Чому наші міста такі незручні для пішоходів і як це виправити

Як найкраще відчути місто?

Просто пройтися по ньому пішки! Місто можна назвати гостинним, тільки якщо по ньому зручно ходити ногами.

Кожен з нас щодня є пішоходом. І чим більше ми ходимо щодня, тим довше проживемо.

І не тільки фізична активність тут грає роль, але й нові враження та інформація, яку ми дізнаємося. Адже у відпустку ми часто їдемо саме у міста, по яких можемо спокійно прогулятися.

Звичайний пішохідний перехід у Берліні. Нічого особливого – просто чисто і зручно

Пройтися пішки – найкращий тест на формування позитивного враження і рівень соціального здоров’я міста.

Він має дві складові: зручність і естетика.

Тротуари, пішохідні переходи, пішохідні вулиці та прибудинкові території забезпечують зручне пересування та споглядання, яке потім конвертується у симпатію до міста та ріст його доходів.

Так, доходів! Ми часто не задумуємося над цим, але щоб побачити архітектуру, відвідати магазин, музей чи крутий бар, нам треба до нього дійти.

Якщо нам нічого не заважає, не потрібно обходити ями, напарковані на тротуарах авто, величезні калюжі, острови болота і спотикатився об криві бордюри, каміння і арматуру, які раптово стирчать під ногами, то ми кажемо: класне місто. І так само кажуть і мільйони туристів, які потім повертаються знову і знову.

Нещодавно реконструйована пішохідна зона в центрі Ужгорода. Таке для України рідкість

Важлива не тільки зручність, але й естетика, тобто краса довкола. Непомітні деталі, які формують наше загальне враження знаходяться під ногами і на рівні перших поверхів будинків.

Саме наявність зручних пішохідних зон часто відрізняє цивілізоване місто від глухого села. Тому й не дивно, що чимало європейських міст приділяють увагу якості, різноманітності та чистоті плитки й бруківки.

"Спершу ми плануємо міста – згодом міста формують нас", – переконаний архітектор Йен Ґел.

Пропонуємо пройтися Берліном – містом, яке так часто порівнюють з Києвом, а також ще кількома європейськими містами, і спробуємо знайти там поради, як нам зробити українські міста більш зручними та затишними.

ХОРОШИЙ ТРОТУАР – ЦЕ ДО ГРОШЕЙ

Пішоходи приносять місту прямий дохід, тому тротуари це фактично його фінансові артерії.

В Нью-Йорку дохід місцевих бізнесів зріс на 22% після облаштування пішохідної зони на Таймс Сквер.

В Лондоні після суттєвого збільшення пішохідної частини вулиць Оксфорд та Реджент Стріт обороти місцевих магазинів зросли на 25% протягом року.

[BANNER1]

У європейських містах мощення тротуарів стало мистецтвом, яке опановувалося століттями, і досі вулиці викладені каменем сто років тому, виглядають круто і милують око пішохода.

То невже вся справа у матеріалі?

Так, правильний матеріал це уже 2/3 успіху. Звичайно за умови, що його правильно поклали, але це ми поки опускаємо, оскільки будь-який матеріал вимагає професійного підходу.

Приклад поєднання різного натурального каменю для мощення тротуарів (Берлін)

Такий матеріал і кладка будуть виглядати добре навіть через 100 років

В той же час в українських містах, тротуари, які було реконструйовано зовсім нещодавно, і де старий натуральний камінь замінено на нову бетонну бруківку, плитку чи асфальт уже через кілька років втратили свій естетичний вигляд.

А ще вони стали незручними для пересування через чималі вибоїни і руйнування.

Бетонна плитка поганої якості, якою часто закладають наші міста (Ужгород)

Такий тротуар не витримує навіть пішохідне навантаження (Київ)

Звичайно у наших містах не всюди можна відразу збільшувати тротуари та робити вулиці пішохідними.

Спочатку потрібно налагодити громадський транспорт, щоб громадяни могли максимально відмовитися від користування авто в місті.

Однак, що ми можна зробити сьогодні?

Привести до ладу ті тротуари і пішохідні зони, які у нас уже є. Адже навіть в центральних районах столиці вони часто в жалюгідному технічному стані. Не кажучи вже про естетику.

