Маріупольська камерна філармонія відкрила сезон у Києві – оркестрантам аплодували стоячи

Попри повномасштабний напад країни-агресорки Росії на Україну, захоплення та страшні руйнування міста Маріуполь – Місто Марії продовжує чинити культурний спротив.Так, виявом мистецької боротьби – і досить потужним – стало відкриття Маріупольською камерною філармонією свого ювілейного 5 сезону. Звісно, відкрили сезон не вдома – але музиканти впевнені, що це тимчасово.

20 лютого у приміщенні київської філармонії відбувся концерт маріупольського симфонічного оркестру "Ренесанс" під керівництвом диригента Василя Крячка, який створив Маріупольську філармонію й керував нею до повномасштабного вторгнення Росії. Василь Крячок став легендою, не лише продовжуючи працювати в окупованому місті й рятуючи музикантів та приміщення філармонії, але й зібравши ансамбль заново.

Цим концертом Національна філармонія України розпочала проєкт "Філармонія нескорених", спрямований на підтримку музикантів із окупованих та деокупованих українських територій, зокрема, міст, що перебувають під постійним обстрілом агресора.

Кореспондентка УП.Життя побувала на концерті ансамблю "Ренесанс" під проводом Василя Крячка і відчула не лише силу й професійність мистецтва виконавців, але й потужний символізм події – адже минулого разу бачила виступ музикантів у нині зруйнованому Маріуполі – на рідній сцені філармонії Міста Марії. Проте музика Маріуполя лунає – отже місто живе, воно продовжує бути потужним і опиратись агресору.

Глядацька зала київської філармонії заповнена не повністю – у час повномасштабної війни квитків продають стільки – скільки людей може вмістити бомбосховище, що знаходиться на -1 поверсі. Інформація про це є в програмці, яку отримую від працівниці, що перевіряє квиток біля масивних дерев’яних дверей колонної зали.

На логотипі програмки – рука із схематичним зображенням ноти – затисненої, як зброя, підпис: "Філармонія нескорених". Для першого концерту проєкту добрали емоційний репертуар – барокову класику та фантазії на тему пісень гурту "Океан Ельзи".

Сідаю поруч із дівчиною в світлій сукні, яка тримає фіолетові тюльпани. Каже, що принесла диригенту Василеві Крячку. Знайомі з Маріуполя. Сьогодні на концерті взагалі майже домашня атмосфера – маріупольці, що виїхали до Києва прийшли послухати "своїх", вшанувати День Героїв Небесної Сотні й поспілкуватись із Василем Крячком. Уродженець Черкащини, але пов’язав свою долю із Маріуполем, де ще наприкінці 1980-х заснував Камерний оркестр "Ренесанс", ставши його диригентом і художнім керівником. В Маріуполі його добре знають, а з початку повномасштабної війни він взагалі – постать легендарна і героїчна. 

2018-го маестро очолив Маріупольську камерну філармонію, єдину філармонію України, що була створена вже у період незалежності.

"Від початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого аж до другої половини квітня Василь Крячок залишався у Маріуполі. Окупанти неодноразово намагалися схилити його до співпраці, але проукраїнська позиція митця залишалася незмінною. Сказати, що він міг заплатити за це власним життям – не сказати нічого", - цитує моя сусідка інформацію про диригента. Обережно проводить рукою по обгортці букету. Глядачів просять зайняти місця в залі.

Відзначаю, що приміщення з колонами попри страшний контекст війни за вікнами створює атмосферу урочистості – орган, традиційні занавіски та навіть золотаві номери на білих дерев’яних сидіннях створюють дух "храму високого мистецтва". Здавалось би, ніщо не має відволікати від прекрасного.

Проте подія, на яку прийшла я – водночас і прекрасна сама по собі і не може залишити незалученим, відстороненим і "просто слухачем". Принаймні тих, хто чув концерти "Ренесансу" в Маріуполі. Критикиня Ольга Стельмашевська, яка була організаторкою туру до Маріуполя у 2021, запросила тих, хто брав участь у поїздці, пам’ятає не просто виступ "Ренесансу", а гру в стінах Філармонії, яку створили у приміщенні колишнього ДК заводу "Маркохім". Відкрили філармонію у 2018-му. До її складу увійшли всі базові оркестри Маріуполя, які до того виступали розрізнено.

Читайте також: Як українська культура виходить з тіні Російської Імперії: пояснює креативна директорка Українського Інституту

Восени 2021 філармонія стала одним із майданчиків для проведення фестивалю класичної музики Mariupol Classic. Тоді Маріуполь виграв грант "Велика культурна столиця". Приймав артфестивалі й організовував мистецькі акції.

