"Епідемія" дитячого ожиріння: що варто знати батькам про надмірну вагу та пов’язані з нею хвороби у дітей
Останні десятиліття ми спостерігаємо стійку тенденцію до збільшення маси тіла серед населення, і діти не є винятком. Надлишкова вага та ожиріння дедалі частіше стають не лише питанням зовнішності, а й фактором ризику для здоров'я дитини.
Україна також перебуває в цьому глобальному тренді. За даними дослідження ВООЗ COSI, проведеного в Україні у 2023-2024 роках, серед 7-річних дітей 21,9% мали надлишкову вагу, зокрема 8% – ожиріння. Тобто приблизно кожна четверта дитина молодшого шкільного віку має проблему з надлишковою вагою.
Дослідження охопило понад 3500 дітей у 187 школах. Для порівняння, серед дітей 7-9 років у 37 країнах Європейського регіону ВООЗ надлишкову вагу в середньому мають 25%, а ожиріння – 11%. Тобто Україна перебуває приблизно в тому ж діапазоні.
На цю тенденцію впливають різні фактори. Пандемія COVID-19 свого часу різко змінила спосіб життя дітей: більше часу перед екранами, менше руху, постійний доступ до їжі, онлайн-замовлення.
Повномасштабна війна додала до цього нові ризики. Дистанційне навчання, повітряні тривоги, скасування уроків і спортивних секцій, переїзди, зміна доступності продуктів, хронічний стрес і порушення сну – усе це впливає на повсякденне життя дитини.
Важливо розуміти: війна не є єдиною причиною зростання надлишкової ваги. Але вона створює додаткові умови, за яких дитині складніше підтримувати здоровий баланс харчування, руху, сну та відновлення.
Чому надлишкова вага та ожиріння – це загроза
Американська академія педіатрії прямо називає ожиріння хронічним захворюванням, яке потребує медичної оцінки та тривалого спостереження. ВООЗ також розглядає ожиріння як хронічне складне захворювання, пов'язане з надлишком жирової тканини, який може негативно впливати на здоров'я.
Надлишок жирової тканини може супроводжуватися інсулінорезистентністю, підвищенням артеріального тиску, порушеннями жирового обміну та накопиченням жиру в печінці. Зокрема, у дітей та підлітків може розвиватися жирова хвороба печінки. У підлітків можуть виникати порушення менструального циклу та інші гормональні зміни.
Коли в організмі тривалий час є надлишок калорій, підшлункова залоза певний час намагається компенсувати це, виробляючи більше інсуліну. Глюкоза при цьому може залишатися в межах норми. Але поступово чутливість тканин до інсуліну знижується – формується інсулінорезистентність.
У визначенні ожиріння ВООЗ рекомендує орієнтуватися на індекс маси тіла дитини, тобто співвідношення ваги та зросту, з урахуванням віку та статі на основі спеціальних таблиць/кривих.
Одним із зовнішніх сигналів, на який батькам варто звернути увагу, є акантоз. Це потемніння та потовщення шкіри, найчастіше на шиї, у пахвах або пахових складках. Сам по собі цей симптом не встановлює діагноз, але може бути ознакою інсулінорезистентності й потребує оцінки лікаря.
Якщо проблема надлишкової маси тіла та інсулінорезистентності буде поширюватися, можна очікувати і збільшення кількості випадків цукрового діабету 2-го типу серед дітей. Його розвиток пов'язаний, зокрема, з надлишковою вагою, харчуванням і малорухливим способом життя.
Стрес, сон і харчова поведінка
Хронічний стрес може змінювати апетит і харчову поведінку. В однієї дитини це може проявлятися переїданням, в іншої – навпаки, відмовою від їжі.
Особливо складно це помітити у дітей. Доросла людина може сказати: "Я зараз переживаю і тому хочу щось солодке". Дитина далеко не завжди може так пояснити свій стан. Тому їжа іноді стає способом впоратися з тривогою, нудьгою або стресом.
Окремо варто сказати про сон. Для дітей він критично важливий. А в умовах війни повноцінний сон часто порушується через повітряні тривоги та загальне емоційне напруження. Недостатній або неякісний сон може впливати і на харчову поведінку, і на здатність організму регулювати енергетичний баланс.
