Черга на вхід, Зеленські на книжкових закупах і маріупольський оркестр: Книжковий Арсенал повертається

22 червня відбулося відкриття ХІ Книжкового Арсеналу. Після перерви минулоріч і попри вимоги воєнного стану, Міжнародний фестиваль зібрав юрбу прихильників книги, письменників, видавців, ілюстраторів, закордонних гостей, митців та книжкових функціонерів. 

Журналістка УП.Життя Ганна Щокань зафіксувала трансформований книжковий ярмарок, зменшену програму подій і стару-добру атмосферу єднання людей довкола книжки, яка повернулась до столиці в ці дні. 

До входу в Мистецький арсенал – черга з півсотні людей. Журналістів пропускають через інший вхід. Всіх скеровують до рамок-металошукачів. Згодом з’ясується, що це пов’язано з візитом на "Книжковий Арсенал" президентського подружжя. 

"Така собі черга. Бували тут і по кількасот метрів", – посміхається фотограф біля мене.  

Після ретельної перевірки еко-сумки потрапляю на подвір’я Арсеналу. Там все на місці – фонтан, столики кафе, а також літня сцена для концертів і літературних презентацій. Сьогодні ввечері тут очікують на виступ врятованого маріупольського оркестру. 

За барною стійкою під шатром – двоє людей з келихами. Також зайняті кілька столиків біля фонтану.

Перед банерами із діючими виставками та анонсом Книжкового Арсеналу обіймається компанія людей.

"І знову цього року на Арсеналі", – каже жінка у яскравій сукні. Вочевидь, переінакшує вислів, назву роману "Наступного року – в Єрусалимі". Знову обіймаються і починають жваву розмову.

Перші відвідувачі прямують до стендів із книжками. Цьогоріч на Арсеналі – нововведення. Звичні секції від видавництв замінили зонами 4 книгарень. Але збереглася і традиційна "Вітрина книжкових новинок". Тут зібрані новодруки, що вийшли в Україні за рік у різних видавництвах. 

На довгих столах бачу яскраві палітурки книжок українських та іноземних авторів. Око вихоплює перевидання української класики: Кобилянська, Багряний, Яновський, "Тіні забутих предків" Коцюбинського. Нвпроти –"Хімія смерті" Беккета, Роджер Желязни.

Читайте також: "Книжка, яку я ніколи не хотів би написати": Олександр Михед видав хроніки болю і надії

Йду повз численні розкладки "Книжкового лева" з художньою літературою. Далі – стенд книгарні "Закапелок" – привертають увагу різнобарвні обкладинки книжок для дітей. Тут же комікси та графічна проза. Там уже кілька десятків відвідувачів. Волонтери у брендованих футболках допомагають зорієнтуватись у книжках.

"Сенс" нормально так місця відхватив", – каже відвідувач у джинсах та футболці з емблемою Довженко-центру. Звертаю увагу на кілька зон, які займає книгарня "Сенс". Тут – продають нон-фікшн. В самому кінці – три локації для фото. Пара фільмується на кріслах локації, що імітує сидіння "маршрутки", під якими стоїть "кравчучка".

Офіційне відкриття фестивалю – на першій сцені в самому кінці головної галереї Мистецького арсеналу. Йду вздовж стіни із яскравими принтами. Вони візуалізують цьогорічну фокус-тему: "Коли все має значення". 

"Твоя робота має значення", "Твої емоції мають значення" – читаю, розглядаючи зображення. Сідаю на вільний стілець, частина відвідувачів спостерігає стоячи.

"Сьогодні в нас тепліше, ніж зазвичай", – каже зі сцени директорка Мистецького арсеналу Олеся Островська-Люта. Вона відкриває фестиваль. Ловлю себе на думці, що дійсно забула, як в Арсеналі буває прохолодно, але, звісно, у промові більше про настрій.

Координаторка Книжкового Арсеналу Юлія Козловець виходить на сцену під гучні оплески. Починає з вдячності ЗСУ. 

"Підготовка до фестивалю відбувадась у блекаути, бомбардування. Ми вчились розрізняти звуки дронів, різного типу ракет, якими нас бомбить Росія. Це не такий фестиваль як завжди – це видно по галереї, яка сьогодні тільки одна, по кількості відвідувачів, по кількості сцен. А це все одно наш із вами Книжковий Арсенал – та подія, яка важлива для нас всіх. Ми сьогодні тут, бо для нас це має значення", - цитує Юлія гасло фокус-теми.

