Захист академічної доброчесності – запорука майбутнього України

Україна стоїть на порозі критичного рішення, яке може мати катастрофічні наслідки для майбутнього нашої науки та освіти.

Нещодавнє звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) щодо "тимчасового припинення" розгляду та прийняття рішень стосовно дисертацій, захищених до вересня 2014 року, в яких виявлено плагіат, викликає серйозне занепокоєння у науковій спільноті. Про реакцію науковців на цю подію повідомила Українська правда.

Проте, серйозність загрози, викликану ініціативою Дмитра Лубінця, яку підтримала НАЗЯВО, слід усвідомити всім, кого хвилює майбутнє країни.

Масштаб проблеми

Ситуація з плагіатом в українській науці є критичною. За оцінками науковців, кілька тисяч дисертацій містять значні запозичення з українських та російських джерел без належного цитування. Ще більше робіт містять неправомірно використані матеріали з підручників та статей. Ця епідемія плагіату та фальсифікацій підриває саму основу основоположних для науки принципів академічної доброчесності та наукового прогресу в країні.

За свої липові ступені злодюжки отримують такі ж самі надбавки, як і справжні вчені (15% має кандидат, а 25% – доктор наук). Держава внаслідок виплат за фальшиві наукові ступені зазнає збитків за найскромнішими розрахунками більше ніж 200 мільйонів гривень на рік.

Сумнівна правомірність ініціативи

Аргумент Дмитра Лубінця про те, що всі плагіатори, що встигли захиститися до 2014 року, є недоторканими через те, що термін "плагіат" з'явився в Законі "Про вищу освіту" лише у 2014 році, є не тільки морально неприпустимим, але й сумнівно обґрунтованим юридично. Незаконне запозичення чужих творів завжди було порушенням авторського права згідно з українським і міжнародним законодавством. Плагіат – це крадіжка інтелектуальної власності, яка завжди вважалася неприпустимою в академічному середовищі.

Тому сам факт наявності чи відсутності терміну "плагіат" жодним чином не знімає з псевдовченого-крадія відповідальності за подібний ганебний вчинок. Толерувати плагіат лише через те, що він був вчинений до певної дати, саме по собі є злочин.

Згідно принципу дії закону у часі, нормативно-правові акти поширюють свою дію на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності (абзац 1 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України 13 травня 1997 року №1-зп/1997).

Поза всяким сумнівом моментом виникнення (спірних) відносин може вважатися виключно дата виявлення плагіату. Тому застосування законодавства, діючого саме на цю дату, є цілком обґрунтованим. Відтак «виготовлення» псевдонаукової роботи до 06 вересня 2014 року жодним чином не може розглядатися як рятувальний круг.

Для довідки: У всіх без винятку відповідних законодавчих документах та нормативних актах, починаючи з проголошення незалежності України, зазначено, що дисертація "свідчить про особистий внесок здобувача в науку", що в ній неприпустимі "текстові запозичення, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело", що "основні наукові результати дисертації відображають особистий внесок автора в їх досягнення".

Це і "Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань" (затверджений постановою Кабінету Міністрів України №644 від 28.06.1997 р.), і наступний "Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника" (постанова КМУ №423 від 07.03.2007 року), і "Порядок присудження наукових ступенів» (постанова КМУ №567 від 24.07.2013 року) тощо.

Пізніше запозичення з чужих праць без посилання на справжнього автора отримали назву "плагіат" і так само продовжили бути забороненими в Законах "Про вищу освіту" (2014) і "Про освіту" (2017).

Корупційна складова

Усі декларації про боротьбу з плагіатом та фальсифікацією – не більше ніж струс повітря, якщо політики виявляють злочинну поблажливість до крадіжки та намагаються знайти виправдання злочинам.

Особливе занепокоєння викликає те, що ініціатива Лубінця може бути спрямована на захист конкретних осіб. Наприклад, колишнього ректора Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" Володимира Онищенка. На 67 сторінках його докторської дисертації, захищеної у 2002 році, був виявлений плагіат: тексти з російських книжок, рефератів російських студентів, звідки він підряд копіював текст, замінюючи російській рубль на українську гривню, а "російський банк" на "Національний банк України".

2 квітня 2024 року НАЗЯВО підтвердило й визнало наявність плагіату в його дисертації. Примітно, що пан Онищенко отримав подяку від Дмитра Лубінця "за активну співпрацю, визначну благодійницьку, гуманістичну та громадську діяльність, вагомий внесок у захист прав і свобод людини та громадянина України та з нагоди Дня прав людини" у грудні 2023 року.

Але насправді дякувати пану Лубінцю буде широке коло шахраїв. Інший нещодавній кричущий випадок – діяльність доктора медичних наук, професора Олександра Михайловича Юзька, під керівництвом якого були захищені щонайменше 4 плагіатні дисертації, а ще у двох таких самих він був офіційним опонентом. На додаток, три дисертантки під його керівництвом захистили фактично один і той самий текст протягом місяця у 2011 році. І це тільки частка бурхливої діяльності професора Юзька, яку вже перевірили науковці.

Прикладів таких безліч. Плагіатори породжують собі подібних з величезною швидкістю завдаючи непоправної шкоди науці та освіті. Надхнені індульгенцією наданою високопосадовцем на фальшиві дисертації, плагіатори впевнено рухаються далі.

Відразу черговий спійманий на плагіаті Ігор Гевко – проректор Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, звернувся до суду з пропозицією взагалі скасувати певні положення документа НАЗЯВО "Порядок розгляд скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації".

Неспроможність НАЗЯВО

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), яке мало б бути на передовій боротьби з плагіатом, демонструє нездатність протистояти неподобствам. Хоча ця агенція в силу своїх скромних умінь намагається аналізувати скарги на плагіат і навіть відстоювати свою правоту в численних судах, куди звертаються викриті в плагіаті особи, жодна справа не була доведена до кінця.

Це разюче контрастує з практикою інших країн, де щорічно через виявлений плагіат можуть позбавляти наукових ступенів чималу кількість осіб не дивлячись на їхні посади. Щобільше, НАЗЯВО порушує свій же власний "Порядок розгляду скарг", збільшуючи заднім числом термін розгляду скарг, тим самим допомагаючи порушникам уникнути відповідальності.

Наслідки для майбутнього України

Толерування академічної нечесності матиме катастрофічні наслідки для України:

1. Втрата талантів: найкращі науковці залишатимуть країну, не бажаючи працювати в системі, де академічна доброчесність не цінується і де шахраї є власниками тих самих ступенів та звань.

2. Міжнародна ізоляція: українська наука ризикує втратити довіру міжнародної спільноти, що призведе до втрати можливостей для співпраці та фінансування.

3. Економічні наслідки: без надійного наукового потенціалу Україна не зможе конкурувати в сучасній економіці знань.

4. Моральний занепад: толерування плагіату і фальсифікацій надсилає сигнал молодому поколінню, що нечесність може бути прийнятною.

5. Підрив національної безпеки: в епоху, коли війни ведуться зокрема в кіберпросторі та за допомогою передових технологій, компетентність наших фахівців стає питанням національного виживання.

Толерування академічної нечесності створює загрозливу ситуацію, коли ключові посади у сфері оборони та безпеки можуть обіймати люди, чиї знання та навички не відповідають їхнім дипломам. Це не просто питання якості освіти – це пряма загроза нашій здатності захистити країну.

Заклик до дії

Закликаємо керівництво країни, наукову спільноту та громадськість:

1. Відкинути пропозицію Дмитра Лубінця та посилити механізми виявлення та покарання за плагіат незалежно від року захисту дисертації.

2. Підвищити ефективність діяльності НАЗЯВО в боротьбі з академічною недоброчесністю. Наполягати на скороченні термінів розгляду дисертацій на плагіат.

3. Запровадити обов’язкове викладення текстів дисертацій перед їх захистом у вільний доступ на сайті Національного репозитарію академічних текстів, а також установити вільний пошук цих текстів роботами-індексаторами.

4. Запровадити суворіші покарання за плагіат і фальсифікації у законопроєкті №1039 "Про академічну доброчесність", включаючи обов'язкове позбавлення наукових ступенів незалежно від терміну, заборону на зайняття академічних та адміністративних посад та відшкодування збитків нанесених державі шляхом неправомірно отриманих надбавок.

Майбутнє України як сучасної, інноваційної та безпечної держави залежить від якості нашої науки.

Ми не можемо дозволити короткозорим рішенням та особистим інтересам підірвати фундамент нашого наукового та економічного розвитку, а також нашу національну безпеку.

Захист академічної доброчесності — це не лише етичне питання, це питання виживання та процвітання нашої нації.

Світлана Арбузова, член-кореспондентка Національної академії медичних наук України, голова Комісії з питань боротьби із лженаукою та фальсифікацією наукових досліджень при Президії НАМН України спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.