Кінопідсумки року 2010: "мудаки" та моралісти

Вже кілька років поспіль "Українська правда. Життя" підбиває власні кінопідсумки року, у яких, попри всю суб'єктивність оцінювання, можна вгледіти загальні тенденції вітчизняного кіноринку та кіновиробництва.

2010 рік, з тієї точки зору, можна назвати роком "виходу з економічної кризи", чи радше роком звикання до неї. Тож кінотеатри мали усі шанси покращити минулорічні результати, а глядачі могли дозволити собі більше кіносеансів.

Втім, цьогорічні політичні новини тримали нас у напрузі краще за будь-який фільм. Можливо. саме тому українці поринули у нетрі ескапізму і активно переглядали фантастичні кінострічки, про що свідчать результати касових зборів.

Як і завше, основними гравцями на українському кіноринку були фільми американського та російського виробництва, проте цього року в прокаті з'явився й один повністю український проект - кіноальманах "Мудаки. Арабески".

Для кожного своє кіно

Цього року жваві обговорення викликали два фільми про війну - перша частина "Натомлених сонцем 2" Нікіти Міхалкова та патріотичний блокбастер спільного російсько-білоруського виробництва "Брестська фортеця".

Ці дві картини створили своєрідну ситуативну опозицію одна до одної: епічна та пафосна стрічка Міхалкова, яка розповідала нетрадиційну історію "Великої вітчизняної", явно програла кривавій та ура-патріотичній "Брестській фортеці" за симпатіями масового глядача.

Проте серйозних дебатів не вийшло - ці дві картини не змогли забезпечити собі прихильність широкої аудиторії, "Натомлені сонцем 2" вразили хіба що рафінованих інтелектуалів, а "Брестська фортеця" - найменш вибагливого глядача. А спільних тем для дискусій у таких різних людей небагато.

Втім, 2010 рік відрізняється від 2009 ще й тим, що політичні баталії та "срачі" повернулися у природну для себе атмосферу агори, себто - на вулиці. На екрани ж вийшло чимало робіт режисерів, які вже за життя стали легендами. Тож кожен міг знайти собі фільм до смаку.

Кадр з фільму "Натомлені сонцем 2"

Цього року ми могли побачити: "Імаджинаріум доктора Парнаса" Террі Ґільяма, "Серйозну людину" братів Коенів, "Алісу в Країні чудес" Тіма Бартона, "Катинь" Анджея Вайди, "Милі кості" Пітера Джексона, "Початок" Крістофера Нолана, "Межу контролю" Джима Джармуша, "Острів проклятих" Мартіна Скорсезе, "Мачете" Роберта Родріґеза, "Химеру" Вінченцо Наталі, "Привида" Романа Полянського, "Соціальну мережу" Девіда Фінчера, "Волл-стріт" Олівера Стоуна та "Щастя моє" Сергія Лозниці.

Любителі фентезі та фантастики переглянули передостанню серію "Гаррі Поттера", третю частину "Хронік Нарнії" і третю частину із вампірської саги "Сутінки".

Серед фільмів, які так і не вийшли в український прокат, але мали відгук серед любителів кіно, варто назвати нову роботу російського режисера Алєксєя Балабанова "Кочегар" та стрічку американця Даррена Аронофські "Чорний лебідь".

Серпень став щасливим місяцем для всіх любителів бойовиків: в Україну приїхали Сильвестр Сталлоне, Дольф Лундґрен та Джейсон Стетгем, які представили свій спільний ветеран-проект "Нестримні", в якому також знялися Мікі Рурк, Арнольд Шварценеґґер, Брюс Вілліс та Ерік Робертс.

Українські дітлахи цього року побачили чимало цікавих мультфільмів: студія Pixar представила свою "Історію іграшок 3D", "DreamWorks Animation" презентувала стрічки "Мегамозок", "Шрек назавжди" та "Як приборкати дракона", студія Диснея - "Заплутану історію", молода студія "Illumination Entertainment" - "Гидкого Я".

