Стихійне донорство VS системний підхід: чому важливо ставати регулярним донором крові

Молодий, м'язистий та високий хлопець вперше здає кров. Йому нещодавно виповнилось 18, тож нарешті він може допомогти рятувати життя донорством. Він інтенсивно стискає гумовий м’ячик, аж поки медсестра просить його так не нервувати. Гемакон (контейнер для збору крові) наповнюється цілющою кров'ю, і раптом хлопець стає блідішим за простирадло кушетки, ще за хвилину він непритомніє.  

Так у лікарні, де він так емоційно та пристрасно хотів здати кров для свого товариша, який потрапив у ДТП, додається ще один пацієнт. Тепер і жертва нещасного випадку на дорозі, і той, хто прийшов його рятувати, потребують переливання крові.  

Так емоційний та різкий порив здати кров лише примножив кількість тих, хто її потребує. Це називається стихійним донорством. Коли крові потребують близькі, рівень забудькуватості про стан здоровʼя зростає до небес. Або ж люди навмисно приховують щось про себе, думають, що це дрібниця у порівнянні з тим, що для реципієнта ця кров – питання життя та смерті.  

Так сталось і цього разу. На поміч реципієнту прийшли його друзі з гуртожитку, один із них – високий, молодий, м'язистий – забув, що в нього виразка шлунку. При здачі крові трапився рецидив, почалась внутрішня кровотеча. Потреба у донорській крові зросла знов.  

В Україні разове (або стихійне) донорство – все ще поширене явище. В разі гострої потреби донорами крові для пацієнта стають його друзі чи члени сім’ї, або ж донора шукають серед знайомих чи через соцмережі. Пошуками у такому разі родина пацієнта займається самостійно.  

Читайте також: Чи можна бути донором після татуювання і кому заборонено здавати кров? Пояснює МОЗ

Добровільне безоплатне системне донорство – ознака розвинених країн. Це показник того, що система охорони здоров’я дбає про людей належним чином, а самі громадяни роблять свідомий внесок у розвиток та захист суспільства. За даними ВООЗ, 79 країн збирають понад 90% донорської крові шляхом добровільного безоплатного донорства. Серед них – 38 країн з високим рівнем доходу, 33 країни із середнім і вісім країн із низьким. 

За даними Панамериканської організації охорони здоровʼя, кров, отримана від регулярних донорів-волонтерів, безпечніша, ніж кров платних донорів або родини/друзів пацієнта. Дослідження показують, що родинні донори менше знають про те, які протипоказання забороняють їм ділитися кровʼю. Люди, які отримують винагороду за кровоздачу, схильні до замовчування факторів, котрі можуть нашкодити реципієнту. 

Надихає приклад Штатів, де приблизно 3% населення щорічно стає донорами крові. Принаймні раз на два роки Управління з продовольства і медикаментів США перевіряє якість роботи усіх інституцій, пов'язаних із цією сферою. Країна вже давно відмовилась від родинного або платного донорства. 

Стихійне донорство є небезпечним ще й з "репутаційної" точки зору. Історія про хлопця з виразкою – реальна, йому вчасно надали допомогу і врятували. Проте це далеко не єдиний випадок, коли люди, не підготувавшись до донації чи знехтувавши протипоказаннями, вважають, що проблема у самій процедурі і здавати кров небезпечно. Через це в суспільстві досі побутує безліч міфів про донорство, хоча забір крові – одна з найбільш безпечних і "відпрацьованих" медичних маніпуляцій. 

Читайте також: Як і хто може стати донором крові? Інструкція від МОЗ

Ми в ДонорUA розвиваємо системне добровільне донорство крові з 2015 року. На сьогодні наша спільнота налічує понад 135 000 донорів. Це лише один із перших результатів і  кроків  на шляху до добровільного свідомого донорства крові в Україні. Адже країні все ще не вистачає крові. Після повномасштабного вторгнення потреба в ній зросла на 60%, але й до того близько 75% пацієнтів, що потребують переливання, не отримували її вчасно або взагалі.  

При цьому потреби у крові щороку зростають у будь-якій країні, оскільки медицина розвивається, все більше проводять складних операцій, які не проводилися раніше. На жаль, кількість людей, які мають онкозахворювання, також зростає. Хоча під час війни пораненим необхідна кров, перед нами глибша задача – зробити донорство системним, коли здавати кров стає для людини звичкою. Для цього ми організовуємо виїзні донації, корпоративні дні донора в компаніях, тематичні заходи.  

Окрім цього, системне донорство – це й турбота про власне здоровʼя: перед кожною донацією в донора беруть загальний аналіз крові, а також тестують кров на ВІЛ, сифіліс, гепатити В та С, що є, по суті, безкоштовним скринінгом. До того ж регулярні донації є профілактикою тромбозів та онкологічних захворювань. Аби зосередити увагу на користі донорства, його красі та важливості для розвитку суспільства ми запустили кампанію #Розквітай. У межах цієї кампанії ми проводимо святкові акції, науково-популярні лекції, тематичні вечірки та інші активності, які повністю змінюють уявлення про донорство крові як таке. 

Більш детальний матеріал про переваги системного донорства над стихійним – на сайті ДонорUA. 

Ірина Славінська, співзасновниця ДонорUA та президентка ГО "Всеукраїнська асоціація донорів України", спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Читайте також: Що їсти, коли плануєш стати донором крові