На тротуарах і пішохідних зонах бажано уникати, такого популярного, у нас асфальтування.

Асфальт – матеріал дорогий, естетично невигідний, складний у ремонті.

Асфальт – естетично невигідний для тротуарів матеріал (Ужгород)

Крім того, цей матеріал ще й виділяє неприємний запах і шкідливі випари при нагріванні, зокрема влітку, коли на вулицях якраз найбільше пішоходів.

Зверніть увагу, у багатших європейських країнах в містах тротуари викладені саме кам'яною плиткою або бруківкою. Рідше – її бетонним аналогом, але аж ніяк не асфальтом.

У Берліні тротуари викладені переважно бруківкою та каменем різних форматів

Зверніть увагу на якість виконання – ніде немає дірок та нерівностей

В Україні є чимало недорогого каменю, з якого можна і треба робити різні види бруківки та плитки.

Мощення тротуарів та доріг каменем це не лише гарно, але й практично, бо довговічно і може використовуватися для позначення різних зон.

Також камінь – це модна сьогодні "тактильна плитка", але значно більш довговічна.

Каміння варто викладати у зонах, які потребують стишення руху: перед пішохідними переходами, на прибудинкових територіях.

Гранітна бруківка сприяє інстинктивному зменшенню швидкості водіями авто через шум від коліс при їзді. І навпаки для швидкого руху транспорту ідеальні бетонні та асфальтобетонні покриття.

Невелика вулиця у Берліні, яка спеціально зроблена вигином і закладена бруківкою, щоб стишувати автомобільний рух

Окремо варто зазначити таку важливу річ, як відведення води з пішохідних зон.

Часто в наших містах воду з дахів просто спускають по трубах на тротуари і далі не переймаються. І якщо влітку це просто незручність, через потоки та калюжі під ногами, то взимку, при замерзанні, ця водна вже стає небезпечною ковзанкою для людей і руйнівним механізмом для тротуарного покриття.

Кілька зим і камінь на який регулярно ллється вода вкривається тріщинами.

Всю воду з дахів потрібно відводити відразу у дощову каналізацію і дренажні ями, оминаючи пішохідні та проїзні частини.

Отак виглядає відведення дощової води у каналізацію. Ви десь таке в Україні бачили?

ПІШОХІД ЗАВЖДИ №1

Скільки вже сказано і написано про те, що саме пішохід, а не транспорт повинен мати пріоритет при пересуванні в місті.

І що, як наслідок, пішохідні переходи повинні бути зручними, бажано наземними і перетинати вулицю на рівні висоти тротуару, а не спускатися з висоти бордюру до рівня дороги.

Всеодно в українських містах часто бачимо протилежне: купа темних і брудних підземних пішохідних тунелів, часто заставлених торговими рядами.

Наземні ж переходи часто доступні тільки зі смугами додаткових перешкод – кривою плиткою, ямами, стовпами проти паркування та бордюрами, на які важко заїхати візком, а інколи і переступити ногою.

Зрозуміло, що за кілька років неможливо змінити всі помилки попередніх десятиліть, але ж навіть у нових проектах не враховуються ці принципи.

Пішохідні переходи у Берліні – не ідеальні, але чисті, акуратні та досить зручні. Ми можемо зробити те ж саме

СПОКІЙНО ЗАЙТИ ТА ВИЙТИ

Чому нам так подобаються старі будівлі? Бо вони, як правило, давно обсаджені зеленню і спроектовані так, що до них хочеться, і головне можна, підійти.

Пом'якшені зеленню та затишно вимощені каменем чисті підходи до дверей будинків, без хаотично запаркованих авто, бруду і різнокольорової реклами, – невже це тільки мрія?

На жаль, для українських міст, поки так.

Але кожен будинок у нас має свого власника чи власників. І якби кожен з них проявив хоч трохи відповідальності не лише за те, що всередині осель, але й за громадську частину перед будинком – дерева, газони, тротуари, стіни – то наші міста раптово б стали (майже) європейськими.

