7 українських фільмів 2020 року, які вам варто переглянути

54082
25 січня 2020

На 2020 рік вже заявлено до двох десятків українських повнометражних фільмів, і копродукційних, і власного виробництва.

Поданий список – те, що точно можна назвати кіно і що було знято останніми роками, тобто до того, як нова влада розвалила тільки-тільки намічений фундамент українського кінематографу.

Власне, список виглядає справжнім спалахом, настільки яскравими є зазначені фільми (чи можуть такими виявитися).

Особливо в цьому сенсі тішить різноманіття жанрів, де є військова і спортивна драми, історичний екшн та історичний байопік, і навіть документальне кіно про цілком реальну і живу людину.

Отже, ось сімка фільмів.

"Черкаси"

Режисер Тимур Ященко

Прокат: з 27 лютого

Це те, що ми хотіли весь час від українського кіно, але не отримували навіть на половину – фільм з живими образами звичайних людей, діям і словам яких можна повірити, як і зйомкам, які гупнотизують, заворожують і розбурхують водночас.

"Черкаси" Ященка розповідають про команду однойменного військового катера, що не здався під час захоплення Криму росіянами 2014 року, протиставляючи ворогам не так гармати і кулі, як відвагу, але відвагу без звичної яскравої і бравурної героїзації, лишень рішучість духу. 

Характерною і найважливішою рисою фільму є документальна точність (окрім деяких моментів): люди говорять мовою, всім відомою на флоті, де російська, суржик і обсценна лексика змішуються в один буденно-нелітературний клубок розмов, сварок чи вигуків.

Закриті в металевій бляшанці катера, оточені, в ситуації постійного штурму і безвиході, люди чинять по різному – хтось не витримує і переходить на бік ворога, а хтось грудьми захищає побратима від російських автоматників.

Камера слідкує за всіма невідривно, напружено. Ти ніби сам є з героями.  

"Панорама"

Режисер Юрій Шилов

Прокат: кінець літа – початок осені

Документальна повнометражна стрічка про колишнього оператора столичного кінотеатру "Кінопанорама" була однією з кращих на Одеському кінофестивалі, де відбулася її світова прем’єра.

Це справжня "панорама" життя окремо взятої людини, Валентина, з його (п’яними) посиденьками на роботі, зі спілкуваннями із сином та матір’ю, з відвертими зізнаннями на камеру і з незрозуміло як виявленими арками: ось камера неемоційно показує, як мама, нездатна встати з ліжка, кличе його, а він, сидячи в кухні, не чує, а ось через рік-другий, тепер вже він, лежачи після операції, кличе сина, який сидить на тій самій кухні і не чує, бо в навушниках...

На екрані ми дивимося кіно про того, хто сам показував кіно в кінотеатрі.

Тепер, на пенсії, він є лише персонажем нашого кіно, але доволі кінематографічним персонажем – балагуром, повним історій, ласим до жінок і до життя, здатним пережити вирок лікарів, чоловіком-оптимістом, який залишається при гуморі, хоча вже і сам кінотеатр закрили.

А у фіналі – справжня містика!

"Атлантида"

Режисер Валентин Васянович

Прокат: з 19 листопада

Минулого року "Атлантида" принесла Україні перший в її історії приз на одному з трьох найбільших фестивалів світу, Венеційському.

А разом з цим, коли вийде в прокат, може принести душевну розраду, адже у фільмі мова йде про час вже після російсько-української війни, в якій Україна перемогла.

На календарі – 2025 рік. Головний персонаж – воїн з посттравматичним синдромом, головна локація – зруйнований Донбас, де жити вже не можливо.

Знімали головним чином в Маріуполі, а знімалися в головних ролях волонтер, парамедик і воїн. Тому й стільки правди в кадрі, стільки болю і жаху, пережитого і показаного в максимально реалістичній манері, стилістика якої – родом з "Племені", знятого Васяновичем як оператором-постановником (зрозуміло, хто загалом відповідальний за успіх візуалізації "Племені", визнаного, між іншим, одним з кращих фільмів першого десятиліття ХХІ сторіччя на думку іменитого журналу Rolling Stone).

"Атлантида" вже отримала призи в Токіо, Мінську, Севільї, Тромсо і на французькому фестивалі Les Arcs Film Festival.   

"Погані дороги"

Режисер Наталія Ворожбит

Прокат: зима 2020-2021

Дебют в режисурі драматурга зі світовим ім’ям, Ворожбит, виявися набагато кращим за її сценарні роботи в "Кіборгах" та "Дикому полі": 4 новели, об’єднані однією темою російсько-української війни, настільки добре поставлені, зіграні, і настільки значущі піднімають питання, що можуть стати ідеальним підручником для розуміння кошмару на Донбасі.

На блокосту зупиняють машину, водій якої нібито забув удома документи; жінка довго вмовляє доньку її загиблої подруги поїсти і врешті піти у бомбосховище; тіло воїна везуть на поховання його дівчина і його друг; під колесами автівки "гине" курка, про яку хазяї кажуть, що вона несла золоті яйця, тому є безцінною...

Не надто рухлива камера, здається, лише фіксує події, а вони розгортаються з усією силою конфлікту, з максимально чесними і безцензурними діалогами в страшних ситуаціях, показуючи до чого довела людей війна... і погані дороги.

Наступний етап життя вже поставленої в Києві п’єси у вигляді фільму може виявитися черговим українським лауреатом на кінофестивалях світу. Коли дознімуть 5 новелу.

"Довбуш"

Режисер Олесь Санін

Прокат: осінь 2020 (весна 2021)

Обіцяна епічна історія про одного з найвідоміших борців за свободу свою і всього краю, ватажка опришків, грози панів, "що хлопам кривду робили".

Обіцянка підкріплена і найбільшим, як для власноукраїнського фільму, бюджету у 86,7 мільйона гривень, заявленого на 10-му конкурсному відборі Держкіно 2017 року, який проект виграв у секції "Ігрові тематичні (Велич українського духу на прикладах легендарних героїв народного фольклору)".

Епічність і красу кадру гарантує і оператор фільму Сергій Михальчук, підтверджуючи це справами минулого, зокрема своєю роботою в "Мамаї" і "Поводирі".

Краса, власне, має бути в "Довбуші" візитівкою, настільки ретельно творці піклувалися за зовнішній вигляд героїв та їх костюми, декорації та спецефекти, поєднуючи сучасні дизайнерські розробки з автентичним одягом і побутовими речами.

Знімали так само в найбільш мальовничих місцях Карпат – в Буковці та на Синевірі, на Чорногорі та на Стігу, на Писаному камені та в багряному лісі...

Цікаво, що це вже третій проект про "Довбуша". 

"Будинок "Слово"

Режисер Тарас Томенко

Прокат: зима 2020-2021

Спочатку був однойменний документальний фільм, минулорічний лауреат "Золотої Дзиґи".

Тепер буде художній фільм, створений тим самим режисером Тарасом Томенком, який написав сценарій з тою ж таки письменницею і поеткою Любою Якимчук, про той таки харківський будинок, де в 30-х роках ХХ сторіччя зібрали ледь не весь цвіт нації, а потім знищили, рахуючи Йогансена, Семенка, Підмогильного, Куліша, Курбаса і ще сотні письменників, поетів, режисерів, акторів, вчених...

Представників Розстріляного Відродження гратимуть сучасні актори – В’ячеслав Довженко, Юрій Одинокий, Ніна Набока, Борис Георгієвський, Ігор Гнезділов, Геннадій Попенко, Роман Ясиновський та інші.

Вони розкриють "Будинок "Слово" як коробочку, де у детективній і драматичній формі покажуть хто як жив, за ким і в який спосіб слідкували, чому письменник Хвильовий застрелився, як поетка Троянкер всіх збуджувала і навіщо Семенко переносив на інший рядок літеру "м" у слові "дим".

Прокатне життя фільму розпочнеться вже після мандрів фестивалями.   

"Із зав’язаними очима"

Режисер Тарас Дронь

Прокат: осінь 2020

Цей фільм цікаво поєднаний з "Атлантидою" Васяновича – тут так само мова йде про час в Україні, коли ми перемогли у війні. Тільки в центрі сюжету дівчина, чий хлопець не повернувся з фронту.

А дівчина не проста – боєць змішаних єдиноборств, тому, аби все переконливо виглядало, виконавиця ролі, Марина Кошкіна, півроку ходила до тренажерного залу і вчилась битися на рингу.

Драматизм у фільмі будується на її стосунках з минулим, з тренером, стосунках з мамою хлопця і з новим хлопцем, і потребі якось продовжувати жити далі...

Подібного кіно ще не знімали (якщо не згадувати страшно провального "Правила бою"). Тут і бої добре зняті, і драматичні ситуації моторно і детективно прописані, настільки, що можуть зацікавити масового глядача.

Цьому, можливо, допоможе ім’я режисера, який раніше разом з Дзідзьо робив його "... Перший раз". Плюс Кошкіна ("Захар Беркут", "Віддана") і Олег Шульга ("Червоний", "Позивний "Бандерас"")...

Фільм серединного шляху, словом.

Кому цього мало, моя порада – драматична комедія "Я працюю на цвинтарі" Олексія Тараненка і документальний фільм "Зарваниця" Романа Хімея і Яреми Малащука (деякі вже називають фільм геніальним).  

Ярослав Підгора-Гвяздовський, журналіст, кінокритик, редактор, спеціально для УП.Життя

Більше про кіно:

10 найкращих іноземних фільмів 2019 року: "Ірландець", "Джокер", "Арахісовий сокіл" та інші

Фільм "Заборонений", або Чому варто подивитися кіно про Василя Стуса

Актор Дмитро Ярошенко: Василь Стус – діамант, крізь який проходять різні промені та йде робота над нашим сьогоднішнім і майбутнім

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua