Як вивчати з дитиною літературу, якщо вона не хоче читати

5898
27 липня 2019

Хочете, щоб ваша дитина почала читати книжки?

Помалюйте з нею!

Література оживає, коли її ілюструють діти – у цьому переконані в художніх студіях Aza Nizi Maza, D16 art lab (обидві – Харків) та "Малювці" (Львів).

Ці три студії є учасниками Дитячої програми Бієнале молодого мистецтва, котру Харків прийматиме восени цього року. 

Поки вони готують виставку, що відповідатиме темі Бієнале "Здається, я заходжу в наш сад", ми вирішили поговорити з керівниками студій та експертками харківського ЛітМузею про те, як практики візуального мистецтва й вивчення літератури взаємодоповнюються і допомагають дітям пізнавати світ.

Експерти сформулювали дев'ять кроків, які є запорукою появи у дітей любові до читання.

       1. Знаходьте те, що наближує автора до дитини

Залучати дітей до класики літерутари варто з того, що близько їхній свідомості.

Дітям подобається страшне і смішне. Тому вони люблять і впізнають Миколу Гоголя, нехай навіть із фільмів жахів.

Дітям подобається Микола Гоголь, бо його творчість страшна і смішна. 

"Ніс, чорти, утоплені – це їм цікаво. Їм смішно, коли розламується хліб, а в хлібі ніс, або ніс у вигляді генерала молиться в церкві", – пояснює Микола Коломієць, засновник студії Aza Niza Maza та куратор Дитячої програми Бієнале молодого мистецтва (Харків).

Добре працюють прив’язки біографічні та побутові. "Я розповідаю, що він любив Італію і всім нав’язував любов до спагетті, а його ніхто не розумів. Дитині це близько, бо макарони – головна дитяча їжа", – ділиться секретами викладач.

Засновниця студії "Малювці" (Львів) Віра Павлюк радить показувати артефакти, найкраще – фото: "Коли це фото, а не мальовані портрети, діти бачать, що це був не дід у шапці, а франт, який любив фотографуватися в модних прикидах і мав яскраве коло спілкування. Діти розуміють, що тоді існував фотоапарат і то не така вже й сива давнина". 

Діти гарно зчитують, що Тарас Шевченко насправді був франт, який любив фотографуватися
в модних прикидах (Аня, 6 років; Катруся, 9 років/"Малювці")

Віра розповідає, як досліджувала з дітьми й українське бароко: через творчість Сковороди, парадний портрет, історію Західної України – аж до страв, які тоді готували.

"Багатий різноманітними продуктами і прянощами стіл, річ чуттєва і легко зрозуміла, став ключем до цілісного уявлення про епоху", – говорить викладачка.

       2. Працюйте з поезією

Засновниця студії D16 art lab Віра Толмачова зазначає, що якщо читати дитині поезію змалечку, то до трьох років вона вже матиме сформований мовний апарат.

Поезія вводить дитину у стан фантазування, вона вчить уникати шаблонів у вигадуванні історій.

"Рима в поезії непідконтрольна, а тому дає нові відгалуження думки – допомагає дитині вивести сюжет картини в несподівану площину.

Поезія вчить міняти регістри: змішувати високі матерії з побутовими. А це дає радість впізнавання.

Метафора ж, що лежить в основі поезії, – це частина гри, зрозуміла дитині. От у Гоголя така кількість метафор на одиницю тексту, що це вже майже поезія", – пояснює Микола Коломієць. 

У Гоголя така кількість метафор на одиницю тексту, що його творчість малювати одне задоволення

       3Використовуйте візуальний ряд та фантазуйте

Малюйте з дітьми портрети автора та героїв. Використовуйте метафори з віршів, щоб оживити роботи.

Микола Коломієць розповідає, як його учениця Аня намалювала американського поета Волта Вітмена хмаркою, в якої борода наче дощ.

"А Дарина взяла рослини з вірша з перерахуванням, у неї Вітмен – увесь уквітчаний. Ми з нього зараз робимо мультик, який покажемо на виставці в Американському домі в Києві (з 23 липня – ред.)", – розповідає викладач.

