Ласкаво просимо в академіки: у члени НАН балотуються люди, які дотичні до плагіату і "фабрик" дисертацій

24-27 травня відбудуться вибори в дійсні члени і члени-кореспонденти Національної академії наук України. 

Вибори пройдуть уперше за нового президента цієї колись дуже поважної організації.

Зміна керівництва дала сподівання, що НАНУ принаймні не буде поповнювати свої ряди плагіаторами, "фантомасами" і тими, під чиїм "дахом" функціонують так звані фабрики дисертацій.

Особливо з огляду на слова її нового очільника академіка Анатолія Загороднього, які прозвучали на брифінгу після його обрання: "Очевидно, що почастішали випадки проникнення в наукову спільноту недоброчесних науковців. І, очевидно, що це моральна відповідальність кожного науковця".

А очевидне протиставлення природничих наук усім іншим – "У природничих науках критерії досить жорсткі, протягнути через семінар якусь псевдонаукову ідею вкрай складно" – навіювало припущення, що критерії саме цих наук буде взято на озброєння при "оздоровленні моральної атмосфери в науковій спільноті".

АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ'Ю Президент НАНУ Анатолій Загородній: Якщо не припинити відтік мізків, наука в Україні помре ще до середини ХХІ століття

Тим більше, що вчені з системи НАН неодноразово закидали обвинувачення "гуманітаріям" (розуміючи під ними всіх неприродничників і нематематиків), що саме їхнє середовище просякнуто плагіатом і фальсифікаціями.

Щоправда, "забувши" при цьому, що широкий антиплагіатний рух в Україні розпочався з моїх одноосібних викриттів плагіату і фальсифікацій в дисертації і публікаціях Катерини Кириленко – дружини тогочасного віце-прем`єр-міністра України В`ячеслава Кириленко.

До яких додались мої ж одноосібні викриття дисертаційного плагіату Арсенія Яценюка, Станіслава Ніколаєнка та інших топ-посадовців і їхніх родичів.

А як доктор філософських наук я є стовідсотковим гуманітарієм.

Як і моя колега доктор філологічних наук Елеонора Шестакова, котрій належить чимала кількість викриттів плагіаторів у сфері соціальних комунікацій і культурології.

Як і ті історики, що домоглися (!) скасування присудження ступеня доктора наук за дисертацію з плагіатом і псевдонауковим змістом.

Тобто поки що найбільш потужні спроби очищення наукового середовища – і не тільки гуманітарного – відбуваються переважно силами саме гуманітаріїв.

До речі, аналіз дисертації доктора технічних наук Сергія Бабака, теперішнього голови Комітету з питань освіти, науки та інновацій Верховної ради України, мною було проведено на прохання природничників, які з виявленням плагіату в ній не впорались. У чому дехто з математиків публічно у Facebook і розписався.

Отже, під враженням від установки очільника НАНУ на "оздоровлення моральної атмосфери в науковій спільноті" знайомимося зі списками кандидатів у члени і член-кореспонденти цієї академії.

І розуміємо: час Х для випробування на "моральну відповідальність" за те, аби до лав академіків НАНУ більше не проник, або не підвищив свій статус в академії, жоден "недоброчесний науковець", настав.

У дійсні члени по Відділенню фізико-технічних проблем енергетики балотується член-кор. НАН, д.тех.н. Бабак Віталій Павлович, заступник директора Інституту технічної теплофізики НАН.

Також підвищити свій статус до дійсного члена по Відділенню історії, філософії та права бажає ректор НПУ ім.М.Драгоманов, д. філос.н. Андрущенко Віктор Петрович, який і так вже є член-кором НАНУ (на додачу до статусу "повного" академіка Національної Педакадемії – НАПНУ).

А член-кореспондентом по Відділенню економіки НАНУ планує стати д. ек. н. Чугунов Ігор Якович, зав.каф. Київського національного торговельно-економічного університету.

Віталій Павлович Бабак – тато Голови комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергія Бабака – того самого, обидві дисертації якого характеризуються не тільки плагіатом, але й фіктивним авторством.  

Втім, зауваження до Бабака-старшого не через родинні стосунки, попри те, що на відміну від формули "син за батька не відповідає", батько, мабуть, відповідальність таки несе.

Особливо з огляду на те, що співавторами статей Бабака-сина, які й складають близько половини його докторської дисертації, були підлеглі або колеги Віталія Павловича.  

Однак, справа навіть не в цьому. А в тому, що Бабак-старший сам відзначився, як нині модно говорити, академічною недоброчесністю.

Наприклад, у своїй одноосібній статті "Моніторинг об’єктів теплоенергетики з використанням безпілотних літальних апаратів" (Пром. теплотехника, 2017, т. 39, №2 – с.25-30, подана у березні 2017) використав без посилань кілька фрагментів з публікацій російської кандидатки наук А.Антонової та російського студента О.Данилова.

Решта ж статті тата майже повністю складається з частини розділу дисертації сина, на яку посилань під буквально відтвореними фрагментами теж немає.

Фрагменти двох статей того ж студента О.Данилова без посилань на них – і у другій одноосібній публікації В.П. Бабака "Мобільний дистанційний моніторинг довкілля об’єктів енергетики" ( К.: КНУТД, 2017. – с.15-17).

При цьому член-кореспондент НАН України В.П.Бабак приписав собі розробку, автором якої є Остін Рег – голова NATO VTOL UAV Engineering Group, – книгу котрого, переклавши російською, цитує студент О.Данилов!

До того ж це прозвучало в Пленарній доповіді В.П.Бабака на Міжнародній науково-практичній конференції "Мехатронні системи: інновації та інжиніринг", що проходила 15 червня 2017 року у Києві.

Крім запозичень без посилань зі статей Данилова знайшлось місце і для таких же запозичень з докторської сина, в якій, до речі, також міститься низка сплагіачених фрагментів статей цього студента.

Не менш цікавими з точки зору порушення авторського права, не кажучи вже про академічну доброчесність, є дві колективні монографії, що вийшли за співавторством і за редакцією Віталія Бабака:

• "Апаратно-програмне забезпечення моніторингу об’єктів генерування,транспортування та споживання теплової енергії" (осінь 2016 року);
• "Моделі та міри у вимірюваннях" (2019 рік).

В обох серед авторів не значиться син Віталія Бабака – Сергій, а от тексти з його дисертації є. Без посилань на неї.

Оскільки авторство в монографіях не розведено, визначити, хто саме плагіатив,  складно. Але Віталій Бабак несе відповідальність за цей плагіат, як мінімум, в якості наукового редактора: якщо він "слона", тобто плагіат із захищеної 12 квітня 2016 року дисертації сина, не примітив, то…

Чи, можливо, й примітив, але йому лишалося краще промовчати? Бо справжнім авторам відповідних розділів докторської дисертації Бабака-молодшого набридло відчуження їхньої інтелектуальної власності і вони вирішили повернути собі своє, розмірковуючи: захистився за їхніми текстами і розрахунками – і досить?  

Тим більше, що цим вони відкрили шлях сину свого керівника до верхніх ешелонів української влади.

Як і перспективи членства в Національній академії наук. Бо в Україні до наукових національних академій прийматимуть вже родинами: тато – академік, син (зять) – член-кор.

Це не припущення, а констатація факту, адже в Національній академії педагогічних наук (НАПНУ) так вже і є: Андрущенко Віктор Петрович – академік, а його зять Костянтин Ващенко, державний секретар Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до того – державний секретар Міністерства фінансів, до того – голова Національного агентства України з питань державної служби) – член-кореспондент.

Що ж до Національної академії наук, то на травневих виборах ректор уславленого своїми "фабриками" плагіатних дисертацій Нацпеда ім.М.Драгоманова  В.П.Андрущенко розраховує набути статус повного члена ще й цієї Академії.

Віктор Петрович також не відповідає за своїх дітей – доньку Тетяну Андрущенко і зятя Костянтина Ващенка, докторські дисертації яких переповнено плагіатом.

Будемо вважати, що до дисертаційного плагіату членів своєї родини він не причетний.

