Одесу внесли до списку ЮНЕСКО без обговорення із захисниками архітектури міста

Одеські захисники архітектури скаржаться, що їх не залучали до роботи комісії, що створювала досьє, необхідне для надання історичному центру Одеси статусу Всесвітньої спадщини під загрозою. Про це в репортажі УП.Життя розповіли в Одесі захисники архітектурних пам'яток, зокрема, голова громадської організації "Збережемо Одесу самі" Юрій Нікітін.  

"Історія з включенням наших пам'яток до реєстру розпочинається з 1999 року. Це було пов’язано з тим, що Одеса майже не постраждала за минулої війни. Центр був збережений. Він був унікально запланований – там були чудові будівлі, які й зараз здебільшого є. Але переважно їх встигли дуже спаплюжити новобудовами-одороблами, які звели навіть у центральному історичному ареалі", – розповів УП.Життя активіст.

"Протягом 1990-х і на початку 2000-х неодноразово сюди приїздили з ЮНЕСКО, розглядали досьє й відмовляли. Номінаційне досьє з тих пір скорочувалось і скорочувалось – з нього вирізали цілі райони, вулиці, квартали. Зараз ми прийшли до цього досьє, яке розглядали днями. Там є лише окремі об’єкти. Новий документ створювався "на колінці". Дуже мало людей бачили те досьє. Я не впевнений, що всі об’єкти потрібні об'єкти до нього увійшли. А громадськість мали обов'язково залучати", – заявив Нікітін.

Нове номінування місцева влада ініціювала на початку повномасштабної війни. Міський уряд сконтактував з керівником Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Лазаром Елунду Ассомо, за його допомогою зібрали міжнародну робочу групу, яка в короткі строки створила необхідний документ – номінаційне досьє. В групу входили працівники Міністерства культури Італії, дослідники Політехнічного університету міста Турин, учасники номінаційного комітету ЮНЕСКО та одеські історики, культурологи й архітектори такі, як Олександр Бабіч, Андрій Красножон, Гєра Грудєв, Ганна Місюк, Дар’я Пікалова, Анатолій Ковров.

У досьє "Історичний центр міста-порту Одеси" фахівці обґрунтували, чому центр Одеси мають включити до охоронного списку. Згідно їхніх висновків, центр Одеси відповідає двом критеріям реєстру із семи. Перший критерій стосувався одеської мультикультурності, а другий – унікальність історичної забудови згідно з планом кінця ХVIII століття від архітектора Франца де Воллана, що збереглася досі.

Координатор номінаційного проєкту Ніка Вікнянський пояснив: активістів не залучали, бо процедура не передбачає жодних слухань.

"Наші активісти хочуть, щоби з ними все обговорювали, але вони не в матеріалі, що таке ЮНЕСКО і що таке об’єкти. Можу сказати, що об’єкт у нас один і він називається історичний центр міста-порту Одеси. Іншого об’єкту нема. Все, що є в історичному центрі, і є культурною спадщиною. Границі об’єкту визначались науковцями. ...ЮНЕСКО це не те, що ми хочемо, а це наукова праця", – підкреслив Вікнянський.

Читайте також: Що Одесі дає статус пам’ятки ЮНЕСКО? Оцінюють активісти-одесити

У жовтні 2022 року досьє направили на розгляд Комітету ЮНЕСКО. Через війну в Україні розгляд відбувся за спрощеною процедурою.

Прямо перед позачерговою сесією з'ясувалося, що Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних міст (ICOMOS) намагається просувати на міжнародному рівні російський пропагандистський наратив про заснування Одеси Катериною ІІ, включивши такий опис у свої рекомендації щодо об'єкту. Зірвати прийняття рішення по Одесі намагалася і російська делегація. Однак зрештою 25 січня Одесі все ж таки надали статус Всесвітньої спадщини під загрозою.

За словами Вікнянського, до меж історичної зони, включеної в список ЮНЕСКО, входить план Одеси першого архітектора міста Франца де Воллана, а буферна зона включає в себе минулий Порто Франко та частину Французького бульвару.

Читайте також: Зупинити анексію України та знищення культурної спадщини: країни ЮНЕСКО звернулись до Росії