Коли справедливість мовчить: як українка майже 5 років домагається покарання за медичну шкоду
Майже п'ять років пацієнтка стоматологічної клініки не може домогтися правди у справі, яка мала б стати прикладом відповідальності медичного бізнесу перед пацієнтами. Натомість вона перетворилася на хрестоматійний приклад бездіяльності слідства, ігнорування доказів та небажання правоохоронної системи бачити очевидне.
Лікування відбувалося у приватній клініці в Києві – саме там, де, за висновками експертів, пацієнтці завдали шкоди замість допомоги.
У 2019 році пацієнтка пані Олена звернулась до приватної стоматологічної клініки ТОВ "КЛОВАДЕНТ" у Києві. Мета – комплексне лікування ротової порожнини. Вартість договору становила майже 600 тисяч гривень, яка була сплачена відразу як депозит.
Частина з цих коштів була витрачена на процедури, які, за результатами кількох експертиз, виявились не лише неякісними, а й такими, що значно погіршили стан здоров'я пацієнтки. Решта суми залишилася у клініці як депозит – і досі не повернута.
Однак замість вибачень і відшкодування пацієнтка почула від представників клініки: мовляв, проблеми – не в їхніх діях, а у її "психічному стані". Саме так – зі слів пані Олени, медики клініки намагались виправдати невдале лікування, посилаючись на неіснуючі психіатричні розлади. Цю лінію захисту згодом повністю зруйнувала судово-психіатрична експертиза, яка виключила будь-які психічні порушення у потерпілої.
П'ять статей Кримінального кодексу, жодного обвинувачення
У справі відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 190 КК України – шахрайство, що завдало значної шкоди. Але адвокати наполягають: з огляду на суму завданої шкоди (596 788 грн), злочин має кваліфікуватися за ч. 4 ст. 190 – шахрайство в особливо великих розмірах. Та слідство Шевченківського управління поліції міста Києва цю вимогу ігнорує.
Окрім того, були подані ще дві окремі заяви – щодо ненадання (неякісного надання) медичної допомоги (ст. 139 та ст. 140 ККУ) та фальсифікації медичних документів (ст. 366 і 358 ККУ). Реакція слідчих? У ЄРДР внесли тільки одну зі статей. Інші, попри ухвали суду, з 2021 та 2023 років досі залишаються "невидимими" для правоохоронців. Постанови суду про обов'язковість внесення даних до ЄРДР фактично саботуються.
Шість експертиз і нуль підозрюваних
За 4,5 роки у справі проведено шість судових експертиз:
- три судово-медичні підтвердили шкоду здоров'ю та її зв'язок з діями стоматологів;
- Почеркознавча – виявила підроблений документ з підписом пацієнтки;
- технічна – підтвердила електронне листування, що підтверджує версію постраждалої;
- психіатрична – спростувала легенду стоматологічної клініки нібито про психічні порушення пацієнтки.
І попри все це – жодній особі не оголошено підозру. Не проведено допитів ключових медичних працівників, справу не передано до суду. Ба більше, Шевченківська окружна прокуратура м. Києва, наглядаючи за розслідуванням, не ініціювала жодних реальних слідчих дій та фактично ігнорує наявні експертні висновки, ухвали судів і клопотання потерпілої сторони.
У травні 2025 року сплив строк притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 190 КК України. Якщо слідство терміново не здійснить перекваліфікацію на ч. 4 ст. 190 (шахрайство в особливо великих розмірах), можливість притягнення винних до відповідальності буде остаточно втрачено.
Системна проблема, а не виняток
Справа пані Олени – це не лише про один випадок медичної недбалості. Це про те, що навіть очевидні факти, численні експертизи, рішення судів та зусилля найкращих адвокатів можуть розчинитись у бездіяльності слідчих. І поки правоохоронна система мовчить, пацієнтка залишається наодинці зі своїм болем, розчаруванням, рахунком майже в 600 тисяч гривень та потребою в подальшому лікуванні задля виправлення тих проблем, що були спричинені горе-лікарями.
Ця історія демонструє не лише байдужість до долі окремої людини, а й небезпечну прогалину в системі захисту прав пацієнтів в Україні. Адже відсутність відповідальності для медиків, які грубо порушують стандарти, – це сигнал безкарності для інших.
Чи має українська система правосуддя моральне право мовчати у відповідь на такий очевидний запит справедливості? І головне – чи захистить вона наступного пацієнта, який завтра, як і пані Олена, ступить на поріг приватної клініки у пошуках допомоги?
Поки цього не сталося – кожен із нас залишається потенційною жертвою безкарності.
Алла Цимановська, адвокатка з медичного права юридичної фірми "Ілляшев та Партнери", спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
