Жіноча праця: низькооплачувана, невидима, важлива
В Україні, як і в усьому світі, є низка секторів економіки, у яких працюють переважно жінки.
Дискусія про умови та оплату праці в цих секторах спалахнула з новою силою у зв'язку з поширенням пандемії COVID-19, адже медичний сектор – один із традиційних "жіночих" секторів зайнятості – опинився на передовій боротьби із несподіваною загрозою.
Ще минулої весни інтернетом ширилися фотографії перевтомлених медсестер, а публічні кампанії підтримки й вдячності медпрацівникам і медпрацівницям поширювалися в багатьох містах світу.
В Україні увага до критично низьких зарплат медсестер та умов праці в медичному секторі навіть в часи пандемії рідко виходить за межі спільнот самих працівниць.
Що вже й казати про інші "жіночі" сектори економіки, такі як освіта, соціальна робота, роздрібна торгівля чи швейна галузь?
ДЛЯ ГЛИБШОГО РОЗУМІННЯ ТЕМИ: Чому зарплати виховательок дитсадків в рази нижчі за передбачені законом
"Жіночі" сектори та праця є одними з найбільш низькооплачуваних. Саме це є однією з причин існування гендерного розриву в оплаті праці, коли у середньому чоловіки заробляють більше, ніж жінки.
Згідно з даними Державної служби статистики, у останньому кварталі 2020 року цей розрив становив 19%. Тобто, жінки у середньому заробляли на 19% менше, ніж чоловіки.
Розрив у середніх зарплатах жінок і чоловіків сягав 42% у секторі мистецтва, спорту, розваг і відпочинку, 32% у секторі фінансової та страхової діяльності, 25% у промисловості.
Низькі зарплати характерні для всіх "жіночих" секторів економіки й ситуація фактично не відрізняється, незалежно від того, про які виробничі галузі йде мова: про сектор послуг, державні установи, приватні підприємства.
| Частина жінок кидають роботу виховательок і намагаються знайти кращу. Фото AllaSerebrina/Depositphotos |
Наприклад, розглянемо сектор дошкільної освіти та швейну галузь.
Дошкільна освіта є найпершою ланкою державного сектору послуг для задоволення потреб місцевого населення і має одну із найнижчих середніх зарплат у країні.
Швейний же сектор – це приватний виробничий сегмент, який переважно відшиває одяг для західних брендів, при цьому у ньому найнижча середня зарплата у промисловості.
Згідно з офіційними даними, середні зарплати жінок у текстильному і швейному секторі наприкінці 2020 року становили 7772 грн до оподаткування. Тобто, на руки жінки у цьому секторі отримували у середньому 6256 грн.
"Ми робимо очень качественний продукт. Але немає достойної оплати.
Яке може бути задоволення чи бажання працювати? На виробі стоїть цінник 220 євро, який шию, навіть половини тої суми не отримую в місяць", – швачка, 37 років, опитування проводилося у 2017 році.
"Я ж кажу – ми все потягнем, всьо нормально! Дайте хотя б, я не знаю… ну не чотири тисячі. Ну щоб вижить, ну хотя би до десяти. Всім.
Щоб міг відложить, щоб міг поїсти, одіться – елементарні речі. Елементарні! Я ж не кажу про щось…", – вихователька, 42 роки, опитування проводилося у 2020 році.
Погані умови праці також характерні для цих "жіночих" секторів.
На швейних фабриках – це екстремальна спека влітку і багато понаднормових годин праці, які в "гарячий сезон" можуть сягати 60 годин на тиждень.
У дитсадках, особливо у великих містах – це ті ж таки понаднормові години праці через брак персоналу, а також переповнені групи, де кількість дітей може перевищувати норму у 2 рази.
"Було 12, було 13 годин на день. Раз приїхала в 2 ночі – привезли. Коли відгрузка була", – працівниця швейної фабрики, 49 років.
"Ліжок у нас за нормою – 25, а дітей, звичайно, їх не 25. Ось зараз я набираю групу, у мене за списком проходить 39 дітей…
У тому році – я просто хваталася за голову. Но це була не моя група, там молодий співробітник – у неї за списком було 52 дітей", – вихователька інклюзивної групи, 44 роки.
Очевидно, що причини такої ситуації на швейних фабриках і у дитсадках різні.
У першому випадку мова йде про систему глобального виробництва, де у процесі конкуренції між собою країни-виробники намагаються привабити замовлення західних брендів дешевою робочою силою.
У випадку дошкільної освіти ситуація спричинена критичним недофінансуванням з боку місцевих бюджетів і відсутністю субвенції з центрального бюджету.
