Архітектор Олександр Довженко: як видатний режисер фільмував ГЕС і будував Нову Каховку

Архітектор Олександр Довженко: як видатний режисер фільмував ГЕС і будував Нову Каховку

Каховська ГЕС, яку підірвали російські окупанти, та середмістя Нової Каховки, яке затопило внаслідок цієї терористичної атаки є архітектурними пам'ятками. Вони важливі не лише для української інженерії та архітектури, а також і для історії українського та світового кіно. Будівництво останньої сходинки в каскаді дніпровських ГЕС зафільмував Олександр Довженко. Історію про те, як видатний режисер закохався в цю місцину та як вплинув на архітектуру Нової Каховки, як жив там і створював сценарій до фільму "Поема про море" спеціально для УП.Життя оповідає дослідниця Анна Лодигіна.

Довженко приїздить на будівництво ГЕС

Свої перші кроки землею, що зватиметься Нова Каховка, Олександр Довженко зробив десь 71 рік тому. Сюди у 1952 році він приїхав на будівництво Каховської ГЕС, щоб увіковічити у своїй наступній кінороботі драму, якою будівництво обернулось для жителів навколишніх сіл. Гідроелектростанцію будували на історичній місцевості, що звалась Великим Лугом і належала колись Запорозькій Січі. Разом з нею на дно водосховища пішли не лише села, а й піщані кучугури та багата рослинність неймовірної краси.

Протягом майже п’яти років по кілька місяців Олександр Довженко жив на будівництві, писав сценарій, спілкувався з інженерами та архітекторами. Майбутню стрічку "Поему про море" він сприймав як реванш за заборонений Сталіном кількома роками раніше його монументальний фільм "Земля".

Кадр з фільму "Поема про море". В кадрі на картині проєкт шлюзу Каховської ГЕС

На будівництві кінорежисер ніби воскрес та увесь свій мистецький досвід, час і серце віддав не тільки роботі над кіно, але й роботі над образом міста, що виростало поруч із Каховською ГЕС.

Читайте також: Археолог називає найбільші історичні втрати від підриву Каховської ГЕС

Архітектурна пристрасть кінорежисера

Архітектурний макет Каховської ГЕС. Фото з Харківського державного архіву

Він палко й глибоко цікавився архітектурою. Про це зокрема свідчать чисельні записи у щоденниках Довженка, де він не оминає увагою жодну архітектурну подію свого часу. Режисер по-своєму бачить завдання архітектури.

ВІДЕО ДНЯ

"На думку Довженка, такі великі об’єкти як гідровузол та місто не могли створюватись архітекторами та інженерами одноосібно", – каже архітекторка Єлизавета Євсєєва, співзасновниця Новокаховського товариства охорони культурної спадщини. "Він виступав за залучення містян до планування, щоб розуміти їхній запит та потреби, що допоможуть освоїти прихований потенціал території та згуртувати людей довкола спільного творення цінностей", – додає вона.

Кадр з фільму "Поема про море"

Полум’яно і не приховуючи емоцій Довженко постійно дискутує з усіма причетними до будівництва: із засновником Академії архітектури Володимиром Заболотним, керівником будівництва Сергієм Андріановим. Він намагається не пропускати жодних виробничих нарад, які потім деталізовано описує у своєму щоденнику, ілюструючи їх схематичними ескізами будівель, портретами учасників зборів та пейзажами місцевості.

Зокрема, оформлює до Ради Міністрів УРСР доповідну записку "Про художнє оформлення майбутнього Каховського моря". "Думки, оформлені в записку, викладено виваженими фаховими термінами, з обґрунтуванням і аналізом пропонованих рішень. Наприклад, аналіз ролі руху поїздів та автомобілів у художньому вирішення фасадів головної споруди Каховської ГЕС. Довженко закликає до використання новітніх досягнень в конструктивному рішенні споруди ГЕС, прагне "осучаснити" її тектоніку. Не відступаючи при тому від свого задуму створити гігантську історичну панораму національного геройського духу за рахунок скульптури", – розповідає Єлизавета Євсєєва.

Олександр Довженко на будівництві Каховської ГЕС. Фото надане Новокаховським товариством охорони культурної спадщини

Переймання архітектурою для Олександра Довженка є не лише проявом його цікавості, але й його прагненням лишити по собі щось справді вагоме. "Я дуже радий, що приїхав сюди. Я збагачусь тут новим. І піднімусь до нової краси, якій ми з тобою все життя служили", – пише режисер в листі до своєї дружини Юлії Солнцевої.

Читайте текож: Пам'ятка Фортеця Тягинь затоплена після підриву Каховської ГЕС

Втілені у життя ідеї

На фінальному етапі будівництва Палацу культури Довженко запропонував не перекривати черепицею ротонду, і відкрити на ній літнє кафе з чарівним видом на Дніпро, плавні, ГЕС і Козацький острів. Ідею неочікувано швидко погодив керівник будівництва Андріанов.

Палац культури Нової Каховки до повномасштабного вторгнення Росії. Фото Вікіпедії

"Довженко говорити вмів дивовижно, полум’яно промовляв, імпровізаційно й завжди сповнений неочікуваних ідей. Так й з дахом, почав переконувати нас робити плаский дах, з оглядовими майданчиками та кафе. Ідея була потужна, ми загорілись, але... на будівлі вже стояли крокви. Вихід знайшовся – кафе влаштували на даху напівкруглої ротонди, що вінчає парковий фасад", – згадує архітектор Микола Коломієць.

