"Щоб у байдужих йокало". Історія українця, який робить ножі для людей усього світу

– Одного дня я зрозумів, що в Україні немає ножової культури.

Це, на мою думку, таке ж поняття, як допустимо "культура вживання алкоголю" чи "володіння зброєю".

Так розмірковує засновник бренду KravaKnives Олександр Крава.

Вже сім років він виготовляє унікальні ножі та пропагує цю культуру.

"Українській правді. Життя" майстер розповів про власний арсенал, виробництво та мрії.

"ПРИТРИМАЙТЕ ДЛЯ МЕНЕ МІСЦЕ"

У 2009 році у Львові був єдиний тематичний магазин, в якому продавали ножі – "Штурм".

Хтось із знайомих розповів Олександру про нього і хлопець почав туди дуже часто заходити.

Він не на жарт зацікавився ножовою індустрією: годинами все розглядав та слухав розмови продавців, які розумілися на ножах.

Олександр Крава, засновник бренду KravaKnives

Тоді Крава ще навчався в університеті, але вже на другому курсі зрозумів, що вступив не туди.

– Не у менеджменті було моє призначення – пішов. Більше не шукав куди б поступити.

Просто, за силою обставин, почав працювати у магазині спортивних товарів й запропонував директору поставити там стелаж із ножами.

Так Олександр почав займатися вибором ножів і консультував людей.

Якось отримав хорошу зарплату і купив собі перший фірмовий ніж Spyderco за 500 гривень, на той час – 100 доларів.

– Хотів саме його, зі специфічним дизайном: першим побачив, першим взяв у руки й промайнула думка – так, це моє.

Ще через деякий час хлопець зрозумів, що не продавець спортивних товарів.

– Прийшов у "Штурм" і сказав: "Пацани, якщо звільниться вакансія консультанта, я б хотів тут працювати, маякніть, притримайте для мене місце".

Так у 2010 році Крава почав працювати консультантом в єдиному львівському тематичному магазині з ножами.

П’ять років майбутній майстер простояв за прилавком:

– Добряче набрався досвіду й зрозумів, що розбираюсь в ножах далеко не на любительському рівні.

У мене почав з’являтися смак, я сконцентрував свою увагу на конкретних дизайнерах і їхній подачі – довершеній та лаконічній.

Сьогодні у "Штурмі" продаються й ножі Олександра.

ПЕРШИЙ НІЖ: ЖАХЛИВИЙ ТА НЕЗГРАБНИЙ

– Зараз – це свята річ! – посміхається майстер.

Пригадує, що зробив його вдома на балконі, на татовому точилі, яке й сьогодні є у його майстерні.

Покрокову інструкцію шукав в інтернеті, а матеріали дав старший товариш, якого зараз Олександр називаж "своїм Сенсеєм".

– Він теж виготовляв ножі вдома, не на продаж, а просто у своє задоволення.

Сенсей вселив у мене смак до ножів, вчив мене розуміти їх.

З цим чоловіком Крава познайомився у "Штурмі" – одного разу розговорилися біля ножевої вітрини і, після першої ж розмови, активно почали підтримувати зв’язок.

Перший ніж Олександр зробив за інструкцією з інтернету

Першим ножем власник користувався, але він був незручний. Тому, одразу взявся робити другий, який згодом подарував другові.

– Взагалі, перші п’ять ножів я подарував знайомим і співробітникам.

З часом, Олександр почав скуповувати матеріали і, додатково, використовувати все, що було під рукою.

До прикладу, в магазині було браковане мачете, а він зробив з нього ніж.

Першу майстерню Крава обладнав на роботі: домовився про місце, а товариш запропонував проінвестувати йому станок.

– Тоді я не приділяв виготовленню ножів багато часу, залишався після робочої зміни на 2-3 години: видумував й майстрував.

Відверто кажучи, продуктивність була слабкою, я робив один ніж в місяць, в кращому випадку – два.

НА ЗАРОБІТКИ У АФРИКУ, ЩОБ ВІДКРИТИ НОЖОВУ МАЙСТЕРНЮ

Перші ножові експерименти співпали у житті Олександра із подорожами автостопом.

– Я довго відкладав гроші на поїздку, щоб автостопом поїхати зі Львова в Амстердам через Брюгге.

Хлопець здійснив цю подорож за три дні й побачив, що це насправді дуже просто.

– Я зрозумів, щоя відкритий для світу, а він – для мене.

Після повернення дух авантюризму не давав мені спокою, я хотів масштабніших подорожей, і паралельно шукав спосіб заробити грошей на власну ножову майстерню.

Одного дня, товариш запропонував Краві хороший варіант підробітку – охороняти кар’єр у джунлях у Гані, біля Гвінейської затоки Атлантичного океану.

– Не думаючи, я пішов з магазину і полетів в Західну Африку на 8 місяців.

