Чи можна когось не пускати в укриття? Юридична оцінка ситуації з Radisson Blu
За повідомленням "УП. Життя", у Києві чотиризірковий готель Radisson Blu відмовився впустити жінку в укриття під час повітряної тривоги 25 березня, коли була загроза балістичних ударів.
За словами цієї громадянки, на рецепції їй повідомили, що укриття лише для гостей готелю. Пізніше в соцмережах адміністрація готелю повідомила, що в укритті не було вільних місць, що там вміщуються лише мешканці трьох із семи поверхів.
Внаслідок чого громадянка вимушена була шукати інше найближче укриття.
Безумовно, ця ситуація викликала потужне обурення в суспільстві – проте, це не поодинокий випадок. На жаль, трапляються випадки, коли, зокрема, власники ставлять матір перед вибором – або пустити дитину в укриття саму, або йти шукати якесь інше укриття, в яке пустять і матір, і дитину разом.
З такою ситуацією стикнулася моя родичка, тому я знаю про це "з перший рук." В інших випадках в укриття можуть не пускати разом з тваринами, навіть незалежно від їхнього розміру. Зауважу, що ці обидва випадки трапилися в укритті загальноосвітніх навчальних закладів у містах Суми та Київ. Багато є таких прикладів, які просто не набули значного розголосу.
Деякі кияни вирішують взагалі не реагувати на звук повітряної тривоги і продовжують займатися своїми справами. Ймовірно, дехто помилково сприймає звук сирени як формальність. Проте те, що громадянка звернулася до готелю з проханням пустити її в укриття, а їй відмовили, вимагає оцінки – як юридичної, так і загальнолюдської, ціннісної. Злочинна необережність персоналу готелю може призвести до трагічних наслідків.
Чи є укриття насправді?
Вивчаючи цю ситуацію з юридичного ракурсу, потрібно зважити на два основних нормативно-правових документи: Кодекс цивільного захисту України та Постанова Уряду України від 10.03.2017 №138 "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту".
У главі 7 Кодексу цивільного захисту вказується цілком точно, що цокольне або підвальне приміщення, в якій можливе тимчасове перебування людей з метою зниження комбінованого ураження від небезпечних чинників, а також від дії засобів ураження належать до найпростіших укриттів (стаття 32).
У цій же статті визначається, що у найпростіших укриттях укриттю підлягає "населення, яке не підлягає укриттю в захисних спорудах та спорудах подвійного призначення".
Тобто положення Кодексу цивільного захисту України встановлюють, що в найпростіше укриття потрібно допустити всіх, хто цього потребує.
Частина 16 статті 32 Кодексу цивільного захисту України визначає, що найпростіші укриття, незалежно від форми власності, повинні приводитися у готовність до прийому населення у термін, що не перевищує 24 години після приведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим підвищеної готовності.
Це означає, що якщо готель має якесь приміщення, яке може бути використано як найпростіше укриття – готель зобов’язаний забезпечити до нього доступ населення (готовність до прийому населення).
Якщо ж доступ не забезпечений – то це є порушенням законодавства. Більше того, Кодекс встановлює, що майно, яке займає в такому укритті зайве місце, може бути просто виставлене із такого укриття – бо життя та здоров’я людей важливіші. У випадку паркінгу готелю – таким "зайвим" майном, очевидно, є припарковані автівки, шафи тощо.
Що таке доступ населення? Це елементарний вказівник шляху до укриття; і це також відсутність перешкод для такого доступу. Закон не передбачає фейсконтролю в таких випадках. Тобто якщо громадянка зайшла на територію готелю і запитує де укриття – то жодні цензи не можуть до неї застосовуватися.
Тобто адміністрація готелю не має права перевіряти те, чи ті, хто прямує до укриття, дійсно у них проживають.
Одним із доводів персоналу готелю також було те, що їхнє укриття не відмічено на карті укриттів – тому, формально, його, начебто, і немає.
