Український репер випустив трек про Донецький аеропорт. Текст проймає до кісток. ВІДЕО

1758
6 листопада 2018

Український репер Freel (Андрій Фріл) випустив трек про бої за Донецький аеропорт.

 Фото зі сторінки виконавця у Facebook

Про це виконавець написав на своїй сторінці у Facebook.

"Я випустив свою найсильнішу пісню. За все життя. Вона називається "Спалах", це заголовний трек альбому", – пише Андрій.

Трек написаний під час останніх боїв за Донецький аеропорт.

"Спалах" – про хлопця, який гине у Донецькому аеропорту. Він телефонує до матері з-під завалів після руйнування терміналу. Мати відчуває, що син на межі життя і смерті, але ще знає про це.

"Тоді ми всі оновлювали стрічку і чекали новин. В мені пульсувало: "Я зобов'язаний щось зробити, не можна сидіти, склавши руки". І написав "Спалах". Плакав і писав, знову писав і знову плакав," – додає автор.

Попри переконання друга репера, письменника Артема Чеха про те, що трек потрібно випускати одразу, він вийшов лише зараз.

За словами автора, за цей час "Спалах" неодноразово переписувався.

"Я почав редагувати пісню, доповнювати, переписувати, купу разів міняв аранжування, уявляючи на місці героя треку кращого друга", – ділиться Freel.

Репер вже виконував цей трек – для кіборгів, членів "Добровольців Божої Чоти", на арт-хуторі Обирок.

"Хлопці уважно слухали, потім підходили, казали, що сподобалось, питали, де можна знайти пісню. 

Абсолютно всі кажуть мені, що це мій кращий текст. Не впевнений, що колись зможу краще – хоча колись я так думав про "Чорний дим". Сподіваюсь, більше не буде приводу вихаркувати кров'ю такі пісні", – пише Андрій.

Автор також зазначив – хотів, щоб пісня стала саунтреком до "Кіборгів" Ахтема Сейтаблаєва.  

ТЕКСТ (пунктуація та орфографія автора збережені)

1

Смерть обіймає найкращих м'якими білими лапами,
Мама, дивись, ти вві сні кров'ю із носа подушку заляпала,
Мама у дзеркала тихо шепоче так: "Синочка, синочка, рідний!"
Тільки вона може шкірою чути те, що там іншим не видно

Небо вмить стало залізним, потім на нас раптом зверху упало
Нашо на нього ви лізли? Чи вам землі видавалося мало?
Вчора ти з крові і плоті – і вже сьогодні лиш номер.
Мамо, тут холодно, що буде потім? Холод собачий, піднятий комір


Бога немає, мам! Як він мене забере?
Страху немає, це означає, що не існує і смерті
Все було б добре, та нам всім під ноги з дерев
Цієї осені падали зверху тільки порожні конверти

О, не журися за тіло, це лиш набір – шкіра та м'язи,
Мапу щодня я малюю тобі, та тут немає дороговказів.
Нас з пацанами багато – іскрами вгору вогняний гейзер,
В небо сьогодні погляньте із татом, я поряд із Бетельгейзе

2

Я тихо жив, не користуючись попитом, був із емоцій і м'яса,
В аеропорті будь-хто стане роботом, і вже забув я своє ім'я сам.
Мої суглоби — шарніри, а замість крові мастило — і пофіг
Вами сьогодні в прямому ефірі тут повечеряє Сергій Прокоф'єв

Ми тут зажаті, напевно, у найміцніші на світі лещата,
Мам, ще не темно, можна ми з хлопцями ще забіжим на Хрещатик?
Стукають разом із серцем підошви, діжка із квасом, каштани, пломбір
Мамо, мамусю, а можна я з пошти прямо в дитинство подзвоню тобі?

Сумно і пусто — так найчастіше, серце моє має бути хоробрим,
Станеш мангустом, коли у тиші навколо тебе чатують лиш кобри,
Із злетних смуг наших відносить в Валгаллу вогняним вихором,
Плач Ярославни по всій країні —від Позняків і до Сихова

Ти пам'ятаєш, залізом просякло повітря, в день той напилась земля,
Звідки калюжі ці, хто їх тут витре, сльози іржаві з'їдає імла,
Я як щеня, що не люблять, на глибину залізло й не тоне,
Ні, ми не роботи, ми живі люди, нас півкраїни залізобетонних

Я сподіваюсь, ти іще не спала
Я сподіваюсь, що не розбудив,
Здається, це останній залп, останній спалах,
Дзвоню, бо я люблю тебе, бо я іще живий

Я сподіваюсь, ти іще не спала
Я сподіваюсь, що не розбудив,
Здається, це останній залп, останній спалах,
Дзвоню, бо я люблю тебе, бо я іще живий

powered by lun.ua