Веселий Скрябін, літаючі діти і негероїчний Робін Гуд. Що подивитися в кіно у серпні
Останній місяць літа традиційно вважається "мертвим сезоном" для кінопрокату. Та все ж таки в кінотеатрах заплановано кілька цікавих, на нашу думку, премʼєр. Кореспондент УП.Культура Дмитро Десятерик розповідає про кожну з них.
"Морозивник"
Режисер: Елай Рот, США
Елай Рот співробітничав із Тарантіно і Робертом Родрігесом як актор і постановник окремих сцен, одначе широкому загалу став відомий як режисер горору "Хостел" (2005), де пожильців викрадають задля кривавих розваг багатих клієнтів. Фільм через надмірну жорстокість навіть заборонили в Україні.
Кровопролиття, вбивства і тортури – неодмінні ознаки жанру слешера, на якому спеціалізується Рот. А "Морозивник" став першим проєктом створеної ним студії Horror Section. За сюжетом, у містечко приїздить чарівний усміхнений продавець морозива у яскравому фургоні, який роздає дітям свій неймовірно смачний товар просто так. Наступного ранку діти перетворюються на кровожерливих зомбі, які винищують дорослих украй винахідливими способами.
Власне, це навіть не горор, а дуже чорна комедія. Рот має безумовний талант у постановці атракціонів насильства. Усе кровопролиття у "Морозивнику" подане з таким надміром і з таким сарказмом, що зал частіше сміється, аніж лякається. Одне слово: видовище специфічне, але в прямому сенсі незабутнє.
"Кузьма: Страшно веселий"
Режисер: Артем Григорян, Україна
Співзасновники студії KNIFE! Films Артем Григорян і Максим Сердюк тяжіють до комерційної, розважальної документалістики про попзірок і відомих особистостей. Їхні попередні роботи "Яремчук: Незрівнянний світ краси" і "Океан Ельзи: Спостереження шторму" зібрали в прокаті 15,9 мільйона і 8 мільйонів гривень відповідно. Нова картина, як зрозуміло з назви, присвячена Андрієві "Кузьмі" Кузьменку – музиканту, телеведучому, письменнику, лідеру поп-рок-гурту "Скрябін".
У "Страшно веселому" Григорян вдається до вже випробуваних прийомів: монтує численні архівні відео, аудіоінтерв'ю з близькими людьми Кузьми, з його друзями та колегами по музиці й телебаченню. Всього було опрацьовано 400 годин відео- та аудіоматеріалів, понад 22 тисячі фотографій зі 150 джерел. Назагал маємо, напевне, першу докладну кінобіографію суперечливого, але безумовно культового артиста.
"Кінець Оук-стріт"
Режисер: Девід Роберт Мітчелл, США
Є таке собі тихе передмістя, і є в ньому тиха вулиця Оук-стріт (буквально – Дубова вулиця), на які живе нічим не примітна родина Платт: мама Деніс (Енн Гетевей), тато Грег (Юен МакҐрегор), діти Одрі (Мейзі Стелла) і Браян (Крістіан Конвері). Раптом уночі стається неабиякий спалах, а на ранок ошелешені Платти виявляють, що їхній район перенесло назад у часі на багато мільйонів років і тепер їм доводиться бігати від тиранозаврів і птеродактилів.
Продюсер фільму – Дж. Дж. Абрамс, засновник студії Bad Robot, що випустила в 2008 році оригінальну стрічку-катастрофу "Монстро", а в доробку режисера Девіда Роберта Мітчелла – високо оцінений критиками містичний горор "Воно" (It Follows, 2014). Така команда – гарантія того, що сюжет із хижими ящерами, чужопланетними аномаліями і подорожами у часі не виглядатиме "заяложеним". Зрештою, коли Мак-Ґрегор твердить на екрані: "Все буде гаразд", ми маємо йому вірити, чи не так?
"Я хочу від тебе сексу"
Режисер: Ґреґґ Аракі, США
67-річний Ґреґґ Аракі, що ідентифікує себе як "гей-американець азійського походження", є одним з лідерів незалежного кінематографічного руху New Queer Cinema, що виник на початку 1990-х і висвітлював життя й культуру квір-спільноти з небаченою до того відвертістю.
Сталі теми ранніх фільмів Ґреґґа – дослідження меж чуттєвості, еротична пристрасть, гомосексуальність, гомофобія, крихкий світ юності, екстремальне насильство. Втім, після випущеної в середині 1990-х "апокаліптичної трилогії для тінейджерів", у якій досліджувалися підліткові страхи і фобії, режисерська манера Аракі дещо помʼякшилася.
