Нещасна і хвора простачка: найпоширеніші міфи про Лесю Українку
Ювілейний рік Лесі Українки – це можливість справжнього знайомства з мисткинею, яка заслуговує значно більше уваги і до своєї постаті, і до родини.
Щоб позбутися стереотипного уявлення рівня шкільних програм, ми зібрали найпоширеніші міфи про Ларису Косач-Квітку і розповіли, що з ними не так.
Міф №1: Була "прикута" до ліжка
Подібне твердження чи не найміцніше вкорінилося серед нинішнього покоління українців.
І в багатьох уже на рефлективному рівні виникає миттєво асоціативна пара, де Леся Українка та хвороба йдуть нерозривно.
Звісно, неможливо ігнорувати доволі тяжкий перебіг туберкульозу кісток у поетки.
Проте такий факт зусиллями "совкової" пропаганди затьмарив собою справжню сутність Лариси Петрівни та став помилково чи не головним її атрибутом.
Якщо почитати спогади про Лесю Українку та переглянути її листування, дізнаємось про її численні подорожі за кордон.
Дійсно, значна частина поїздок була насамперед з метою лікування чи консультації з лікарями. Але Українка приділяла не менше уваги знайомству та вивченню культури та історії країн, до яких подорожувала.
У листах вона часто ділиться враженнями від архітектури у містах, музеїв чи театрів.
Зокрема, у Відні поетка захоплювалась оперою, а про місто писала братові так: "Та вже такого розкішного міста, як Відень, може, і в світі нема.
А громадські будови, концертові зали, театри! Яке то урядження, скільки скульптури, малярства, орнаментики всякої – страх!
Врешті скільки не пиши, всього й не опишеш…".
| Леся Українка багато подорожувала за кордон |
Географія подорожей Лесі Українки широка і виходить далеко за межі стереотипного судження.
Декілька разів вона побувала в Італії та Єгипті, де навіть викладала охочим французьку та німецьку мови.
Матері, Олені Пчілці, вона писала: "Не розчарував мене Єгипет, а ще більше причарував, і тепер тільки я зрозуміла його до кінця геніальний хист, як побувала в Каїрському музеї".
А останні роки життя провела в Грузії, яку полюбила всім серцем.
[BANNER1]
Міф №2: Простачка з народу
Леся Українка, як і значна частина наших класиків, потрапила під спотворене донесення своєї постаті в маси.
Ще зі школи лунало про її складне життя, в яке підручники приплітали "непозбувну бентегу" з провінційно-селянським нальотом.
І Лариса Петрівна, звісно, уявлялась багатьом змученою жінкою, яка сидить на старій лавці й тужливо дивиться на таких самих замучених односельців.
Щоб зрозуміти хибність цих уявлень, далеко йти не треба. Варто лише трохи зазирнути в оточення письменниці та її родину.
Лариса Косач народилась і зростала в атмосфері, яка змалечку буквально огортала зусібіч високим рівнем культури та освіченості.
| Зліва направо: (перший ряд) — Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич, (другий ряд) — Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Володимир Самійленко. Полтава, 1903 рік |
Батьки, Ольга Драгоманова та Петро Косач, – представники впливової інтелігенції та активні громадські діячі, які аж ніяк не були нещасними бідняками.
Завдяки їхнім старанням Леся Українка змогла навчатися у хороших приватних вчителів, освоювати гру на фортепіано, вивчати іноземні мови та організовувати домашні театральні вистави.
Брат матері й відповідно дядько Лесі Українки – Михайло Драгоманов, якого через погляди і діяльність "Старої громади" вислали з України.
| Леся Українка і Михайло Драгоманов |
Згодом саме Драгоманов став для Українки чи не головним прикладом у житті.
Лариса Косач тісно спілкувалась з інтелігенцією і товаришувала, зокрема, з Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким, Іваном Франком і Ольгою Кобилянською, з якою поетці поспіхом приписали лесбійські стосунки, що було не так.
Впродовж всього життя Українка постійно розвивала власну освіченість і переймалась її рівнем серед інших людей, про що писала Драгоманову: "Одно лиш мене тішить, що вже наші люди зачинають більше думати про власну освіту, а не вдовольняються самою казенною наукою, як то було ще недавно".
[BANNER2]
Міф №3: Консерваторка
Аристократизм Косачів-Драгоманових міг натякати на консервативні погляди Лесі Українки.
Також ця думка часто закріплювалась і доволі стриманими родинними портретами, хоча це була скоріше данина тогочасній моді.
Звісно, бачити в консерватизмі щось суто негативне не варто. Однак постать Лесі Українки – це більше про зміну якраз усталених поглядів і цінностей, які так чи інакше були застарілими і навіть неприйнятними.
Сама Лариса Петрівна описує себе як "еластично-уперту". І напевно, саме завдяки поєднанню цих рис вона привносила новизну в творчість, сміливо висловлювалась і "привозила" в Україну після подорожей європейські цінності.
У письменниці чітко проявляється фемінізм і неприйняття позиції слабшої.
Лариса Косач була співавторкою жіночого альманаху "Перший вінок", де вперше в Україні постало питання про місце жінок у суспільстві. І взагалі вживала сміливо фемінітиви, які зараз декого так страшать.
Вона писала: "Наші критики ставлять в одну лінію і поетів, і поетес, і літераторів, і літераторок; не знаю, як хто, а я не раз казала їм за це спасибі".
Про поетичну драму "Камінний господар" звикли казати, що це вперше в українській літературі змальовано образ Дон Жуана.
Але тут варто додати, що Леся Українка взагалі стала першою жінкою в європейській літературі, яка переосмислила історію чоловіка-спокусника.
Це лише кілька міфів, які розвіє в Українському домі виставка "Леся Українка. 150 імен", створена МКІП спільно з Postmen, щоб дізнатися більше відвідайте подію.
Ганна Руда, спеціально для УП.Життя
Вас також може зацікавити:
Як Леся Українка стала українською селебріті №1
В Україні видали повне зібрання творів Лесі Українки в 14 томах: звірте прочитане
Instagram-маска Лесі Українки: користувачі можуть спробувати ефект до 150-річчя поетеси
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.
Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".