Дуже цікаве й, водночас, дивне відчуття – жити в умовах, де до найближчого населеного пункту 200 кілометрів, а додому – більше 8 тисяч.

У Гані Олександр сам зробив один ніж, перевірити чи руки пам’ятають, і привіз з десяток африканських ножів та мачете.

Просив корінних мешканців знайти конкретні ножі: буквально, купував їх у джунглях.

– Все провіз додому в багажі: перед перельотом затупив, щоб вони не були гострими й не викликали підозри – і все.

Так майстер і поповнює свій власний арсенал, де б не був – шукає ножі й везе додому.

Найдорожчий ніж, який він купив на барахолці, коштував близько $200.

Одразу після приїзду з Африки хлопець зняв майстерню, купив апарати та матеріали – навесні 2015 року народився бренд KravaKnives.

"НІЖ ОБРАЖАЄТЬСЯ, КОЛИ НЕ ПРАЦЮЄ"

У кожного ножа – свій характер, настрій та харизма, переконаний Олександр.

Спочатку він малюється, потім розробляється на комп’ютері.

Далі сталь відправляється на гідроріз, витинається заготовка ножа, яку майсетр обробляє та відправляє на гартування.

– Вже в кінці роботи працюю з трафаретами й, до прикладу, травлю ножі в кислоті.

Я вважаю, що їх потрібно робити функціональними, а простота – це надійність.

Метал з якого витиналися заготовки ножів

Автор каже, що навіть найскладніший ніж йому хочеться зробити просто: з мінімумом деталей і максимумом опцій.

Пояснює, що своєю формою і дизайном ніж повинен диктувати призначення.

– Часто люди не задумуються про це і роблять ніж дорого-багато, неймовірно складно й зовсім не фунціонально.

Ніколи не гнався за дорогими "ножами-полочніками" – тими, які лише лежать на полицях і припадають пилом. І взагалі: ніж ображається, коли не працює.

Зараз у планах Крави – почати виготовлення складних ножів, на які завжди є попит, бо вони вважаються більш адаптованими для повсякденного носіння.

[BANNER3]

– У моєму арсеналі є складні ножі. Буває, я їх розбираю і складається враження, що розібрав цілий літак.

Хочу зробити свій перший складний ніж – це буде довершена річ: складна, а зроблена просто. Виділю для цієї роботи великий шмат свого часу.

Хочу, щоб усі мої ножі ставали масовими і впізнаваними.

ПОЧЕРК І ПОКУПЦІ "KRAVA KNIVES"

Темна бита сталь. Стиль ножів Олександра – брутальний. Кожен – віддзеркалює його характер.

– У поганому настрої не можна працювати: це ж метал, він всмоктує енергетику. Тому, я завжди сідаю за роботу в хорошому гуморі, бо стараюся для людей.

Постійно хочеться робити більше й більше, диктувати свої ножові тренди, просувати свої теми.

Завдяки професії, я став впевненішим та відповідальнішим: людей, які довіряють мені, дедалі більше і я не можу їх підвести.

Виготовляю ножі, які практично не мають терміну придатності й у роботі не використвую природних матеріалів – це солідарність до світу в якому ми живемо.

Хлопець називає свої "дітища" суто українськими словами: "Поганка", "Гадюка", "Негідник", "Крук" тощо.

– Хочу, щоб у моїх замовників з усього світу були певні асоціації.

До речі, на ножах завжди є гравіювання "Виготовлено в Україні". Були такі випадки, коли замовники з Америки, Швейцарії та Африки перепитували, чи буде вказано, що ці ножі зроблені в Україні.

Перші покупці знаходили Олександра у різних спеціалізованих групах в соцмережах, типу "Ножероби України". Сьогодні географія бренду 35 країн світу.

Купували ножі дуже різні люди – від водія тролейбуса до поліцейського. Деякі моделі використовують військові спецпризначенці, а скальпелі – парамедики.

– Нещодавно мої ножі відправилися на експедицію в Антарктиду, на Південний полюс.

Я дав їх пластунам, які подорожують Південною Америкою, вони були у Патагонії, а зараз – на станції "Академік Вернадський".

Суть їхньої поїздки: зібрати спорядження українських виробників і випробувати його. Пропозиція – бомба, я й сам люблю перевіряти ножі!

Сьогодні географія бренду Олександра 35 країн світу

Неймовірно приємно хлопцю, коли дівчатам подобаються його ножі.

– У них почуття прекрасного більш розвинене.

От, наприклад, "Поганка", бо він маленький й легенький. Це саме те відчуття, коли людина некомпетентна у ножовій темі, навіть у призначенні того чи іншого ножа – але вона бачить ніж і не хоче випускати його з рук – усе, ціль досягнуто.