Але не втратила ексцентричності. В "Я хочу від тебе сексу" акторка й любителька ризикованих сюжетів Олівія Вайлд грає роль знаменитої художниці, директорки артгалереї Еріки Трейсі, яка славиться запальним характером і розкутими тілесними практиками. Недосвідчений 23-річний Елліот (Купер Гоффман) влаштовується до неї на роботу асистентом і майже миттєво стає її новою музою і рабом. Дуже скоро владна художниця втягує його у все більш ризиковані експерименти, що призводить зрештою до цілковитого хаосу.
"Арко. Мандрівка крізь час"
Режисер: Юґо Б'єнвеню, Франція
Якщо вам цікава повнометражна анімація у манері, разюче відмінній від діснеївської, то "Мандрівка крізь час" саме й пропонує гідну альтернативу. Головний герой на імʼя Арко – десятирічний хлопчик з утопічного майбутнього, де люди живуть у хмарах і подорожують у часі, використовуючи райдужні льотні костюми.
Прагнучи гострих відчуттів, малий краде плащ своєї сестри та кидається в далеке минуле, щоб побачити динозаврів, але опиняється в 2075 році. Далі – цілий каскад пригод, де фігурують роботи, емпатична дівчинка, підлітки-хулігани, поліція, глобальні лісові пожежі і, звісно, гепі-енд.
До слова, цей симпатичний зразок сімейного кіно мав премʼєру на Каннському фестивалі і переміг у повнометражному конкурсі фестивалю анімації в Аннесі.
"Сузір'я Великого Пса"
Режисер: Рідлі Скотт, США
Постапокаліптична фантастика – жанр, добре опрацьований Рідлі Скоттом: чого вартий лише "Той, що біжить по лезу" (1982) і серіал "Виховані вовками" (2020), не кажучи вже про нескінченних "Чужих".
"Сузір'я Великого Пса", втім, історія більш привʼязана до сьогоденних реалій. Дія фільму розгортається після руйнівної пандемії грипу, яка майже винищила людство. Тут можна було б зауважити, що фільм грається зі страхами, породженими респіраторною інфекцією COVID-19, але сценарій написаний за романом 2012 року.
Отже, на руїнах цивілізації панує хаос, а найбільш небезпечні – не зомбі і не мутанти, а банди здичавілих мародерів, яких називають Женцями. Головний герой – колишній цивільний пілот Гіґ (Джейкоб Елорді), який вижив після вірусу, але втратив дружину. У своїх мандрах він прибивається до поселення колишнього морпіха Бенґлі (Джош Бролін). Також у ролях Марґарет Кволлі (Сіма) і Гай Пірс (Попс). Власне, історія проста: відбиваючись від Женців, злетіти в останньому вцілілому літаку і знайти місце, де немає горя. Схоже на прощу – але Скотт ніколи не цурався релігійних мотивів.
"Смерть Робін Гуда"
Режисер: Майкл Сарноскі, США
Про середньовічного розбійника Робіна Гуда знято безліч фільмів. Майкл Сарноскі, до того відомий хіба що апокаліптичним горором "Тихе місце. День перший" (2024), ставить перед собою амбітне завдання: деконструювати міф про шляхетного бандита, заступника бідних.
Діється у 1247 році, в Англії. Історія вже починається геть не шляхетно: молода жінка вистежує Робіна (Г'ю Джекман), котрий мешкає в усамітненні, охоплений докорами сумління за своє бандитське минуле. Дівчина намагається вбити Гуда, аби помститися за своїх родичів, але натомість лише поповнює ряд безіменних могил тих, хто прагнув такої ж помсти.
Це і визначає оповідь: далі ми спостерігаємо, як Робін Гуд намагається втекти від привидів минулого – але вони його незмінно наздоганяють. Це, звісно, не історичний бойовик, а повноцінна психологічна драма в дусі середньовічного мораліте – про спокуту тяжкого грішника.
Фільмові закидають похмурість атмосфери та деяку повільність, але це компенсується роботою Джекмана. Він у певному сенсі повторює тут свою іншу, знамениту роль – Логана, Людини-Росомахи зі Всесвіту "Марвел", – брутальний герой, смертельно втомлений нескінченними битвами. Але навіть такому невиправному горлорізу, як Робін Гуд, таки випадає шанс зробити насамкінець добру справу.