Однак є і спільне – саме низькі зарплати та частково суспільні уявлення про "жіночу" працю роблять ці сектори традиційно "жіночими": як і роботу медсестер, соціальних працівниць, сферу роздрібної торгівлі.
Ситуація у "жіночих" секторах економіки, безперечно, суттєво впливає на становище жінок, котрі там працюють.
В умовах низьких зарплат вони змушені економити буквально на всьому. Понаднормові години праці, підробітки та домашні обов'язки, які традиційно покладені на жінок, призводять до стресу, проблем зі здоров'ям, браку часу на сім'ю, на себе, на відпочинок.
"Я йду на роботу на 7:30 і працюю до 16, а потім я беру роботу додому, працюю вдома – і в суботу, і в неділю… у мене немає вихідних.
Моя робота – яд у мене в крові. Як наркотик, я вже тричі звільнялася, а потім поверталася", – швачка, 49 років.
"Бывает, что даже на еду не хватает. Ну, вот я рассчитывала хотя бы нам 2 000 на две недели хватило, но нам не хватает...
Чтобы мы нормально просто вот покушали, вот без всяких там – без колбасы, без сыра, без всяких там излишеств – надо тысячи три. На две недели… 6 000 мне просто на питание", – вихователька, 34 роки, самостійно виховує неповнолітніх дітей.
Зважаючи на умови та оплату праці, частина жінок кидають таку роботу і намагаються знайти кращу.
Але багато залишається. Причин для цього декілька: це і мала пропозиція кращої роботи, особливо у невеликих населених пунктах, неможливість добиратися на роботу у сусідні населені пункти чи податися на заробітки, якщо вдома малолітні діти, неможливість переїхати в більше місто через брак коштів на оренду житла.
Ситуація у "жіночих" секторах економіки впливає не лише на працівниць. Як на швейних фабриках, так і в дитсадках (зі зрозумілих причин) часто змінюється персонал і його хронічно бракує.
Частина швейних фабрик закривається, не витримуючи глобальної конкуренції, що призводить до зникнення робочих місць, зменшення податкових надходжень.
У випадку дитсадків хронічне недофінансування також впливає на молодих матерів та їхні сім'ї. Брак дитсадків з раннього віку, відсутність місць, переповненість груп, скорочені години роботи закладів – все це робить неможливим повернення матерів до стабільної зайнятості після народження дитини.
У контексті глобальної кризи, спричиненої пандемією, ситуація у "жіночих" секторах суттєво погіршується.
Швейні фабрики втрачають замовлення через скорочення обсягів виробництва одягу на міжнародному ринку.
Велика частка роздрібної торгівлі закрилася через протиепідемічні заходи.
Медзаклади перевантажені та критично недофінансовані, зважаючи на зростаючі потреби медичної системи через COVID-19.
Недофінансування соціальної роботи і освіти може лише поглибитися, коли влада запустить політику "жорсткої економії" у відповідь на бюджетну кризу.
Все це погіршить соціально-економічне становище жінок, чиї проблеми великою мірою залишаються невидимими – як у публічній дискусії, так і в державній політиці.
БІЛЬШЕ ДЛЯ РОЗУМІННЯ: Пристрасті довкола H&M – бренду, який порушує права людини
Що ж робити з усіма цими проблемами?
Перш за все, про них треба почати говорити. Потрібно говорити про гідну зарплату та умови праці у "жіночих" секторах, про їхнє значення для суспільства.
Необхідно відійти від історій про індивідуальний успіх і шукати шляхи вирішення системних проблем, які суттєво відрізнятимуться від домінуючих візій.
Для обговорення невидимих проблем жіночої праці – як оплачуваної так і неоплачуваної – ми вже кілька років проводимо дослідження.
У 2021 році всі ці дослідження об'єдналися в рамках проекту (Не)видима, який реалізується за підтримки Rosa-Luxemburg-Stiftung в Україні.
Оксана Дутчак, кандидатка соціологічних наук, дослідниця Центру соціальних і трудових досліджень
Текст підготовлений у рамках проекту (Не)видима спеціально для УП.Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
Титульна світлина leungchopan/Depositphotos
Вас також може зацікавити:
Чому зарплати виховательок дитсадків в рази нижчі за передбачені законом
Замість квітів та цукерок: 8 доречних "подарунків" для виховательки на 8 березня
Ціна одежини. На фабриці H&M швачки масово втратили свідомість
"Мені не заплатили": Швачки Zara додавали до одягу прохання допомогти
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.
Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".