Дах палацу теж виник, зокрема, під впливом натхненних мрій Довженка. Він запропонував його виконати в поливаній темно-зеленій черепиці, аби дах переливався як наше море. Режисерові завжди хотілось все покращити, зробити більш виразним і яскравим. Так після розмов про силует будівлі палацу, там з’явились скульптури на тлі бічних ніш й на фронтоні. Дискусії щодо вигляду даху Палацу культури знаходять продовження й у фільмі Довженка.

Олександр Довженко і керівник будівництва Каховської ГЕС Андріанов. Фото надане Новокаховським товариством охорони культурної спадщини

Омріяний кінорежисером мозаїчний сад на даху створює учень художника-монументаліста Михайла Бойчука, Григорій Довженко. Панно на фронтоні ротонди в техніці різьблення по сирому тиньку із мозаїчним заповненням зображував казкового птаха в центрі візерунку з квітів. На жаль, майданчик кафе-тераси із жар-птицею на даху Палацу культури знищила пожежа 2007 року.

Співтворчість з бойчукістом Григорієм Довженком

Будівництво супроводжувалось постійними палкими суперечками. "Місто вийшло сірим і негарним. Українські архітектори і академіки проспали нове місто, чорт би їх забрав; але я й таке його вже люблю", – описує Олександр Довженко образ міста в жовтні 1952 року.

Замальовки О. Довженка з будівництва міста та записи під час нарад Дніпробуду. Фото надане Новокаховським товариством охорони культурної спадщини

Квартали житлових будинків, які виросли на сипучих пісках, без озеленення й справді виглядали досить одноманітно. Тож кінорежисер направив письмове прохання до Академії архітектури, аби вони прислали групу художників та архітекторів, які б оздобили фасади будівель. Серед них був і художник-монументаліст Григорій Довженко.

Разом із майстрами він прикрасив будівлі унікальними яскравими орнаментами та різьбленими панно, які абсолютно змінили вигляд міста. Митець малював ескіз-шаблон натурального розміру, вночі майстри затягували перший шар тиньку на будівлі. А зранку переносили малюнок із шаблона і вирізали спеціальними інструментами. Цю техніку різьблення по сирому тиньку винайшов сам Григорій Довженко, яку запатентував.

Знамениті кам'яні вишиванки до повномасштабного вторгнення відновлювала група новокаховських активістів. Фото novakahovka.city

"Кам'яними вишиванками" з неповторними куманцями, птахами, "деревами життя" з яких ростуть соняшники, кукурудза чи колоски пшениці, майстри оздобили понад 200 будинків.

В Новій Каховці Олександр Довженко та Григорій Довженко стають сусідами по котеджу. Онука Григорія Довженка розповідає, що Олександр, коли слабував, стукав по батареї Григорію на перший поверх, аби той до нього піднявся. У щоденниках кінорежисер пише, як ділився із своїм новим сусідом ідеями щодо архітектури українського села, наводячи у приклад роботи Пікассо і Леже.

Котетдж Олександра Довженка у Новій Каховці. Фото – Новокаховське товариство охорони культурної спадщини

"Олександром Довженком пережив як особисту драму затоплення водосховищем сіл, переселення їх мешканців в нові поселення і це вилилось в дуже слушну і глибоку, як з точки зору фаху, так і збоку майстерності написання, доповідь "К вопросу о строительстве новых сел по берегам Днепровских водхранилищ и будущего Южного канала", – каже Єлизавета Євсєєва.

"Тепер його розумом володіє ідея створення насамперед співмаштабного людині затишного простору, мальовничого, продуманого до "витонченої огорожі" садиби. Щоб село не втрачало "старих преваг" і було "маленьким благоустроєним містечком", що тоне в садах і нагадує "оазу розкішної Асканії-Нови". Ці думки режисера лунають потім і вустами його героїв "Поеми про море", – додає архітекторка.

Кадр з фільму "Поема про море"

Ну думку Єлизавети Євсєєвої, якби у 1955 року не вийшов Наказ № 1871 "Об устранении излишеств в проектировании и строительстве", яким в один момент завершили епоху радянського монументального класицизму, ця спільна концепція художників мала б яскраве продовження в архітектурному вигляді багатьох сіл й міст України.

"Нова Каховка мала стати першим потужним досвідом, науково-практичним базисом для такого ансамблевого підходу в оформленні поселень, а відбулась фактично як унікальний експеримент, повторити який стало не можливим", – каже Євсєєва.

Олександр Довженко на будівництві Каховської ГЕС. Фото надане Новокаховським товариством охорони культурної спадщини

Указ про боротьбу із надмірностями в архітектурі вплинув і на сценарій картини "Поема про море". В тексті Олександр Довженко робить акцент на недостатній фантазії архітектора щодо масштабів Будинку культури як в розмірах, так і в оздобленні. Але в екранізації тема монументальності заміщена думками Довженка про втрату національних традицій й мальовничості нового простору. А монументалізм висміюється.

Товариші режисера згадували, що Олександр Довженко зрісся з Новою Каховкою, розповідав постійно про місто і казав, що полюбив людей та навіть збирається переселитися туди назавжди. Втім Довженко на той момент вже сильно хворів, і напередодні зйомок фільму відійшов у засвіти. Фільм за його сценарієм уже зняла його дружина Юлія Солнцева.

Реклама:

Головне сьогодні