Щоб повернути "скіфське золото" треба сплатити 100 тис. євро за його зберігання

Перед тим, як 2 тисячі 111 об’єктів, серед яких 565 музейних предметів культурної спадщини, остаточно повернуть Україні, треба заплатити майже 100 тис. євро за його збрігання. Про це пише Європейська правда, цитуючи керівницю Скарбниці Національного музею історії України Наталю Панченко.

Скарби 9 років пролежали в сейфі зі спеціальним температурним режимом, поки в Нідерландах тривала судова суперечка щодо того, куди їх повернути – до Києва, бо ці культурні цінності належать українській державі чи до кримських музеїв на окупований Росією півострів, бо ці археологічні предмети там зберігались до прибуття в Амстердам в січні 2014 року.

Верховний суд Нідерландів виніс остаточне рішення у цій справі 9 червня 2023 року на користь України.

Рішення про те, чи повернеться найближчим часом ця колекція в Україну чи залишиться закордоном до перемоги, Міністерство культури ще не ухвалило.

Головну частину повернутого скарбу, говорить Наталя Панченко, складають лише деякі предмети пізньоскіфської доби. Переважна частина об’єктів, що залишилась в Нідерландах – це сарматські речі, знайдені на розкопках в бахчисарайському Усть-Альмінському городищі.

Вік предметів – до 2 тисяч років. І найцінніші речі серед них – зовсім не золоті. Це китайські дерев’яні лаковані шкатулки. Наталя каже, що ці фрагментовані знахідки – унікальні. Після розкопок частинки шкатулок відправляли до японського майстра реставрації, в руках якого вони набули цілісного вигляду.

Відреставровані китайські шкатулки віком майже 2 тис. років. Ілюстрація з каталогу до виставки "Крим. Золотий острів в чорному морі", наданий Національним музеєм історії України

Читайте також: Археолог назвав найбільші історичні втрати від підриву Каховської ГЕС

А найцінніша частина саме скіфської спадщини без перешкод повернулась до Києва одразу після завершення виставки в Музеї Аллана Пірса у 2014 році. Наталя каже, що скарбниця пишається своєю колекцією скіфського золота, серед яких і знаменита золота пектораль.

Попри це журналісти охрестили її справою "скіфського золота" і вона стала однією з перших судових суперечок, що пов’язана з агресією Росії від початку окупації нею Криму у 2014 році.

У 2013 у Боннському державному музеї LVR-Landes відкрили виставку "Крим. Золотий острів у Чорному морі". Український Інститут археології НАН створив її у співпраці з Інститутом Прадавньої історії Боннського університету надихаючись драмою Йоганна Вольфґанґа фон Ґете "Іфігенія в Тавриді". Для виставки надали свої колекції 4 кримські музеї та столичний Музей історії України.

У січні 2014 року золотий фонд української археології спакували і перевезли з Бонна до Амстердама в приватний музей Алларда Пірсона, де виставка продовжилась. Поки українські скарби показували в Нідерландах, Росія окупувала Крим. По завершенні виставки у амстердамського музею постало питання, куди надсилати експонати – чи до Києва, чи повернути кримським музеям.

Перемога у цій справі – це не лише можливість повернути до України цінну частину культурної спадщини. Рішення Верховного суду Нідерландів надає юридичне обґрунтування претензіям України на все національне надбання, викрадене Росією за 9 років війни, вважає колишня заступниця міністра культури Олеся Островська-Люта, яка очолила процес повернення цінностей до Києва навесні 2014 року.

"Ця справа врешті стала для нас найкращим виходом. Тому що це рішення суду закриває питання в юридичній площині, в судовій практиці на міжнародному рівні щодо культурної спадщини Криму. Воно стосується не лише цих об’єктів, які ми відсудили у Нідерландах. Цей прецедент підтверджує, хто є суб’єктом рішення і кому належить ця спадщина", – підсумовує Островська-Люта.

"Якби тоді музей Аллана Пірсона повернув нам кримські скарби без цієї юридичної процедури, то у різних зловорожих сторін постійно би виникала можливість "качати" сумнів", – додає колишня заступниця Міністра культури.