Сьогодні у бренду KravaKnives немає свого магазину. Люди знаходять автора у майстерні та соцмережах.

– Донедавна, протягом усіх семироків, я постійно робив усе сам: фото, виробництво, консультації та відправки.

Принципово веду усі соцмережі самостійно, адже ніхто не проконсультує й не порадить моєму клієнтові так, як зроблю це я.

Мені краще контролювати процес і людям приємніше, що вони спілкуються саме зі мною, з майстром.

Якщо я відкрию магазин – це буде магазин-майстерня: з великою скляною вітриною, щоб люди могли спостерігати за процесом роботи з вулиці й бачити кожну іскорку від точила.

Крава вже робив колаборації з українським блек-метал гуртом Kroda та українським брендом одягу Wander Dossier.

У найближчих планах – колаборація з художником та скульптором: це цікаво, адже ножі знаходять нову аудиторію.

ДО РІЗНОГО ОДЯГУ – РІЗНИЙ НІЖ

Сам Олександр Крава носить на тілі четверо ножів-татуювань, та ще додаткові реальні. Залежно від стилю одягу та під настрій.

Один ніж він обирає, коли одягає джинси, інший – до класичного стилю.

Ця система схожа до вибору годинників: вони відрізняються формою, матеріалами.

Якщо ніж поєднаний з деревом чи кісткою на рукоятці – найкраще він пасуватиме під класичний одяг, якщо матеріали синтетичні та яскраві – джинси, спорт, кежуал.

– А ще це про відчуття смаку. Взимку люблю носити великі ножі, бо великий одяг й великі кишені. Влітку – легші, бажано з нержавійки, щоб від спеки не псувався сам виріб і не стягував одяг.

Загалом у хлопця близько 30 ножів, які він носить. Більша частина колекції – "олдтаймери" 1920-1970 років.

– В основному, я купую їх на барахолках. Виготовлених власноруч ножів у мене пару штук – старих.

Всі нові моделі Крава деякий час тестує в різних умовах, щоб побачити як ніж носиться і який у використанні.

– До свого я відношуся скептичніше, постійно ставлю до себе нові вимоги: можу робити нову модель ножа, все мені подобається, все виходить ідеально, а через деякий час – одне не так, інше не так і третє також – не те.

Зараз у сталому модельному ряді KravaKnives 7 моделей ножів, а їхніх інтерпретацій – безліч, в залежності від бажання замовника.

В минулому місяці, до прикладу, Олександр з помічником Дмитром виготовили на експорт 50 ножів.

ХОЧУ СТВОРЮВАТИ ТАКЕ, ЩОБ У БАЙДУЖИХ ЙОКАЛО

У свої 29 років Олександр, маючи особистий бренд, знову готовий вчитися.

– Цікавлюся інженерною справою, подумую про вступ на промисловий дизайн.

Наявність диплому для нього не самоціль.

В колі майстрів клинка хлопець вже впізнаваний, проте, крім ножів, планує виготовляти також велоінструменти та інші якісні й корисні речі.

– У мене багато ідей, які я готуюся от-от реалізувати. Моя перспектива: створювати таке, щоб у байдужих людей йокало.

Зараз в Україні немає такого безперечно впізнаваного бренду, як Victorinox у Швейцарії чи Opinel у Франції. А я хочу його створити – стати новим обличчям української ножової індустрії.

У 29 років Олександр, маючи особистий бренд, знову готовий вчитися

Коли щось йде не так, – стається маленьке емоційне вигорання від великого об’єму роботи, – Олександр летить в інші країни за натхненням.

Зізнається, що триває така "депресуха" максимум 3 дні.

– По натурі я – мрійник. Як тільки "увірвався" в ножову індустрію й почав робити свої, думав і про тематичний журнал, і про різного виду власне виробництво.

Якби я хотів лише грошей, не пішов би тяжчим шляхом – створення маленького власного виробництва, шляхом автентичності, виготовляв би відразу попсові ножі, які користуються попитом на ринку і фактично нічим не відрізняються один від одного.

Я готовий й надалі вкладати усі сили у власний бренд, робити якнайкраще для людей, але своє – зовсім несхоже на вже створене кимось колись.

Через 10 років Крава хоче мати свій невеличкий цех з повним циклом обробки ножів.

Мріє, щоб усі його ножі побували абсолютно у всіх країнах світу.

Планує масштабну колаборацію з одним із титанів ножової індустрії.

– Можливо, мені вдасться підписати контракт з Міністерством оборони. Може й не українським. Можливо усе.

Наталка Кухта, спеціально для УП.Життя

Фото надані героєм та з kravaknives/instagram

Вас також може зацікавити:

Українські каскадери. Що це за професія на межі спорту та мистецтва

Холодна зброя – холодний розум. Навіщо сучасній людині ножовий бій?

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.