Кожен має нести хоч трохи відповідальності за громадську частину перед будинком (Берлін)

Старі будівлі давно обсаджені зеленню і спроектовані так, що до них хочеться, і головне можна, підійти (Берлін)

Готель у Копенгагені: будинок хоч і новий, та все ж вхід не майорить рекламою і замість авто тут стоять вазони із зеленню. Фото Д. Камишева

Бізнеси, які розміщені на перших поверхах багатоквартирних будинків також мали б відчувати свою відповідальність за красу міста і облагороджувати тротуари та зелені зони перед будівлями.

Ну або хоча б не псувати їх недоречно спроектованими вивісками та хаотичними паркінгами в зелених зонах.

Пом’якшення входів та транзитних зон зеленню – це хід, який завжди добре працює.

Знайомий інформаційни шум кольорової реклами (Київ)

ЧИСТОТА І КУЛЬТУРА ПОВЕДІНКИ

Відповідальність за місто, насправді, лежить на кожному з нас. Воно не стане раптом європейським, поки в ньому живуть не виховані, не привчені до порядку і чистоти люди.

Відсутність урн не надає нам право викидати сміття де заманеться, так як відсутність поліцейського не дозволяє нам паркуватися на газонах і тротуарах.

Проявити ініціативу і прибрати та облагородити клумбою пустир зі сміттям на районі може кожен і для цього не потрібно якихось великих бюджетів і сотень людей та техніки зеленбудів.

Просто треба перестати сприймати світ довкола як чуже, вороже поле, а усвідомити, що це наше місто і нам у ньому щодня жити, а не страждати, короткими перебіжками від метро до квартири чи офісу.

Не такі вже й багаті сицилійці умудряються прикрасити свої будинки зеленню і це виглядає стильно, хоча фасади у них далеко не ідеальні

Громадський простір "Самосад" на Подолі у Києві. Місцеві жителі проявили ініціативу і засадили та облагородили міський пустир

Звісно, зручні сучасні міста не народжуються лише зусиллями громад, бо розпорядником бюджету та ресурсів міста все ж є міська влада.

Влада міста завжди має бути на кілька кроків попереду середньостатистичного громадянина.

Зробити місто красивим і зручним для життя це не квантова фізика, це дуже проста щоденна праця і контроль за виконанням задач.

І прогулятися щодня хоча б центром Києва нашому меру Віталію Кличку та його численним замам – не лише корисно для здоров'я, а просто необхідно: можна чимало чого побачити і дізнатися.

Інша справа, що мер і його команда явно не виявляє реального бажання це робити. Як інакше пояснити, наприклад ось це "колгоспне" озеленення перед Київрадою, яке уже розвалюється?

"Колгоспне" озеленення перед Київрадою

Хоч перед центральною будівлею міста Києва можна було зробити щось сучасне

Питання також є до доцільності витрат на певні споруди.

Наприклад, за даними КМДА, бюджет "моста Кличка" склав 420 млн грн.

За ці кошти, навіть за завищеними цінами держустанов, можна було б облаштувати 70 км асфальтної дороги шириною 6 метрів або 210 км тротуарів шириною 2 м (а насправді ще більше).

Цього б вистачило, щоб привести до євростандарту пішохідні зони кількох десятків проспектів у столиці.

Бюджет "моста Кличка" склав 420 млн грн

І мова не про те, що такі проекти, як "міст Кличка", не потрібні.

Дуже потрібні, адже цей міст – чудовий проект, який піднімає імідж Києва і сприяє його популяризації.

Але це мав би бути завершальний етап у реконструкції центральної частини міста, а не проект до виборів.

Адже коли після мосту, пішохід потрапляє на розбитий тротуар на вулиці Трьохсвятительській, то всі позитивні враження нівелюються.

Розбитий тротуар на вулиці Трьохсвятительській

Назар Гриник, спеціально для УП.Життя

Всі фото автора

Вас також може зацікавити:

Місто, яке обов’язково треба відвідати усім українським забудовникам та чиновникам

Що не так з сучасною архітектурою в Україні

"Міст на Троєщину" увійде в німецький посібник як невдалий архітектурний проект

Киев глазами архитектора. Виктор Зотов: красота не спасает, а убивает

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.