Ганна Пукліч (8 років) намалювала американського поета Волта Вітмена хмаркою,
а Дарина Хамаха (11 років) – уквітчаним

За допомогою візуалізації дітям можна подати найскладнішу тему. Наприклад, Харківський ЛітМузей, який базується на колекції Розстріляного Відродження, запросив дітей з Aza Nizi Maza зробити скульптури відомих письменників.

Проект назвали "Українські супергерої 20-х".

Спершу дітям розповіли і про символічне звучання цих письменників для культури, про контекст та побут тих часів, показали тогочасні карикатури.

Так Володимира Сосюру – лірика – діти зробили заквітчаним кущем, з шиєю витягнутою наче квітка.

Миколу Хвильового – фізкультурником, який як гирі тягає НКВДшника і колгоспника. Це та тяжкість, якою він прокачується.

Віктор Домонтович (Петров) перетворився на кентавра. Так діти висловили подвійність його долі: рафінований автор інтелектуальних романів – і можливо подвійний шпигун. Після фрази "вершки української літератури" діти зробили кентавру-Домонтовичу ще й вим’я.

Володимира Сосюру діти зробили заквітчаним, а Миколу Хвильового – фізкультурником
 Віктор Домонтович (Петров) у дитячій уяві перетворився на кентавра з вим’ям

       4Грайте в ігри

У вже згаданому Харківському ЛітМузеї проводять настільну гру "Будинок "Слово", де можна ніби відвідати квартири перших пожильців будинку і навіть "відчути на собі" розкуркулення та обшуки. 

Також там проводять гру "Літературна мафія" – картки за шаржами про письменників 20-х.

На основі творчості Володимира Сосюри в музеї придумали гру в фанти. "Витягаєш побутове запитання, і випадкову відповідь – рядок із Сосюри. Абсурдні поєднання дають стимул до обговорення", – пояснює логіку авторка лекцій про "супергероїв 1920-х" Марина Куценко.

Вивчаючи Михайла Семенка, каже Марина, також створювали футуристичну мову: "Вибираєш наосліп корінь, префікс і суфікс – виходить слово "суморфник", а хто це такий? Може це сусіда Семенка по Марсу? Так діти вчаться відчувати мову".

       5Влаштовуйте мозкові штурми

Година-друга поетичного фрістайлу дає безліч сюжетів для подальшої художньої творчості. 

"От у Гоголя був великий ніс. От він написав історію, в якій ніс – пішов. Що може відбутися на цьому шляху?

У колективному обговоренні вискочив Ван Гоголь. "Мертвые души"/"Мертвые уши". От вам малюнок "Ван Гоголь сжигает мертвые уши". І от ми вже говоримо про різні пласти світової культури", – аргументує необхідність обговорення творчості письменника з дітьми Микола Коломієць.

Діти дуже гарно зчитують іронію Гоголя

Викладач розповідає, що так за Гоголем діти зробили 70 робіт за 6 днів. Серія "Гоголю 210 рочків" сповнена іронічних написів: "Не суй чуже діло в мій ніс", "Заgooglи Гоголя", "Іго-го-голь", "Гоголь бачив гостів (ghoust – англ. привид) і вони його теж бачили", або "Гоголь росте як письменник" – із головою Гоголя у вигляді гарбуза на бадиллі.

       6Дайте дітям розчаклувати ідолів

"Не можна робити ікони з людей. Нав’язування культового персонажу в освіті небезпечне: у дітях зрощують здатність до поклоніння, і вона лишається в свідомості. Виростаючи, людина може вбивати за дуже дивні надумані ідеали", – заначає Микола Коломієць.

Викладач вважає, що зараз Тарас Шевченко не дуже близький дітям, бо він їм незрозумілий.

"Вчителі читають "Мені 13-й минало, я пас ягнята за селом" і говорять: от, він трудився, а ви мажори, в телефони ввіткнулися! А треба показати дітям, що він теж міг жартувати", – зазначає Микола.

Тарас Шевченко у дітей виходить завжди кумедний (Дзвінка, 6 років; Софійка, 7 років/"Малювці")

Віра Павлюк теж вважає, що люди люблять ліпити кумирів і відгороджуватись від них: "Бо оця велична постать багато за що несе відповідальність, а ми ні.

Мене тішить, що зараз громадяни починають брати на себе відповідальність – звідси й тенденція до розвінчання сивочолого бронзового Шевченка".