"Маріуполь, який до 2018 вважався досить маргінальним містом із не дуже нормальною ситуацію в плані криміналітету – з початку війни на Донбасі почав дуже потужно розвиватись, там відбувались феноменальні зміни, проходили дуже круті мистецькі проєкти. Власне все це виховувало й тримало в місті інтелігенцію, молодь, яка приїздила туди працювати. Без культури не можливий розвиток міста як потужної інфрастуруктури – культура завжди має за собою вести економічні речі. Це було усвідомлено, слава Богу, можновладцями – в Маріуполь вливались суттєві гроші й людський ресурс – туди їхали визначні колективи, художники, митці, журналісти. Там постійно відбувались класні проєкти. Місто ожило – не тільки зовні перетворилось на одне з найяскравіших, найкомфортніших, найсучасніших, найєвропейскіших міст – всіма цими івентами виховувало публіку", – каже Ольга Стельмашевська.

Поки музиканти налаштовують інструменти – згадуємо концерт "Ренесансу" в Маріуполі. Глядацька зала маріупольскої філармонії тоді була заповнена вщерть.

"Був повний аншлаг і я насолоджувалась, озираючись на публіку, яка сиділа в залі. Це була інтелігентна, навіть вишукана, абсолютно підготовлена публіка. Вони із завмиранням подиху вловлювали кожен звук зі сцени філармонії", – каже Ольга Стельмашевська.

Згадую, як у перервах між виступами – глядачі ділились враженнями, пишались, що місто приймає таку подію, трепетно розповідали про створення філармонії, стоячи на тлі "короля вітражів міста" – роботи митця Анатолія Манохіна. 100 "квадратів" із сотень кольорових скелець оздоблювали кілька українських етнічних сюжетів. Серед них – досить екзотичні для Приазов'я гуцульські мотиви. Було місце скрипалеві, квітучим соняшникам, красивим українкам, сильним коням... Вітраж знищили росіяни у березні 2022. Але саме приміщення філармонії збереглось.

До реальності повертає перша композиція, яку виконують у "Філармонії нескорених" – бароковий твір Джованні Баттіста Перґолезі "Концертино для струнного оркестру". Соло виконує скрипаль-віртуоз – Назарій Пилатюк. Він – лавреат українських і міжнародних премій, має президентську відзнаку, працював у філармонії в Польщі. Часто виступав саме в Маріуполі, мав кілька програм саме з ансамблем "Ренесанс". У вересні 2021 виступав із "Ренесансом" у незвичній маріупольській локації в центрі – хоральній синагозі без даху. Для фестивалю приміщення оформили великими постерами із портретами композиторів та репродукціями відомих картин. Тоді Пилатюка й "Ренесанс" приходили слухати й ті, хто не зміг придбати квитки. Маріупільчани приходили навіть зі своїми стільчиками – сідали під синагогою.

Згадую, що тоді напів зруйноване приміщення виглядало "екзотично", створювало певний додатковий вайб. Здригаюсь від думки, що зараз такий вигляд має більша частина міста. Від спогадів та виконання "Чакона для скрипки і струнного оркестру соль мінор" композитора Віталі – починаю плакати. Бачу сльози і в інших слухачів.

Диригує Василь Крячок. У кожному його русі – якась особлива енергія життя, жага життя. Коли лунають оплески – тепло обіймається з Назарієм Пилатюком. Глядачі аплодують стоячи.

Читайте також: Повірте, в нас є план: Ткаченко про евакуацію музеїв, бюджет на телемарафон і обмін єнота на Пушкіна

Після вшанування Героїв "Небесної сотні" оркестр емоційно виконує фантазію на теми пісень рок-гурту "Океан Ельзи" композиторки Богдани Фроляк. Від мелодій "Не твоя війна" та "Вже весна наступає" – глядачка зліва знову плаче.

Ловлю себе на думці, що це неймовірно грати так, щоби люди, які не можуть плакати вдома – отримували нагоду відчути цю пряму емоцію, мати змогу плакати не від болю, образи, жалості, а саме від емоцій, які викликає безпосередньо музика, скрипка. Глядач праворуч знімає соло скрипаля на смартфон.

"Літо переможе зиму, яка триває в Україні вже майже рік", – каже зі сцени музикознавиця Світлана Корецька. Представляє "Пори року" Вівальді. Півтора роки тому цей концерт також грали в Маріуполі. Намагаюсь розгадати настрій музикантів – скрипалі, контрабасисти – всі зосереджені, але в їхній грі вчувається особливий нерв, емоційність, віддача.