Кінопрокат 2010

Прихід нової влади у багатьох викликав занепокоєння щодо можливого скасування українського дубляжу, яке, частково виправдалося. У червні 2010 року була скасована постанова, яка зобов'язувала дублювати фільми українською мовою.

Натомість, згідно нових правил, усі кінострічки повинні бути дубльовані в Україні, а у разі іншомовної звукової доріжки обов'язково супроводжуватися українськими субтитрами.

Фільми, які дубльовані за межами України або ж без українських субтитрів, не допускаються до прокату. Винятком є арт-хаусні фільми, представлені у кількості менше десяти фільмокопій.

Ця постанова була невідома більшості глядачів, аж доки міністр культури Кулиняк у жовтні не повідомив, що обов'язковий український дубляж скасовано. Не бажаючи псувати собі рейтинги перед виборами, речники влади заспокоїли громадськість і пом'якшили слова міністра. Так чи так, але український дубляж поки що функціонує, попри нечисленні порушення.

Кадр з фільму "Аватар"

Згідно з даними, які подає сайт boxofficemojo та сайт "Бюлетень кінопрокатника" переможцем касових змагань в Україні є минулорічна сенсація "Аватар" ("Геміні"), яка за 2010 рік заробила понад 8 мільйонів доларів (рахуючи з підсумками 2009 року).

Також українці найохочіше дивилися "Алісу в Країні чудес" ("Disney") (понад 3,5 мільйонів доларів) та першу частину стрічки "Гаррі Поттер та смертельні реліквії" ("Кіноманія") (близько 3 мільйонів доларів).

До порівняння - лідери минулорічного українського бокс-офісу: фільм-катастрофа Рональда Емеріха "2012" ("Sony") зібрала 3,256 мільйони доларів, а мультик "Льодовиковий період 3. Ера динозаврів" ("Fox") заробила 2,837 мільйони доларів.

Українські кінофестивалі 2010

Цього року Україна збагатилася ще на одну кіноподію. В середині липня в Одесі відбувся перший Одеський міжнародний кінофестиваль. Його президентом стала дружина Сергія Тігіпка Вікторія. Схоже, що в українських можновладців з'явилася нова мода: якщо раніше пани опікувалися кріпосними театрами, то тепер вони патронують кінофестивалі.

Одеський кінофестиваль намагався дорівнятися до столичних конкурентів і заманював своїх глядачів блиском кінозірок. В Одесу з'їхались кінорежисер Йос Стеллінґ, який головував у журі фестивалю, актори Рутґер Гауер, Владімір Машков та Жерар Депардьє.

У конкурсній програмі фестивалю було 16 кінокартин з дев'ятьох країн світу. Найкращим фільмом фестивалю журі визнало стрічку росіянина Андрєя Кавуна "Дітям до 16-ти" (також ця картина здобула приз глядацьких симпатій), а найкращим режисером - Юліуша Махульського за фільм "Колисанка".

У травні вже традиційно пройшов Київський міжнародний кінофестиваль, другий за рахунком. Він відбувся без ексцесів, але й без сенсацій. Головою журі був грузинський кінорежисер Отар Іоселіані. Переможцем кінофестивалю стала турецька стрічка "Бабай" режисера Аталая Таждикена.

Цього року Київським міжнародним кінофестивалем більше цікавилась преса, аніж глядачі. Втім, у нього є великі шанси на довге життя та процвітання за підтримки президента України Віктора Януковича. Наприкінці року Київський міжнародний кінофестиваль покинув його президент Богдан Ступка, тож фестивалю доведеться шукати нового керманича.

Кадр з фільму "Щастя моє"

Попри всі політичні негаразди МКФ "Молодість" зберегла свого почесного президента Віктора Ющенка, влаштувала пишне свято з нагоди власного сорокаріччя в Київській опері та підтвердила свій статус найголовнішого українського кінофестивалю. Фестиваль-ювіляр привернув неабияку увагу преси та публіки. На червоній доріжці "Молодості" з'явилися французькі зірки Софі Марсо та Крістоф Ламбер, а журі очолював французький режисер Марк Каро.