Кураторка фокус-теми "Все має значення" журналістка Наталя Гуменюк дякує, що до її програми долучились і закордонні гості. 

"Цього разу найважливіші речі відбуваються саме тут. І саме тут ми маємо говорити, чи насправді демократія має значення. І якщо так – чи враховує цінності, за які українці воюють, чи вони проходять перевірку реальністю, чи готові до них пристати люди по всьому світу", – каже Наталя. 

Цьогоріч окрім письменників та видавців до програми долучилось багато військових, активістів, що досліджують воєнні злочини Росії, та волонтерів. В просторі Арсеналу зустрічаю людей в пікселі. 

Читайте також: Де читати про книжки? 5 тематичних українських сайтів

Біля секції із літературою про російсько-українську війну книгарні "Сяйво книги" – пожвавлення. Відвідувачі обступили стенди і намагаються фільмувати президента Зеленського з першою леді. Він йде секцією в оточенні людей у військовій формі. Розглядає книжки. Частина відвідувачів прямує за Зеленським до правої частини приміщення.

Трохи згодом директорка Арсеналу Островська-Люта розповідає мені, що подружжя Зеленських придбали книжку Максима Яковлева "Теорії змови: як (не) стати конспірологом" видавництва "Віхола", книжку "Емоційні гойдалки війни" також Віхоли, "За перекопом є земля" Анастасії Левкової, нову книжку Михеда "Позивний для Йова", збірку про український дизайн в часі війни. Називає візит Президента великим жестом. Запитую про складнощі цьогорічної події.

Читайте також: "Відчуття таке, наче Київ минулої весни": Як Харків оживає попри все

"Абсолютно не знаєш, що буде завтра і під час самої події. Треба планувати так, щоби можна було впоратись. Вдень робили симуляцію повітряної тривоги для всіх, хто працює в просторі. Також ми звикли, що Арсенал більший – дуже складно перевести великий формат в малий, щоби він не втратив насиченість, сенс, естетичні параметри", – розповідає директорка Мистецького арсеналу. Наголошує, що фокус тема – їй дуже близька, відгукується саме через контекст повномасштабної війни.

Щодо атмосфери, Островська-Люта не зауважує різниці з фестивалями до повномасштабного вторгнення.

"Спостерігаю стільки ж радості бачити одне одного. Стільки ж обіймів, краси в просторі Арсеналу. Програма дуже насичена. Ввечері на нас ще чекає концерт Маріупольського камерного оркестру. Думаю, що це теж дуже особлива подія – він про музику, але в першу чергу це про здатність вижити", – підсумовує Олеся Островська-Люта і йде до іноземних гостей.

Разом з нею підхожу до волонтерки Софії-Христини Борисюк. Каже, що волонтери є повсюду – в секціях, на дитячих майданчиках, в "колодязі", де показують фільми. Софія зустрічала двох іноземних гостей з Грузії.

Софія-Христина забирала їх на вокзалі після 29-годинної дороги, доправляла до місця, де вони будуть жити, а також попередила, що метро – це бомбосховище, та як дістатись до Арсеналу. 

"Питала, чи в такий час не боялись їхати в Україну – обоє відповіли, що були готові й хотіли приїхати. Один з гостей – журналіст, пише книжки про війну. Всі, хто приїхав, були в піднесеному настрої. По посмішках було видно – прибули не на війну, а на книжковий фестиваль", – розповідає волонтерка.

На другій сцені відбувалася, напевно, найбільш щемка подія цього дня. Там презентували книжку-щоденник закатованого росіянами письменника Володимира Вакуленка "Я перетворююсь". На сцені – матір, його син та знайомі письменника. Книгу видав харківський Vivat спільно із Харківським літературним музеєм. До презентації також долучилась письменниця Вікторія Амеліна, яка врятувала щоденники Володимира Вакуленка.

"Воліли би не збиратись на таку презентацію і щоби Володя був живий", – такими словами розпочинають захід. У книзі окрім щоденника – вірші Володимира для дітей і дорослих. 