Завершується виступ емоційним виконанням твору "Коло" для скрипки і камерного оркестру композитора Євгена Петриченка. Виходячи з зали, чую розмову двох глядачок про Василя Крячка.

"Не залишився у доньки в Німеччині – працює, шукають приміщення, хочуть розвиватись, працювати в Києві. До звільнення Маріуполя буде тут – і впевнена, що він, як Олександр Книга з Херсонського театру – першим опиниться в Маріуполі, коли його звільнять", – йдуть до стільців із яскравим візерунком.

При виході навпроти дзеркала бачу Василя Крячка. Відповідає на запитання телевізійників.

"Коли повернувся в Україну – майже одразу зв’язався із Михайлом Шведом – гендиректором філармонії, спитав, де можна знайти концертний майданчик. Михайло Швед відповів, що навіть не будемо це обговорювати – і майданчик буде у нас тут, у філармонії. Зібрали 5 маріупольців і тих артистів, які пройшли за конкурсом – оголошували його на заміщення вакантних посад на період окупації міста і тимчасового перебування оркестру в Києві. Також у ансамбль добрали сумісників – музикантів із Києва. Це був перший виступ оновленого складу повноштатного камерного оркестру", – каже диригент. Пояснює, що зараз у складі "Ренесансу" 20 артистів, серед них – музиканти-переселенці з Луганська, також студенти релокованої Донецької консерваторії.

"24 квітня Маріупольській філармонії виповнилось би 5 років. Це перша філармонія камерна, яка була відкрита в Україні, бо раніше лише обласні центри на це мали право. А Маріуполь теж місто не маленьке – з переселенцями десь 700-750 тисяч людей. Це було таке пролетарське місто. Потім із заснування 34 роки тому камерного оркестру "Ренесанс" – почали розвивати академічне мистецтво, привчали до культуру технічну інтелігенцію. Війна розкидала нас по всьому світу. Дуже велика біда, що зі 103 працівників філармонії 62 залишилися співпрацювати із окупаційною російською владою. На сцені там зараз стоять клітки, де так звані ДНР мали проводити судилище Азовців. Поварили клітки з арматурного прута – і все це поставили на сцені, хотіли зробити показово "силу" – людей зібрати, все таки там 380 місць зала", – згадує Василь Крячок.  

"Ми – ті, що виїхали – починаємо із чистого аркуша, який потрібно заповнювати історією. Люди чекали, щоби я приїхав і ми підняли цей пласт", – каже диригент. Розповідає, що зараз, окрім Київської філармонії, репетицій й концерти будуть проводити в Будинку архітектора. 

До холу з інструментом виходить соліст Назарій Пилатюк. Поки тривав концерт – скрипаль став лавреатом премії Лисенка-2023. Приймає вітання.

Молода пара просить сфотографуватись на тлі Амура в холі філармонії. Кажуть, що концерт для них був про перемогу і силу почуттів. Забираю пальто і виходжу на сніг, якого не було перед початком концерту. 

Згодом бачу у соцмережах допис маріупільчанки Ольги Демідко, з якою заприятелювали у соцмережах. В Маріуполі ольга працювала в музеї, на початку весни 2022 виїхала з сином за кордон, але повернулась в Україну. Живе в Києві, викладає в релокованому Маріупольскому університеті. 

"Вишукана музика подолала всі вікові кордони часу, у виконанні віртуозних музикантів під проводом людини-легенди. Сьогодні згадувала, як багато маріупольців розповідали мені про мужність, сміливість та неймовірну людяність Василя Михайловича Крячка, який у березні 2022 року перетворив філармонію на прихисток. Він щодня ходив під обстрілами у філармонію і не боявся нічого. Знав, що там чекають люди, яким потрібна допомога. Будь-яку гуманітарку від окупантів Василь Михайлович відмовлявся отримувати. Директор філармонії бачив, наскільки зруйноване місто, його намагалися підштовхнути до співпраці, але він не зрадив своїх цінностей і є справжнім прикладом відваги, мужності та любові до своєї Батьківщини – України. А сьогодні він був на сцені... у Києві. Коли слухала музику, часто закривала очі та уявляла, що знову у своєму рідному Маріуполі. Особистість Василий Крячок така ж гармонійна, світла й бездоганна, як і музика, яка лунала зі сцени", – поділилась Ольга Демідко.

Продовжую думати промузику й силу духу таких, як музиканти і диригент, яких чула. Для мене він виступ про незламність, з якої виростає все, і любов також. Йду.