"Дисклеймер" – фатальна любов за Альфонсо Куароном
Режисер "Гаррі Поттера" Альфонсо Куарон зняв свій перший серіал. 11го жовтня на Apple TV стартує "Диксклеймер", чия прем’єра відбулась на 82-му Венеційському кінофестивалі.
Кейт Бланшет виконує в ньому роль журналістки, чиє життя руйнує старий, але палкий курортний роман.
Саша Барон Коен – роль її чоловіка, що ось-ось втратить грунт під ногами.
Кінокритикиня Соня Вселюбська розповідає, чому цей серіал – ідеальний вибір для короткочасного, але такого лікувального ескапізму.
Стежте за найважливішими подіями української культури в Telegram i WhatsApp!
Серіал "Дисклеймер" починається сильно заплутано. Спочатку ми бачимо двох страшенно закоханих підлітків, у яких відпустка в Італії пішла не за планом. Потім ми бачимо чоловіка похилого віку, який щойно втратив дружину та переживає це настільки болісно, що починає носити її рожевий кардиган. А врешті, ми бачимо подружню пару яка наче зійшла зі сторінок глянцевих журналів про розкішний стиль життя західного Лондона. Це подружжя Кетрін (Кейт Бланшетт) та Роберт (Саша Барон Коен). Кетрін – успішна режисерка документалістка, в якій є все крім найголовнішого. Вона має жахливі стосунки зі своїм сином, який, свою матір відверто ненавидіть. Такий доволі жорстокий патерн їх стосунків стає ведучою психологічною динамікою, яка дестабілізує центр життя всіх навколо вже не перший рік.
В період, коли Кетрін знов починає рефлексувати над своїм неідеальним образом матері, розуміючи що вона не приділяла своєму синові раніше уваги взагалі – Кетрін отримує анонімну посилку. Це книга "Ідеальний незнайомець", про палкий курортний роман між заміжньою жінкою та молодим хлопцем. Читаючи цю книгу вночі, Кетрін впізнає себе, бо цей роман буквально списаний з її відпустки багато років тому. Ця подія очікувано, шокує героїню, та покладає початок доміно руйнувань її всесвіту. Прихована роками правда стає явною, тому Кетрін вимушена заплатити це ціною свого стабільного життя, а ті кому вона вчинила біль – приготували для неї жорстоку помсту.
Режисер Альфонсо Куарон вперше в карʼєрі працює з серіальним форматом. Він самостійно адаптував однойменну книгу у серіальний формат, що складається з 7ми епізодів та триває всього пʼять з половиною годин. Загалом "Дисклеймер" виглядав переконливо своїм зірковим акторським складом і Лондонським сетінгом – тим, що Куарон не складав в єдину кіноформу з часів третьої частини "Гаррі Поттера". Разом з цим, аналізувати "Дисклеймер" як будь-який інший серіал від стрімінгового сервісу – доволі складне завдання. Адже це насамперед продукт автора, який адаптує під себе розуміння серіальної форми, яка сильно тяжіє до великого повільного кіно.
Власне, перші два епізоди нагадують три грубо змонтованих між собою фільму. Куарон пророблює цікаву роботу по зʼєднанню сюжетних ліній, поступово звужуючи героїв та часові простори у єдиний всесвіт. Аспект, що нагадує про серіальну форму полягає у спробах режисера заплутати глядача ще більше, і він ускладнює оповідь закадровими рефлексіями героїв. Режисер не поспішатиме видавати секрет, тому "Дисклеймер" на своєму початку вимагатиме від глядача терпіння. Замість того, щоб будувати сюжетну кульмінацію посерійно, режисер працює над розширенням перспективи та з кожною серією розмиватиме кордони між історіями.
Попри всю надмірну заплутаність у своїй експериментальній формі, "Дисклеймер" має дещо, що може утримати глядача біля екрана в повному комфорті. Загалом сюжетні умови в яких існує Кетрін та Роберт – є чи не найстабільнішим серіальним патерном. Подружня пара стикається з привидами минулого, що врешті вигортає хибність ідеалізованого життя назовні – все ще залишається стабільним сюжетом для стримінгових платформ, та є ідеальними умовами для розгортання психологічної драми різних масштабів.
Отже, "Дисклеймер" грає на безпечних перевірених прийомах, які здебільшого тримаються коштом акторського складу та візуальній складовій, і це не обовʼязково погано. Зокрема, безпрограшним тут є вибір Кейт Бланшетт у головній ролі, яка своєю присутністю лікує недоліки серіалу. Бланшетт, все ще не вийшла з образу часів фільму "Тар", адже вона все знову грає сильну холодну білявку, яка потрапляє під руйнівну критику суспільства за помилки минулого життя.
А зняв "Дисклеймер" незмінний партнер Куарона – нагороджувальний американською кіноакадемією оператор Еммануель Любецкі. Саме тому як і меланхолійно-розкішний Лондон виглядає не менш прекрасно за спекотне узбережжя Італії. Візуальна естетика серіалу суголосна стилю життя подружньої пари – вона вишукана, але у своїй неперевершеності виглядає трохи іграшковою.
Водночас за цими стабільними формулами високого виробництва, прозоро існують теми, які Куарон продовжує досліджувати у своїх роботах вже не перший рік. Його фільми завжди торкаються феномену любові, сімейної чи романтичної, та того як ця любов формує життя. Тому найбільше "Дисклеймер" нагадує чи не найвідоміший фільм режисера "І твою маму також", оскільки врешті це знову історія про фатальне кохання з різницею у віці. За Куароном, потужний любовний спалах завжди є доленосним. Пристрасть цих моментів в житті його героїв є головним каталізатором змін, а минула любов, навіть мимобіжна у парадигмі великого життя, залишає найбільший відбиток на долі особистості.