Біля стендів зустрічаю літературознавицю Анастасію Коротку. Вона зауважує, що система без стендів з видавництвами Арсеналу не на користь. Мовляв, саме через це топові письменники проігнорували Фестиваль цьогоріч: "Жадана не буде, Забужко не буде, Прохаська. Андрухович завтра  презентує в Книгарні Є перевидання "Московіади". Мені бракує атмосфери".

Серед заявлених гостей і справді немає зазначених зіркових прізвищ. Проте, є багато молодих письменників і публіцистів, які голосно заявили про себе в останні півтора роки. Помічаю поета, воїна ЗСУ Павла Вишебабу – він саме дає інтерв’ю на камеру. Наздоганяю його в галереї. 

"Йшов за рюкзаком, а мене зупиняють постійно", – каже Павло Вишебаба.

"Бував на Арсеналах раніше. Тоді це нагадувало веселу п’янку поетів і письменників. Зараз зовсім інший настрій – всі серйозні. Видно, що в країні – війна. Раніше це був нетворкінг, тусовка. Зараз люди відчувають, що це треба чути – тексти про війну, книги про війну, як би це не було боляче", – ділиться Павло.

Павло читав свої вірші в рамках програми "Поезія в пікселі".

"Читали поети, які в лавах ЗСУ.  Розвіртуалив знайомства, побачив давніх знайомих. Дуже тепло. Хоча реально тяжко слухати поезію про війну – але треба", – розповідає Вишебаба. 

Павло придбав на Книжковому Арсеналі книжку Володимира В’ятровича "Історія УПА": "Красиве видання і велика прогалина в моїй шкільній програмі. Як людина з Донеччини взагалі не вивчав УПА – хочу не фрагментарно почитати про лідерів, які мені симпатичні, хочу глибше зануритись в питання. При тому, що на Донеччині діяло УПА, але ми про це нічого не знали".

Виходимо на двір, де на вуличній сцені вже відбувається концерт маріупольського оркестру "Ренесанс", який ще в лютому слухала в київській філармонії. Оркестр відродили за участі музикантів з Луганщини, Запоріжжя, Харкова. На жаль, сьогодні грають без свого легендарного диригента Василя Крячка, який і займався порятунком "Ренесансу".

Глядачі сидять в імпровізованому залі, навколо фонтану та за столиками. Частина відвідувачів стоїть в черзі за напоями й їжею. Згадую, що востаннє тут, на сцені Арсеналу бачила виступ "Жадана і собак" – у 2021, себто в минулому житті. вслухаюсь у щемливу гру скрипаля.

Тут зустрічаю знайомого Олексія Оболенського, викладає переклад. Підкреслює, що цьогоріч Арсенал відрізняється "часом" – саме воєнним часом. Олексій часто буває на Сході – каже, що воєнна тематика цьогорічного Арсеналу йому комфортна. 

"У всьому присутня війна, але так і має бути. Він не перенасичени війною, іде в ногу з часом – але війна відчувається: є вірші, обговорення, є секція окремо письменників, які пишуть про війну, є окрема секція, де написано про конкретних військових. Навіть Інсталяції також відображають час", – каже Олексій Оболенський.

Післясмак і зустріч у метро

Спускаємось в метро на Арсенальній із експерткою секції Літератури про російсько-українську війну Мариною Рябченко. Внизу зустрічаємо актора театру й кіно Олега Шульгу. Він – військовий, кілька днів тому приїхав з передової. Каже: на Книжковому Арсеналі був вперше. Переодягнувся в цивільне – пішов на культурний захід і зустрітись із знайомими.

"Класно, цікаво, багато людей, майже всі в цивільному, – жартує Шульга. – Я особисто прийшов, щоби почути поезію. Цікаво, як можна втілити воєнний досвід – знайти вірні слова", – розповідає Олег. Книжок так багато, що нічого не обрав.

"Сподіваюсь, що наступні кілька днів сюди приїду і щось собі на згадку знайду", – каже Олег Шульга. На фестивалі побачив книгу про рідне Дніпро, яку давно шукав.

Загалом на Книжковому Арсеналі представили майже 1300 книжок від 77 видавництв.

Фестиваль триватиме до 25 червня. Програму можна переглянути тут.