Температура – не завжди ворог. Коли її справді потрібно збивати, а коли – ні
За шість років роботи в педіатрії я помітила одну закономірність: щойно у дитини підвищується температура, більшість батьків одразу відчувають тривогу та намагаються всіляко збити температуру. Однак не завжди жар є приводом для паніки, частіше – це просто сигнал, що імунна система працює так, як треба.
Тож розберімося, як діяти, коли в дитини піднялась температура і в яких випадках її потрібно збивати медикаментозно.
Гарячка не завжди потребує втручання
Інстинктивне бажання знизити температуру абсолютно зрозуміле, але не завжди правильне. Температура – це не хвороба, а природна захисна реакція організму. Під час підвищення температури імунна система активується та посилюється вироблення інтерферону, що допомагає організму боротися з вірусами та бактеріями.
Саме тому я завжди повторюю своїм пацієнтам: "Температура – не ворог, а сигнал. Головне – вчасно його розпізнати".
Орієнтуємось на стан дитини
Згідно з рекомендаціями ВООЗ, Європейської академії педіатрії (EAP) та Американської академії педіатрії (AAP), рішення про зниження температури потрібно приймати, виходячи не з цифр градусника, а із загального самопочуття дитини.
Збивати температуру не потрібно, якщо дитина:
- має температуру до 38,5 °C;
- залишається активною, грається, п’є, їсть, спілкується;
- не скаржиться на головний біль або біль у тілі.
У такому випадку забезпечте дитині спокій, прохолодне приміщення (18-20 °C) і достатню кількість рідини. Це допоможе організму самостійно впоратися з інфекцією.
Якщо ж ви бачите, що дитина млява, відмовляється пити чи їсти, скаржиться на біль у голові або тілі чи має інші симптоми поганого перенесення температури, тоді не варто чекати 38,5 °C чи 39 °C, а можна почати знижувати температуру раніше. Якщо дитина відчуває усі ці симптоми навіть при 37°C, тоді їй також можна дати жарознижувальне, але при цьому обов’язково запишіться на прийом до лікаря, щоб він повністю оглянув дитину та розібрався, що стало причиною такого стану.
Чим і як правильно збивати температуру
Є два безпечних і ефективних жарознижувальних препарати з доведеною дією, які рекомендовані європейськими та американськими педіатричними протоколами:
- Ібупрофен – 10 мг на 1 кг маси тіла.
- Парацетамол – 10-15 мг на 1 кг маси тіла.
Часто кажуть, що жарознижувальні не допомагають, але потім виявляються, що їх просто неправильно дозували, орієнтуючись на вік, а не вагу.
Тому дуже важливо саме вираховувати дозування згідно з вагою дитини, бо передозування теж дуже небезпечне для дітей!
Ще батьки питають, чи можна комбінувати ці препарати: особисто я не рекомендую, бо підвищується ризик помилок з дозуванням та інтервалом прийому.
Головне не використовуйте оцет, спиртові обтирання чи інші "домашні методи" для збиття температури, бо вони швидше можуть зашкодити, ніж допомогти.
Біла та червона лихоманка, що варто знати?
"Біла" та "червона" лихоманка – це два стани підвищення температури тіла, які відрізняються за зовнішніми проявами та вимагають різного підходу до лікування.
"Червона" лихоманка характеризується гарячою та рум'яною шкірою, розширеними судинами і зазвичай переноситься легше.
"Біла" лихоманка має бліду, холодну на дотик шкіру та холодні кінцівки через спазм судин, що робить її небезпечнішою і вимагає негайної допомоги.
Ознаки червоної лихоманки (ще її називають рожевою)
Шкіра гаряча, рум'яна, волога; кінцівки теплі; прискорене дихання; поступове підвищення температури.
Що робити:
- потрібно зняти з дитини зайвий одяг (у новонародженого весь зовнішній одяг (бодік, повзунки та памперс), а в більш дорослої дитини – це весь одяг до трусиків);
- давати багато рідини маленькими порціями (вода, чай) і можна обтирати шкіру водою кімнатної температури;
- якщо у дитини висока температура, даємо жарознижувальний засіб (парацетамол чи ібупрофен) та обтираємо дитину водою кімнатної температури без домішок будь-чого.
Ознаки білої лихоманки (ще її називають блідою)
Шкіра бліда, холодна на дотик; кінцівки (особливо пальці) холодні та крижані; можливий сильний озноб, млявість або, навпаки, збудження.
Що робити:
- негайно зігріти дитину (розтерти кінцівки, укутати, дати тепле пиття);
- обов'язково дати жарознижувальні препарати (парацетамол, ібупрофен), навіть якщо температура тіла не перевищує 38°C, але ми бачимо, що дитині погано;
- терміново звернутися до лікаря, оскільки цей стан небезпечний через спазм судин, який порушує кровообіг і може призвести до судом.
Якщо фебрильні судоми вже почалися, насамперед викличте швидку допомогу. Поки медики їдуть:
- забезпечте дитині доступ до свіжого повітря;
- зніміть тісний одяг;
- приберіть усі предмети поруч, щоб уникнути травм;
- не стримуйте судоми та не намагайтеся нічого вливати чи вкладати до рота.
Після завершення судом можна прикласти компрес до голови.
Якщо судоми ще не почалися, але температура понад 40°C або не знижується – також необхідно викликати швидку допомогу.
Типові помилки, яких варто уникати
- Не збивайте температуру "на випередження", якщо дитина активна і ви не спостерігаєте погіршення стану.
- Не давайте дітям препарати з абияким дозуванням, важливо співвідносити дозу з вагою дитини.
- Не намагайтесь одразу укутати дитину при мінімальному підвищенні температури, бо це перешкоджає охолодженню організму.
- Не ігноруйте зневоднення: під час гарячки дитини має пити більше води, ніж зазвичай.
- Не давайте дітям аспірин, щоб знизити температуру.
Якщо маєте сумніви чи відчуваєте тривогу, то додатково порадьтесь з педіатром.
Коли звертатись до лікаря
Ви маєте повне право звернутися до педіатра при будь-яких станах, оскільки наша робота полягає не тільки в тому, аби вилікувати дитину, але й заспокоїти батьків, особливо, коли немовля геть маленьке.
Однак є кілька чітких сигналів, які свідчать, що дитину варто показати лікареві:
- температура дуже висока (≈ 39 °C) та не опускається від жарознижувальних більше 2-3-х діб;
- температура тримається понад три дні без явного покращення стану дитини;
- дитина відмовляється від пиття або не мочиться понад 8 годин;
- є будь-які сумніви чи страх.
Якщо у дитини разом із лихоманкою зʼявляється геморагічний висип на тілі, то варто одразу викликати швидку.
Цей висип проявляється як багряно-червоні або синюшні плями, спершу вони з’являються на ногах або сідницях, а потім поширюються по всьому тілу.
Плями можуть бути різного розміру, від дрібних крапок (петехії) до великих синців, часто мають неправильну зірчасту форму. Ключова відмінність – ці плями не зникають при натисканні прозорою склянкою, що потребує негайного звернення за медичною допомогою.
Краще зайвий раз проконсультуватися з лікарем, ніж проґавити серйозний стан. Будьте здорові та обізнані!
Олена Кравчик, педіатриня медичного центру "Лікую", спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