Тому, коли ми говоримо про профілактику ожиріння, не можна зводити її лише до питання "що їсть дитина". Треба дивитися ширше: що вона їсть, скільки рухається, як спить і в якому психологічному стані перебуває.
Яких помилок варто уникати батькам
Одна з найпоширеніших помилок – стигматизувати дитину через її вагу та постійно коментувати її тіло. Батьки можуть не мати наміру нашкодити, але фрази на кшталт "подивись, які в тебе боки" або "не вдягай цю спідницю, бо в тебе велика попа" можуть завдати дитині серйозної психологічної шкоди.
Інша крайність – самостійно садити дитину на жорстку дієту. Харчування дитини має змінюватися не через покарання чи заборони, а через формування здорових звичок.
Досить поширена помилка – примушувати дитину доїдати: "Не встанеш із-за столу, поки все не з'їси". Так само не варто використовувати їжу як спосіб заспокоїти дитину або солодощі як нагороду: "З'їж обід – дам цукерку". Такі моделі можуть формувати ставлення до їжі, яке потім буде складно змінити.
Буває й протилежна ситуація: батьки бачать, що дитина набирає вагу, але недооцінюють проблему. Якщо дитина постійно просить їсти або з'їдає дуже великі порції, пояснення "вона просто хоче" не вирішує питання. Якщо вдома постійно є солодощі чи інші продукти, якими дитина регулярно переїдає, варто змінювати середовище, у якому вона живе.
Ще одна помилка – шукати одну "медичну причину" зайвої ваги, не враховуючи повсякденне життя дитини. Батьки можуть одразу підозрювати проблеми зі щитоподібною залозою, кортизолом чи іншими гормонами. Такі захворювання справді існують, але в першу чергу потрібно оцінити харчування, фізичну активність, сон і психологічний стан дитини.
І, мабуть, найважливіше – не намагатися змінити лише дитину. Якщо потрібно змінити її харчові звички та спосіб життя, варто змінювати сімейне середовище. Дитині складно пояснити, що їй не потрібні солодкі напої, якщо батьки самі їх постійно п'ють. Здорові звички значно краще формуються тоді, коли дитина щодня бачить відповідний приклад.
Тому зміни варто починати з усієї родини: зменшити кількість солодких напоїв, соків, енергетиків та оброблених продуктів, стежити за різноманітністю харчування, забезпечити дитині можливість рухатися.
Фізична активність при цьому не обов'язково має бути спортом високих досягнень. Комусь подобаються танці, комусь плавання, комусь лазіння чи просто активні прогулянки. Головне – щоб дитині це подобалося. Водночас надмірні фізичні навантаження теж не є корисними, тому тут важливий баланс.
Так само важливо подбати про сон – наскільки це можливо в нинішніх умовах, – і звертати увагу на психологічний стан дитини: тривожність, депресивні прояви, зміни поведінки.
У підсумку йдеться не про те, щоб змусити дитину відповідати певним стандартам ваги чи зовнішності. Головне – створити умови, в яких вона зможе формувати здорові звички без страху, сорому та постійного контролю.
А коли потрібен лікар?
Якщо вага швидко збільшується, особливо у маленької дитини, сповільнюється ріст, порушується статеве дозрівання, з'являються зовнішні ознаки, такі як акантоз або розтяжки на шкірі, є сімейна історія ожиріння чи цукрового діабету 2-го типу – варто звернутися до педіатра. За необхідності він направить дитину до ендокринолога.
Американська академія педіатрії рекомендує дітям від 10 років з ожирінням оцінювати рівень ліпідів, глюкозний обмін і функцію печінки. Для цього можуть використовуватися ліпідограма натще, глюкоза натще або глікований гемоглобін, а також аналіз на аланінамінотрансферазу (ALT).
Важливо вчасно побачити ризики й допомогти сформувати умови, у яких дитина може нормально рости та розвиватися. Тому що профілактика метаболічних порушень починається не з дієти, а зі змін у повсякденному житті – харчування, рух, сон, психологічна безпека та приклад, який дитина бачить у своїй родині.
Євгенія Бухаріна, керівниця педіатричної служби з розвитку експертизи та якості медичної мережі "Добробут", спеціально для "УП. Життя".
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.