Електронну музику визнали культурним надбанням Франції
Електронну музику внесли до списку нематеріальної культурної спадщини Франції. Уряд країни планує внести французький хаус до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, повідомляє Euronews.
Список нематеріальної культурної спадщини дозволяє державам, що підписали Конвенцію ЮНЕСКО, реєструвати "практики, вирази, знання та навички, які спільноти визнають частиною своєї культурної спадщини".
Французький хаус(French Touch) був започаткований гуртами Daft Punk, Étienne de Crécy, Bob Sinclair, AIR, Cassius та охоплює різні жанри — від хаусу, денсу, електро, диско і джазу.
Для Томмі Водекрана, президента Technopol, асоціації з захисту та просування електронної музики та організатора Paris Techno Parade з 1998 року, це включення до списку є "досягненням та історичною віхою".
"Перші сльози, які я пролив за електронну музику, були під сльозогінним газом, коли її демонізували. Маленька сльоза, яку я пролив сьогодні, є радістю від того, що наша музика нарешті включена до списку культурної спадщини", – наголосив Томмі Водекран, президент асоціації з захисту та просування електронної музики Technopol та організатора Paris Techno Parade.
Раніше Президент Франції Емманюель Макрон пропонував внести французький хаус та музику групи Daft Punk до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Макрон вважає, що французька електронна сцена заслуговує такого ж визнання, як і берлінське техно. Його внесли до переліку ЮНЕСКО навесні 2024 року. Також у списку знаходяться колумбійська маримба, ямайське реггі, кубинська румба.
Французький хаус охоплює музику багатьох французьких виконавців, європейську танцювальну музику 1990-х і 2000-х, а також жанр євродиско. Він відомий як неодиско, фільтр-хауз і текфанк.
Як електронна музика стала спадщиною ЮНЕСКО
На прикладі берлінського техно стало зрозуміло, що електронна музика заслуговує на збереження та вивчення. Внесені до списку жанри претендують на державну підтримку та субсидії.
Кампанія за внесення техно-культури та музики до списку культурної спадщини тривала понад десять років.