Книжки травня: Виходимо з анабіозу

29
14 травня 2012

Травень традиційно вибухає літературними подіями. Після анабіозу травневих свят митці поступово повертаються до роботи.

Це останній шанс презентувати щось нове перед новою хвилею тиші влітку.От-от почнеться поетичний фестиваль "Київські лаври" та його побратим у Харкові 16 травня проведуть круглий стіл про літературну критику. В п’ятницю 18 травня почнеться чергова книжкова виставка в Українському домі. 

Протягом наступних тижнів презентуватимуть нові книжки. Поки їх нема, "Українська правда. Життя" традиційно знайшла щось свіженьке для огляду. 

Василь Кожелянко. Діти застою (Книга ХХІ)

От-от на полиці книгарень потрапить посмертно виданий роман Василя Кожелянка. Письменник є класиком "альтернативної історії" в сучасній українській літературі.

Новий роман називається "Діти застою". Цей текст не належить до жанру "альтернативної історії". Він радше нагадує іронічну варіацію на тему історії України останніх 60-50 років.

Роман "Діти застою" присвячений долі заморочених "совком" українців. Кожен з них є героєм свого часу. Саме "совок" і його "застой" є витоком психотравм. У заголовку "застой" вказує на сукупність ментальних проблем України і її homo soveticus.

В центрі уваги оповідача – пересічний українець Пантелеймон Людинюк та його друк Серафим Кадилко. 

 

Пантелеймон пережив певне одкровення в софєтській армії. Він усвідомив хибність влади та почав мріяти про У.Б.Н. Та "дисидентська" діяльність радше імітована, але несе з собою "нестрашний" виклик у КДБ, участь у Русі 1990-х, торгівлю на базарі, несподіване багатство від майже чесного бізнесу на "гуманітарні", помаранчевий 2004 рік…

Серафим - онук-священика-буддист-даос. Він шукає прихованих сенсі у житті. І знаходить їх у майже щасливій історії любові до глухонімої вагітної проститутки. Парадоксально ця лінія в романі – чи не найбільш лірична.

Роман "Діти застою" побудований на фундаменті стереотипів. Їх використано як своєрідний гумус, на якому проростають дотепні речення та абсурдні іронічні спостереження.

Вражає діапазон обраних тем. В роману є свій ключ – це "Пісня про Довбуша". Довбуш за дівку пропав, і сучасні герої роману – так само. Любовний сюжет має ще й більш очевидне дзеркало – це ретроспективи в історію сотника УПА на прізвисько "Довбуш".

Мова роману дуже жива. В тексті звучать діалектизми, лайка, літературна українська мова, діаспоритянська українська мова, "скрипниківка" тощо. 

Читачів цей роман порадує своєю іронічністю, мовною палітрою та глибиною перспективи. Ну а для політично ангажованих – буде нагода поговорити про "Україна гине".

Іван Андрусяк. Вісім днів із життя Бурундука (Грані-Т)

 В центрі повісті – школяр  Івась Бондарук на прізвисько Бурундук. Це опецькуватий хлопчик, відмінник у навчанні, якого недолюблюють однокласники, і який мріє грати у футбол разом із найкращою командою класу. А ще мріє, щоб одна дівчинка звернула на нього увагу.

Івась постійно відчуває дискомфорт через нелюбов однокласників та усвідомлює свою не ідеальність. Адже ідеал – це жвавий хуліганистий і футбольно обдарований хлопчик. 

І тут ніби випадково в бабусиному сараї він знаходить чарівне яйце "зносик", з якого можна виростити особистого чортика. Хлопчик намагається вісім днів мовчати та виконувати магічну процедуру правильно.

Власне цей абсурдний кульбіт сюжету і є головним. Мовчання для маленької дитини стає першим досвідом промовляння до самого себе. Не випадково фінал повісті – дидактичний. Івась зробив виховні висновки та несподівано став популярним у класі.

 

Розв’язка дещо надміру дидактична. До того ж, герой повісті є доволі унікальним персонажем-підлітком, для якого висловлювання батьків мають більшу цінність, аніж погляди популярних однолітків-лідерів.

Але повість читається легко. Написана з гумором та піднімає важливу тему "непопулярної" дитини.

"Вісім днів із життя Бурундука" - це і повість про самопізнання та вибір справжніх цінностей, і своєрідна доросла фантазія на тему досконалої розумної і внутрішньо доволі "дорослої" дитини. 

Дитячий світ повісті – це дитячий світ, яким його хотіли би бачити дорослі. Можливо, це й зовсім непогано: дитяча література може (повинна?) бути одним із острівців перепочинку від "чорнухи".

"Вісім днів із життя Бурундука" варто читати всією сім’єю. Буде чудова нагода поговорити про шкільні справи та дорослішання.

powered by lun.ua