е історія про людський подвиг. Дітям важливо показувати, що це була людина, яка не зігнулася, не піддалася", – коментує долю поета Коломієць.

Студія "Малювці" вже два роки робить акцію "Намалюй Шевченка": діти звідусіль надсилають їм свої портрети Тараса, а студія публікує альбом на Facebook.

Шевченко у виконанні "Малювців" – це олюднення чавуна й бронзи, на яке здатна тільки дитина.

 На таке олюднення чавуна й бронзи здатна тільки дитина (Оксанка, 9 років; Каролінка, 6 років/"Малювці")

       7Робіть комплексні історії

Можна обговорювати не лише твір і постать автора, а зшивати книжку, робити ілюстрації, придумували шрифти й обкладинки.

"Мистецтво – явище цілісне, як саме життя, яке неможливо розлінувати і поділити на шматки", – зазначає Віра Павлюк.

Микола Коломієць вважає, що спільне творення книжки або журналу, допомагає дітям розкритися й навчитися працювати в колективі.

"Дітям мають замовляти ілюстрації, – переконана Віра Толмачова. Пару років тому ми для "Фабули" ілюстрували "Чигиринського сотника" Леоніда Кононовича. Там чорти, відьми верхи на вепрах, дракони і хлопчик з великим серцем – скажіть мені, хто краще за дітей це намалює?"

Експерти переконані, що дітям мають замовляти ілюстрації. Ілюстрації учнів студії "Малювці"

       8Займайтеся своєю освітою, батьки

Літературні проекти для дітей – це освіта ще й для батьків.

Віра Толмачова пригадує, як відвідувачі її студії малювали на вірші Сергія Жадана і батьки запитували хто це.

"Більшість із них вивчилися в 90-ті, намагалися вижити в двотисячні, їм було не до гуманітарної освіти. Після нашої виставки батьки почали купувати поетичні збірки Сергія", – розповідає викладачка. 

Багато хто з батьків, займаючись з дітьми, відкриває для себе й художників: "Ми робили серію "Малюй як Матісс". Через два роки один з батьків з гордістю показував фотографії з Дрезденської галереї: от, дивіться, ми Матісса бачили".

Та найголовніше, говорить викладачка, за допомогою малювання в дітях можна вирощувати загальнолюдські цінності. Наприклад, у 2018 році до Дня захисту дітей студія робила серію малюнків "Любити. Не бити".

За допомогою малювання в дітях можна вирощувати загальнолюдські цінності

       9Не вирішуйте за дитину

У сучасному світі ніхто не має монополії на інтерпретацію.

У цьому переконана експертка харківського ЛітМузею Тетяна Пилипчук: "Ми, як музей, можемо тільки зробити фонди загальнодоступними, зафіксувати або реконструювати факти.

Задача викладача теж – запропонувати подумати.

У школах, зазвичай, вивчають історію літератури (або мистецтва) в хронології – а що за цими змінами стилів, напрямків, імен? Ніхто не пояснює дітям – а навіщо взагалі читати?"

Коли діти малюють письменників вони їх привласнюють. Автор перестає бути "чужим" – "паралельним" їхньому життю.

Коли діти малюють письменників вони їх привласнюють (Григорій Сковорода, Сергій Жадан/"Малювці")

Микола Коломієць радить за можливості малювати хоча б по одному твору в тиждень і головне – не казати, що саме малювати.

Він пригадує історію свого ученика Льва Данилова, який намалював роботу "Тарас Птиченко".

"Це одна з найуспішніших у соцмережах робіт нашої студії, – розповідає Коломієць. – "Чому я не сокіл, чому не літаю" – ця тяга до польоту близька дітям. 

Хлопець повірив у себе. Йому в минулій студії сказали: и не зможеш!" А я йому показав кількість лайків і перепостів його "Тараса Птиченка", і він побачив, що його мистецтво затребуване".

Іванна Скиба-Якубова, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина natamc/Depositphotos, всі інші надані студіями

Можливо, вас також зацікавить:

Спецпроект ЧИТАТИ ЗАХОПЛИВО!

Що подивитися: 5 екранізацій книжок сучасних українських письменників

Тарас Шевченко: чому він став поетом №1 в Україні та чи справді ми його знаємо 

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua