Як серіал "Любов, смерть і роботи" зміг стати майже культовим і отримати продовження на три сезони

10728
28 травня 2021

Хто б міг подумати, що анімаційний серіал в науково-фантастичному жанрі з чорним гумором і складними роздумами про життя, стосунки і розвиток світу – альманах "Любов, смерть і роботи" (ЛСР) – стане бестселером інтернету.

І ще до виходу другого сезону на Netflix буде продовжений на 3-й!

Давайте розберемося, в чому його унікальність.

Анімація безсумнівно вважається найпопулярнішим видом фільмів, і продається так само добре, як і жанр фентезі в ігровому кіно.

Але масову популярність анімація має в разі "сімейного аспекту", що зрозуміло, зважаючи на перегляд подібного саме сім’єю – дітьми з батьками, а це говорить про можливістю купівлі відразу 3-4 квитки (або 100% уваги клієнта такого стрімінгу, як Netflix).

Як же анімація з розрахунку на дорослих змогла привабити мільйони глядачів, та й ще стати ледь не культовою після 1-го сезону, зробленого лише 2019 року?

Головна причина – в історіях.

Історії – саме те, що люблять люди, і навіть невіруючі високо цінують "літературність" Біблії, бо вона складена з історій.

Захоплюючі колізії героя – чи це Ной, чи Авраам, чи Йосиф – захоплюють фантазію читача, даючи нагоду ототожнити себе з героєм, порівнюючи його дії з власним життям, або програвати в голові те, чого не було, і таким чином, використовувати чужі життя як свої – чуттєво чи навіть практично, як безкоштовно наданий сторонній досвід.

Великі шанувальники фантастики, шоураннер Тім Міллер ("Дедпул") і виконавчий продюсер Девід Фінчер ("Чужий 3"), творці альманаху "ЛСР", ще з першого сезону пішли шляхом довіри метрам – письменникам-фантастам, хто є професійними пілотами в надземних і надзвичайних сферах.

В 1-му сезоні в основі 16-ти з 18-ти короткометражок лежать літературні твори.

В 2-му сезоні всі 8 фільмів ґрунтуються на оповіданнях молодих і знаних письменників, на кшталт Паоло Бачігалупі, Ніла Ешера, "гросмейстера фантастики" Гарлана Еллісона чи "психолога психопатологій" Джеймса Балларда.

Кожний кавалок альманаху, тривалістю від 8 до 18 хвилин, – це доволі детальні світи, зі своєю історією, проявленою в коротких виразних сценах, з дотепно промовленими образами, віртуозно втіленими в комп’ютерній графіці.

Наприклад, "Автоматична служба підтримки", що відкриває альманах, в перші 50 секунд змальовує всі головні ознаки суспільства, механізованого до тої міри, що роботи і песиків вигулюють на ідеальних дорогах (за ними і какульки забирають), і нігті людям підпилюють у фешенебельних салонах, і на машинах безкоштовно возять, і навіть в теніс за людей самі грають.

"Автоматична служба підтримки" відкриває альманах

Причому роботи показані різноманітними і хитромудрими, а люди старими, кволими, гіперболізованими і абсолютно безпомічними за відсутності допомоги роботів.

Власне, в цьому і проявляється критика сьогодення і його вектору розвитку, це філософський гумор, як сміх крізь сльози: західний світ іде до такої автоматизації, і безтурботного і безсенсовного життя на пенсії.

Зіпсувати такий "ідеальний" світ може тільки божевілля роботів та "автоматична служба підтимки" з їх "натисність кнопку 1, якщо хочете англійську мову", "натисність кнопку..." – яку, до біса, кнопку, якщо робот намагається мене вбити?!

Авторська анімація "... служби..." виконана групою Meat Dept за допомогою французької компанії Atoll Studio, новачка в альманаху – прикметно, що крім виробництва і дистрибуції кіно та медіа, вона займається розробкою дизайну приміщень, а в цьому мультфільмі події відбуваються саме в домі, де робот-прибиральник вирішує "прибрати" і хазяйку з її песиком.

За всі решта короткометражні мультфільми відповідали знані майстри та студії, по типу Blur Studio, однієї з найуспішніших анімаційних студій світу, яка була задіяна не тільки на 1-му "ЛСР", а й на "Аватарі", "Месниках", "Торі" та інших голлівудських блокбастерах.

Студія Blink Industries працювали над фільмом "Дора і загублене місто", а Passion Animation Studios – на анімаційному серіалі "Вулиця Далматинців, 101".

Для короткометражки "Бункер" в 2-му сезоні "ЛСР" Passion Animation не просто зробила ідеальну комп’ютерні графіку: для історії про космічну війну, підбитий винищувач і його падіння на безлюдний супутник (екранізація оповідання Еллісона) студія використала технологію motion capture, і відцифрувала тіло і рухи пілота, зіграного актором Майклом Бі. Джорданом ("Крід"), причому настільки досконало це зробила, що в інтернеті з’явилися тоталізатори, які приймають ставки на те, що Майкл в деяких кадрах є живий, а не цифровий.

Для "Бункера" в 2-му сезоні зробили ідеальну комп’ютерну графіку

На відміну від 1-го сезону альманаху, де анімація була різних стилів, від мальованого до 3D і "геймерського", 2-й малювався винятково за допомогою комп’ютерної графіки, і здебільшого тими студіями, левова частина робочого часу яких припадає на ігри, трейлери до ігор, рекламу і візуальні ефекти для кіно.

Це суттєвий мінус для альманаху, позбавленого формального, стильового різноманіття, і не відомо, чи це зроблено в якості мінімізації бюджетних видатків, чи в якості оптимізації вигляду.

Тільки 2 з 8 фільмів мають авторське вирішення – крім "Автоматичної служби підтримки" ще "Висока трава", екранізація оповідання Джо Лансдейла режисером Саймоном Отто (працював на "Спіріті", "Сінбаді", "Як приборкати дракона" та інших): трилер з елементами жахів, які ще довго залишаються в пам’яті, карбуючись ледь не дитячим застереженням – не виходь з поїзда на проміжних станціях, бо ти не просто можеш запізнитися, – тебе можуть з’їсти.

Втім, підпорядкування геймерам дало альманаху певної цільності, а комп’ютерній графіці – карт бланш.

Деталізація, динаміка, текстура, відтінки кольорів і напівтіні науково-фантастичних екшнів "Популяційний загін" і "Сноу в пустелі" є своєрідними вершинами в стилі, досягаючи запаморочливих висот. Очевидний подарунок любителям такого візуального зображення, що, можливо, є стратегічним ходом творців альманаху.

"Популяційний загін" – подарунок любителям такого візуального зображення

Вся справа в темах, які піднімають надзвичайно складні, морально-етичні питання. "... загін" розповідає про віддалене майбутнє, коли поліція шукатиме і винищуватиме незаконних дітей, потенційну загрозу гедоністичному способу існування суспільства з його можливостями відмолоджувати тіла і жити незліченно довго.

Поліцейський, власне, дитино-вбивця-на-службі, питає у однієї матері – для чого їй це треба, для чого їй діти?

І отримує таку відповідь: "Я не настільки себе люблю, щоб просто жити вічно".

І спостерігаючи за дитиною у поліцейського десь в мозку перемикається той тумблер, що закладений в нас генетично, а ми плекаємо традиціями, які, в свою чергу, наразі і повсюдно намагаються замінити новими нормами, виховуючи з ними нове покоління.

Цікаво, що і "Снову в пустелі" теж про життя, тільки вже в апокаліптичному світі, де тіло одного чоловіка виробляє унікальний гормон, здатний формувати регенеративні клітини, а отже – безсмертні.

Зрозуміло, він – на вагу золоту, і за ним полюють всі – від мисливців за головами до спец-служб.

Завжди самотній і переслідуваний, його знаходить дівчина, якій не потрібні гормони, бо вона, немов інша форма життя, так само безкінечно самотня, є сполученням синтетики, металокераміки і живого хребта, нервової тканини та цілком людського мозку.

Анекдотичний чорний гумор і філософія – заключна частина епохального утворення під назвою "Любов, смерть і роботи-2".

Гомеричний регіт здатна викликати короткометражка "По всьому будинку", бо мораль її проста: не варто намагатися дізнатися, хто приносить подарунки на Різдво, бо навіть, якщо вам і подарують щось велике і саме вами замовлене, спогад про дарувальника, побаченого у вічі, може назавжди відбити у вас бажання що-небудь і коли-небудь замовляти знову.

Ця мораль викладена лише за 5 хвилин, але вичерпно і незабутньо.

Гомеричний регіт здатна викликати серія "По всьому будинку"

Її може доповнити тільки "Потонулий гігант", фінальний мульт, дуже не простий для трактування, чий сенс не викласти одним реченням, і, ймовірно, саме для цього поставлений останнім – щоб утворити своєрідну трикрапку, дати глядачеві простір поміркувати, скажімо, до виходу 3-го сезону наступного року.

Мультфільм, створений режисером Тімом Міллером, є такою собі алюзією на "Гуллівера" Свіфта, тільки герой його – велетень для нас, бо ми – ліліпути для нього.

Трагічність ситуації полягає у смерті велетня, оголеного і викинутого на берег океану. Хто він і звідки не може сказати жоден вчений, але історія не про нього, а загалом про життя, з одного боку таке очевидне і таке неймовірне, а з іншого – таке обов’язково конечне і цим трагічне.

"Потонулий гігант" – фінальний мульт

Так, "Любов, смерть і роботи-2" вийшов не такий веселий, як 1-й, хоча в 1-му були жанрові кошмари, такого штибу відсутні у 2-му. Але ідеї, зазначені серіалом – цікаві, їх втілення – технічно довершене, а тематика – важлива.

Чого ще можна вимагати від серіалу? 

Ярослав Підгора-Гвяздовський, журналіст, кінокритик, редактор, спеціально для УП.Життя

Всі світлини від авторів фільмів

Більше про кіно:

Чому українці дивляться аніме російською та як це поступово змінюється

Великий і самодостатній світ аніме: 7 найкращих стрічок, які ви точно маєте побачити  

Twitter заблокував Ілона Маска за любов до аніме

Чому художник з Японії малює українських військових у стилі аніме

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".



powered by lun.ua