Цього року фестиваль підготував доволі сильну програму повнометражних ігрових дебютів, серед яких своїм професіоналізмом вирізнялися стрічка Сергія Лозниці "Щастя моє", мексиканський фільм "Високосний рік" Майкла Роу та комедія "Звуки шуму" Ола Сімонссона та Йоханнеса Штерне Нельсона (Швеція-Франція).

Втім, хто стане володарем Гран-прі було зрозуміло одразу - "Щастя моє" приймали на фестивалі з таким піднесенням, що сумнівів у перемозі цього фільму бути не могло. Приз за найкращий повнометражний фільм здобули "Звуки шуму". Також ця стрічка поставила своєрідний рекорд "Молодості" - вона зібрала найбільшу кількість голосів за всю історію проведення конкурсу глядацьких симпатій.

Іще один відомий український кінофестиваль "Відкрита ніч" у 2010 році спіткали серйозні зміни. Фестиваль був під загрозою зриву - час його проведення співпав зі смертю Юрія Іллєнка, брата засновника "Відкритої ночі" Михайла Іллєнка. Проте "Відкрита ніч" таки відбулася, щоправда у рамках "Країни мрій" і не на своєму майданчику біля замку Річарда, а на подвір'ї музею Івана Гончара.

Цьогорічний фестиваль представив 17 студентських кіноробіт, презентував глядачам перший кадр майбутнього фільму Михайла Іллєнка "ТойХтоПройшовКрізьВогонь", знятий в Аргентинських Кордильєрах під час кругосвітньої подорожі режисера на яхті. Також глядачі "Відкритої ночі" першими побачили анімаційний серіал "Моя країна Україна". Керівником проекту виступив аніматор Степан Коваль, а сценарій написав Сашко Лірник.

Україна та мудаки

Цього року українці могли побачити принаймні дві повнометражні ігрові стрічки, зняті в Україні - це картина "Щастя моє" Сергія Лозниці та збірка короткометражок "Мудаки. Арабески" низки українських кінорежисерів. Обидві картини намагаються розповісти про неприглядне суспільне явище, яке творці "Арабесок" охрестили коротко - "мудацтво".

Втім, роботу Лозниці важко назвати "українським фільмом". Сергій Лозниця (білорус за походженням), хоч і навчався в Україні, вважається російським документалістом і проживає у Німеччині. Його стрічку спонсорували німецькі, французькі та нідерландські продюсери, серед них був і український продюсер Олег Кохан. Зйомки фільму відбувалися в Україні, проте сама картина розповідає про увесь пострадянський простір.

Дехто з російських журналістів та глядачів побачив у стрічці наклеп на російське сьогодення, проте чимало російських критиків оцінило майстерність Лозниці: на цьогорічному "Кінотаврі" він отримав приз за найкращу режисуру, а також здобув нагороду кінознавців та кінокритиків РФ "Білий слон".

Чимало російських прихильників картини вважають "Щастя моє" саме російським фільмом. Втім, Україна стрічку Лозниці віддавати північному сусідові не збирається, адже "Щастя моє" було першим фільмом, який представляв нашу державу на Каннському кінофестивалі.

Проект "Мудаки. Арабески" був анонсований ще на минулорічному МКФ "Молодість". Над створенням короткометражок працювали Володимир Тихий, Роман Бондарчук, Жанна Довгич, Аксінья Куріна, Олексій Ігнатьєв, Юрій Ковальов, Анатолій Лавренішин, Вікторія Нестеренко, Мирослав Слабошпицький (його стрічка "Глухота" представляла Україну на Берлінському кінофестивалі), Іван Тімшин, Володимир Цивінський, Юлія Шашкова та Віра Яковенко.

Усі фільми були зняті за власний рахунок режисерів і створені за допомогою знайомих, родичів та друзів.

У листопаді натхненник "Мудаків" Володимир Тихий анонсував новий проект під назвою "Україно, goodbye!", присвячений проблемам української еміграції. Як і "Арабески" - це буде цикл ігрових короткометражних картин, об'єднаних спільною темою. Наразі збірки малобюджетних короткометражок є єдиною можливістю незалежного кіновиробництва в Україні.

Втім, як "Щастя моє", так і "Мудаки. Арабески" викликали захоплення хіба у невеликого прошарку інтелектуально налаштованих любителів кіно. В Україні "Мудаки" заробили сто тисяч гривень, і кількість глядачів, які подивилися його в кінотеатрах, не перевищувала кількох тисяч. Це не можна назвати касовим успіхом, втім, картина окупилася, адже грошей на її створення було витрачено небагато.

Проте цього року в Україні був створений іще один фільм на тему "мудаки і ми", який розповсюджувався через мережу інтернет і викликав неабияке зацікавлення у користувачів. Йдеться про шестихвилинний фільм київського кліпмейкера Олександра Образа "Дрифтер". На You Tube цю стрічку переглянуло близько п'ятиста тисяч людей, а схвальні відгуки залишили щонайменше п'ять тисяч глядачів.

У фільмі йдеться про молодого чоловіка, який знайшов свій власний спосіб боротьби із "мудаками". Після роботи він їздить у маленькі містечка поблизу столиці та підкидає гопникам пляшку з метиловим спиртом в горілчаній тарі. Сама стрічка доволі посередня, проте у неї знайшлося чимало прихильників, згодних із методами головного героя.

"Дрифтер" виявився близьким до масового глядача не тільки через злободенний сюжет, запозичений із коментаря у блозі, але й способом його розповсюдження - через інтернет, який дає можливість дивитися фільм безкоштовно та одразу обмінюватися враженнями. Крім того, популярність "Дрифтера" засвідчує, що число українців, які хоча б декларативно визнають суд Лінча стосовно "покидьків суспільства", доволі велике.

Пригоди цензури в Україні

Минулого року у центрі "цензурного скандалу" опинився фільм "Бруно", якому відмовили у прокатному посвідченні через "пропаганду гомосексуалізму". 2010 року також на екрани не вийшли картини "Ми з майбутнього 2" та "Пилка 7". Втім, ці вердикти прокатної комісії викликали в українців радше задоволення, аніж обурення.

Стрічка "Ми з майбутнього 2" розповідала про перековку українських націоналістів під крилом російського брата під час мандрівки у воєнне минуле. Вона неабияк роздратувала багатьох українців своєю прямолінійною зверхністю. Найбільше дісталося акторам Остапу та Дмитру Ступкам, які зіграли в цьому фільмі "націоналіста" та "бандерівця" - у зраді їх звинувачували як інтелігенція, так і масовий глядач.

Щодо "Пилки 7", то її заборона, здається, також нікого не розчарувала. І хоча попередні частини франшизи благополучно добиралися до кінотеатрів, цього разу деякі члени прокатної комісії дійшли висновку, що стрічка "пропагує жорстокість, насильство, знецінення людського життя, катування людей та може завдати шкоди моральному вихованню громадян". Втім, із цим вердиктом були згодні не всі експерти, а кінокритик Аксінья Куріна вийшла з прокатної комісії, протестуючи проти заборони "Пилки 7" та фільму "Бруно".

Проте справжній скандал викликала не заборона кінофільмів, а "експертний висновок" сумнозвісної НЕК щодо однієї з серії популярного мультсеріалу "Південний парк", який транслюється на українському MTV. Комісія визнала дитячою порнографією епізод, де Картман опускає свого пеніса у рот Батерсу, аби пожартувати над ним. Думки інтернет-користувачів розділилися - одні щиро раділи "наїзду" моралістів на гніздо американської розпусти, а інші обурювалася з тупоумства "експертів" НЕК, які не в змозі відрізнити дитячу порнографію від дорослої сатири.

Кадр з мультсеріалу "South Park"

Втім, найбільше українців вразила відставка самої НЕК. Інтелектуали та митці нарешті зітхнули спокійно, позбувшись гніту "моральної інквізиції", а численні моралісти, кількість яких в Україні зростає з тривожною швидкістю, виступили на боці комісії.

Скажімо, дуже несподівано на захист НЕК виступили дев'ять українських християнських церков, які вимагали від Віктора Януковича не лише збереження комісії, але й збільшення її фінансування. Загалом, можна відзначити, що Україна вступила в епоху консервативної реакції, а людей, занепокоєних моральністю своїх співгромадян, наразі є чимало.

Аби не бути голослівною, наведу нещодавно оприлюднені результати телефонного опитування, проведеного інститутом Горшеніна. Згідно з ним, 60,2 % українців вважають рівень суспільної моралі низьким, 72% негативно ставляться до сексуальних меншин, а 92,9 % засуджують самогубство. І хоча цьому питанню має бути присвячене не одне неупереджене дослідження, тенденції очевидні.

Найкращі фільми 2010 року

І нарешті назвемо фільми та діячів кіно, які на думку "Української правди. Життя", найбільше відзначилися 2010 року.

Найкраща мелодрама: "Останнє воскресіння" Майкла Гоффмана. Історія стосунків Льва Толстого із його дружиною, родиною та оточенням зображає письменника у колі звичайних людських радощів і турбот. "Останнє воскресіння" винахідливо та нетривіально зображає боротьбу кохання і сліпого фанатизму.

Найкраща комедія: "Диваки в 3D" Джеффа Тремейна за радикальність вираження та руйнування традиційного кінонаративу.

Найкращий горор: "Санта на продаж" Ялмарі Геландера. Цей фільм переосмислює традиційну різдвяну міфологію, грається із класичним образом Санти і його ельфів, не боїться відвертих та провокативних сцен і створює ідеальну атмосферу жаху.

Найкращим блокбастером стає "Початок" Крістофера Нолана за вражаючі сцени "згортання світу" у снах.

Найкращих мультфільмів аж два - "Історія іграшок 3D" Лі Ункріха та "Заплутана історія" Натана Ґрено та Вайрона Говарда. Якщо перший фільм зачаровує своєю ліричністю та тугою за втраченим дитинством, то другий приваблює своїм драйвом та веселими пригодами.

Найкраща екранізація коміксу: "Пипець" Метью Вона - комедійна історія про звичайних людей, які знайшли спосіб стати супергероями і порятувати світ від злочинців.

Найкращий трилер 2010 року: "Чорний лебідь" Дарена Аронофськи. І хоча він не йшов в українському прокаті, усі бажаючі вже познаходили собі російські копії. У фільмі йдеться про протистояння двох балерин, які претендують на головну роль у новій постановці "Лебединого озера".

Аронофськи майстерно створює атмосферу безумства, яке охоплює головну героїню щоразу тіснішим колом. Сам режисер порівнював свою стрічку із "квартирною трилогією" Романа Полянського, куди входять стрічки "Відраза", "Дитина Розмарі" та "Мешканець". Втім, своїм успіхом фільм завдячує і блискучій грі Наталі Портмен, яка стає акторкою року.

Найкращою драмою року, що минає, став фільм Сергія Лозниці "Щастя моє".

Щодо персональних відзначень, то найкращим режисером року став Алєксєй Баланов. Тут автор поділяє думку Асоціації кінознавців та кінокритиків Росії, яка визнала стрічку "Кочегар" найкращим фільмом року, а її постановника Алєксєя Балабанова - найкращим режисером.

Ми також віддаємо звання найкращого режисера року Балабанову за по-справжньому видатну стрічку. "Кочегара" можна назвати шедевром, а можна й визнати досконалим фільмом без жодного недоліку.

Історія кочегара-якута, яким маніпулюють його російські друзі-бандити - це не тільки розповідь про становище "малих народів" Росії. "Кочегар" подібний до грецьких трагедій, де людиною рухають сліпі сили долі, а спокута за гріхи завжди кривава та нещадна.

Кочегара майстерно втілив російський актор Міхаіл Скрябін, який вже з'являвся у балабанівському "Вантажі 200" в ролі в'єтнамця Суньки. Він і стає найкращим актором 2010 року.

Найкращий фільм року: "Соціальна мережа" Девіда Фінчера. Фінчер створив справжню хроніку перетворення нудного "ботаніка" на героя нашого часу. Екранний Марк Цукерберґ стає володарем світу, проте платить за свій успіх високу ціну і втрачає близьких йому людей, а також кохання і справжню дружбу.

Фото з сайту "Мультикино"