це знання. Захищати себе значно продуктивніше, якщо знаєш, що закон на твоєму боці.

Застарілі міфи та порожні упередження перестають бути переконливими, коли є факти і актуальна інформація.

ТАКОЖ ВІД ЦЬОГО АВТОРА: Просвітництво як зброя проти "вірусу дискримінації"

Дані дослідження допомагають зібрати доказову базу, щоб впливати на політику відношення до людей з ВІЛ та впровадження програм із захисту їхніх прав.

Зменшення стигми і дискримінації по відношенню до людей, які живуть з ВІЛ, – результат нашої щоденної праці та доказ того, що ми рухаємось в правильному напрямку.

У нас попереду ще багато роботи в боротьбі з упередженнями та дискримінацією, бо зафіксувати сам факт дискримінації – це лише перший крок у її подоланні.

Давайте пам'ятати, що конституція кожному з нас гарантує рівні права та свободи. А отже у всіх, незалежно від статі, кольору шкіри, орієнтації чи віросповідання, є право на здоров'я та життя, яке ніхто не здатен в нас забрати.

Ольга Петраш, заступниця директора проекту USAID HealthLink: Прискорення зусиль з протидії ВІЛ/СНІДу в Україні; провідний фахівець БО "100% Життя", спеціально для УП.Життя

Титульна світлина Andreus/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Неповага, гомофобія, ейджизм: 5 відео про дискримінацію в Україні

Суспільство "чистих підлог", або Як ми підтримуємо дискримінацію за сімейним статусом

"Це частина мене", або Чому деяких людей дискримінують через зовнішність

"Не то пальто", або Чому деяких людей дискримінують через одяг

Фетизм, або Чому деяких людей дискримінують через зайву вагу

Страх перед веганством. Чому деяких людей дискримінують через їжу

З дитиною вхід заборонено! Про дискримінацію за ознакою… материнства

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".