Урядова постанова №138 визначає, що такі найпростіші укриття беруться на облік органами місцевого самоврядування, районними в м.Києві держадміністраціями як захисні споруди (пункти 6, 15). Для цього здійснюється огляд об’єкта, про що складається відповідний акт.
Такі захисні споруди включаються в книгу обліку захисних споруд – допоміжний документ обліку. Власник таких приміщень зобов’язаний повідомити органи влади про те, що у нього є така захисна споруда. По суті може виявитися, що готель свідомо приховав від органів влади факт того, що у нього є найпростіше укриття.
Відповідно до листа від 01.04.24 Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, огляд цього приміщення не проводився, і його власники не надавали відповідні документи.
Тож питання про обов’язок надати таке найпростіше укриття в готелі Radisson Blu залежить від того, чи пристосоване воно для використання як укриття населення за результатами відповідного огляду (із зазначенням кількості місць), а не від того, чи приховали його, чи ні.
Ще раз зазначу, що в Інформаційній системі "Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту", інформація про те, що будівлі №22 по вулиці Ярославів Вал є найпростіше укриття – відсутня, оскільки готель не повідомив районну адміністрацію про це.
Питання формального обліку чи його не здійснення не має впливати на відчуття безпеки наших громадян. Чи має фактично Radisson Blu у своєму володінні такі приміщення – ось найважливіший аспект цього питання.
Чи є вільні місця в укритті?
Чи можна відмовити громадянці у гарантованому доступі до укриття з тієї причини, що в укритті немає вільного місця?
Повертаючись до формулювання "забезпечити доступ", "готовність до прийому населення", можна дійти висновку, що питання відмови-дозволу взагалі не можуть виникати.
Людина підходить до укриття – і оцінює цю можливість самостійно. Також, звісно, у такому випадку зникає елемент маніпуляції. Інакше це схоже на сцену у фільмі "Титанік" – де в човни розсаджували деяких привілейованих пасажирів, а інших – закривали на нижчих поверхах. Тобто насправді фізичні характеристики важливі – але за умови, що вони дійсно дотримані, а не використовуються як виправдання.
Корпоративна етична дилема
Важливо враховувати, що в елітних світових мережах готелів існують додаткові, внутрішні, правила та процедури, вимоги щодо ведення бізнесу. Наприклад, мережа Radisson Hotels, штаб квартира якої розташована в Брюсселі, Бельгія, має дуже розгорнуті та детальні письмові політики щодо прав людини, запобігання рабству, правила етики ведення бізнесу тощо.
Тобто мережа Radisson Hotels зобов’язує своїх співробітників дотримуватися ще більш формалізованих правил, щоб "тримати марку". Одне із гасел мережі, яке значиться на кодексі етики, говорить: "Довіру, як і повагу, потрібно заслужити. Необхідно проявити повагу, щоб заслужити повагу."
Серед основних принципів мережі, зокрема є:
- Ми поважаємо закон;
- Ми виявляємо повагу до всіх людей у всіх ситуаціях;
- Ми мислимо етично;
- Діємо чесно;
- Ми нікого не дискримінуємо з будь-якої причини;
- Ми чесні та прозорі;
- Ми завжди думаємо про безпеку.
Чи дотримані ці засади в ситуації, яка виникла, чи ні – це питання має вирішити менеджмент мережі. Правоохоронці ж повинні дати юридичну оцінку цим подіям, а органи місцевого самоврядування – взяти на облік це найпростіше укриття, яке наразі не відображається в Інформаційній системі.
Я ж як юрист, клієнт та просто громадянин розраховую на те, що таких ситуацій більше ніколи не повториться, а винні особи будуть притягнуті до відповідальності.
Можливо, найбільші та найавторитетніші готельні мережі в Україні могли б підписати спільну декларацію про те, що вони забезпечують вільний доступ населення до своїх найпростіших укриттів – це змогло б трохи загасити цю "пожежу" та засвідчити, що бізнес спільнота вживає всіх можливих заходів та вчиться на своїх помилках.
Семен Яценко, адвокат, помічник-консультант народного депутата України, член Клубу Української правди
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.