Але він точно причетний, щонайменше як науковий керівник і науковий консультант, до феєричного плагіату і фальсифікацій в двох дисертаціях "правої руки Поплавського" Інни Костирі та плагіату в кандидатській дисертації її чоловіка Бориса Новожилова, колишнього Генерального директора МДЦ "Артек".

Як керівник він причетний і до плагіату в кандидатській поляка Яна Войдили, котрий приїхав "в Україну за дисертацією". Подібно до десятків громадян Китаю, а також поляків та інших іноземців, плагіат в чиїх дисертаціях було захищено у спецрадах НПУ ім.М.Драгоманова, очолюваного Віктором Андрущенко.

"Фабрики дисертацій", які виробляли іноземцям дисертації з раніше захищених в цих же спецрадах дисертацій, за визначенням не могли діяти без відома ректора цієї установи. Хіба що він вкрай поганий менеджер і не відав, що робиться в його "вотчині" (у що навряд чи можна повірити).

Втім, не Андрущенком єдиним може прирости Національна академія наук. В член-кори по Відділенню економіки НАНУ балотується Чугунов Ігор Якович.

Під керівництвом Чугунова захищено чимало кандидатських і докторських дисертацій бувших і теперішніх працівників Міністерства фінансів. І не тільки.

Щоправда декого з тих, у кого науковим керівником був Чугунов, може очікувати неприємний сюрприз: у чималій кількості дисертацій (і публікацій по них) вистачає плагіату.

Якщо додати, що нерідко це плагіат з його ж власних публікацій, а також кількаразове повторення без посилань одних й тих же текстів у різних дисертаціях, захищених не просто під керівництвом Ігора Чугунова, але й у спецраді Д 26.055.03, яку він же очолює у Київському національному торговельно-економічному університеті, то можна припустити, що це є ознакою більшого порушення академічної доброчесності, ніж просто недобросовісне ставлення до посадових обов’язків.

Отже, на виборах до головної наукової Академії України перед учасниками голосування поставатимуть не лише професійні, але й моральні питання, вирішення яких матимуть важливі соціально значимі наслідки.

Попри те, що НАН – самоврядна організація, існує вона за бюджетні кошти. Тобто за кошти держави Україна і українських платників податків.

І 5 тисяч гривень пожиттєвої місячної доплати академікам саме за статус – це "усього лише" пенсія за 2,5 місяці більшості українських пенсіонерів. Тих, хто можливо навіть не чув ані про академічну доброчесність, ані про плагіат, ані про гоустрайтерство. Але чесно працював усе життя, з дитинства засвоївши як аксіому: "не вкради". 

Сподіваюсь, що й для більшості виборців у НАНУ не потрібно доводити теорему про несумісність із статусом академіка плагіату і "фабричного виробництва" дисертацій.

Як не потрібно приймати новий закон чи вносити зміни до законів діючих для того, аби не поповнювати ряди НАН "нечесними вченими". Достатньо просто не дати свій голос за обрання до своїх лав чи підвищення статусу раніше обраних плагіаторів і "фабрикантів дисертацій".

Звісно, якщо страх перед "каліфами на час" при владі або ефемерні сподівання на їхню "послідовну підтримку" не переважать "моральну відповідальність кожного вченого" НАНУ – ту, про яку говорив її новий президент.

Якщо ж згадані претенденти підвищать або набудуть статус  членів Національної академії наук України, слова про "оздоровлення моральної атмосфери в науковій спільноті" цієї організації будуть блюзнірством. З додаванням: "академічне".

Тетяна Пархоменко, доктор філософських наук, професор, спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Титульна світлина pockygallery/Depositphotos

Також вас можуть зацікавити:

Мисливці за плагіатом. Як група науковців шукає в Україні горе-академіків

Інші колонки Тетяни Пархоменко про плагіат в наукових роботах Катерини Кириленко, Арсенія Яценюка, Станіслава Ніколаєнка та інших

Як міністерство Лілії Гриневич гальмує викриття плагіаторів в Україні

Радник Зеленського з освіти, який назвав "реальною" зарплатню вчителя в $4 тисячі – плагіатор

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".