Троїцький: цьогорічний тренд фестивалю - "Привласни собі "Гогольfest"
Щоб утримувати такий театр як "Дах" потрібно як мінімум 150 тисяч гривень на місяць.
Про це розповів режисер і драматург Владислав Троїцький в інтерв’ю онлайн-виданню "Платформа".
Як відомо, раніше Троїцький заявив, що цього року закриє "Дах" як репертуарний майданчик через брак фінансування.
"Як багато грошей потрібно на те, щоб утримувати театр? Більшість команди - не кияни. Уявіть, скільки потрібно приїжджому для того, щоб жити в столиці, не маючи при цьому можливості десь підробляти через тотальну завантаженість в театрі. Помножте це на 15, кількість осіб в трупі. Додайте до цього кошти на постановку, на адміністрацію "Даху", комунальні послуги, утримання території та інше. Виходить близько 150-200 тисяч гривень на місяць. І це без надмірностей, гроші йдуть тільки на необхідне ", - розповів Троїцький.
За його словами, можливо, якби у нього була якась фінансова підтримка держави чи меценатів, історія "Даху" продовжилася б у його нинішньому вигляді.
Як зазначив режисер, необхідність створити активне комунікативне середовище, яке було б здатне змінювати суспільство і створювати щось нове, дозріла давно.
"Сьогодні існує дві моделі створення арт-кластерів: європейська та російська. У європейській моделі процес ініціює федеральна чи муніципальна влада. Вона вкладає гроші в конвертацію якогось занедбаного заводу, в щось, пов'язане з мистецтвом. В цілях влади - спрямувати діяльність кластера на розвиток соціально-культурної політики в місті, регіоні або країні. На конкурсній основі вибирається оператор цього процесу, розробляється бізнес-модель кластера і його наповнення, а навколо всього цього формується співтовариство. Залежно від спеціалізації кластера, від 30% до 70% його витрат поповнюються завдяки бюджетним грошам. Все інше фінансування кластер отримує, продаючи вхідні квитки, залучаючи спонсорів і так далі", - розповів він.
За словами Троїцького, російську модель, як правило, ініціює заможний і далекоглядний бізнесмен, який подорожує Європою, розбирається в сучасних тенденціях.
"Ось він поїздив і побачив, що, наприклад, у Хельсінкі кластер є, в Берліні теж є, і подумав: хочу створити кластер в Москві! Щоб і самому туди ходити, і друзів водити. Не все ж життя в сірості-то сидіти, правда? Так і з'являються всякі "Винзаводи", "Стрілки" та інші хороші ініціативи - шляхом приватних інвестицій", - пояснив Троїцький.
"Контент кластера залежить від ступеня безумства цього бізнесмена (у хорошому сенсі слова, звичайно ж): він наповнюється проектами, здається в оренду креативним агенціям або навіть приймає театр", - сказав режисер.
"Перший варіант в Україні неможливий. Влада живе за принципом "нам би ніч простояти та день протриматися", хвилюючись тільки про власну шкуру. Людини, яка б взялася за фінансування другої моделі, поки ніде не видно. Звичайно, є ще й третя модель, запасна. Це краудфандінг. Але я не вірю, що він зможе забезпечити цілий арт-кластер, з усім масивом його діяльності, і, до того ж, робити це системно. Краудфандінг більше підходить для одиничних проектів", - поділився думками Владислав Троїцький.
Говорячи про популярноий фестиваль Гогольfest, драматург зазначив, що головний його тренд цього року - "Привласни собі "Гогольfest".
"Але привласнити його ми пропонуємо в більш розвиненому розумінні, а зовсім не так, як це найчастіше відбувається в Україні. Тобто у фестивалю немає нічого спільного зі схемою: розтягнули по шматках бруківку, якою була викладена дорога, а потім скаржаться на те, що дороги погані. Для нас привласнити - означає стати частиною фестивалю, внести свій внесок, зробити його своїм", - розповів він.
"Абсолютно символічна плата за вхід - це можливість бути причетним до фестивалю, бачити поруч близьких по духу людей і робити свій внесок у те, щоб він існував і далі. Адже ніхто на цьому не заробляє, 90% команди працює задарма. А формулювання "Гогольfest стає платним" створює враження, ніби тут зібралися погані хлопці, які норовлять забрати у людей останню копійку. Це зовсім не так", - підсумував Троїцький.