Канадська поетеса та есеїстка Енн Карсон отримала Нобелівську премію з літератури 2026
Нобелівський комітет оголосив цьогорічного лауреата з літератури. Нею стала канадська поетеса і есеїстка Енн Карсон.
Про це повідомив Нобелівський комітет під час прямої трансляції.
"Енн Карсон – античниця за освітою і за спеціалізацією. Вона може і цікаво пояснити досить академічний матеріал, і переконати, що антична література й культура не просто є важливою в сучасному, дуже амбівалентному, часто незрозумілому світі, а й якоюсь мірою визначальною, стрижневою", – говорить книжкова оглядачка Аріна Кравченко.
Вона додає, що Карсон пише і прозу, і есеїстику, і поезію, навіть експериментувала з драмою. Вона є важливою перекладачкою, зокрема античних текстів. Також вона є літературною та культурною критикинею. Пласт того, що вона може запропонувати – величезний.
"Вона осучаснює те, що часто вважають далеким, неактуальним або надто складним для розуміння. І це одна з їі найважливіших рис", – пояснює Кравченко.
Нобелівський комітет заявив, що обрав її "за сміливу та винахідливу творчість, яка в грайливому діалозі з класичною традицією створила нові форми для сучасної літератури".
"Власне, у цій грайливій, дуже вигадливій, дуже своєрідній взаємодії і полягає головна особливість авторки", – описує цьогорічну лавреатку Нобелівської премії з літератури книжкова оглядачка.
Енн Карсон народилася 21 червня 1950 року в Торонто. Вона вивчала класичну філологію в Університеті Торонто, де здобула ступені бакалавра, магістра та доктора наук. Також вивчала давньогрецьку метрику в Університеті Сент-Ендрюса у Шотландії.
У своїй творчості Карсон поєднує поезію, прозу, есеїстику, драматургію та переклад. Вона є професоркою класики, галузями її наукових інтересів стали класичні мови, порівняльне літературознавство, антропологія, історія та комерційне мистецтво; у своїх працях вона поєднує ідеї та теми з багатьох галузей. На неї вплинули давньогрецька література, Сапфо, Сімона Вейль, Гомер, Вірджинія Вулф, Емілі Бронте та Фукідід.
"Енн Карсон – це доволі унікальний випадок у тому сенсі, що її визнає і так зване високочоле товариство, тобто ті, хто формують високу полицю, але і масова культура.
Якщо ви підете в BookTok, то побачите, що навіть пересічні читачі, попри певну начебто кабінетність, навіть претензійність тем, з якими працює Енн Карсон, активно читають, активно рефлексують, а якщо не читають, то принаймні постять – вона дійсно популярна авторка.
Насправді, на мою думку, вона – одна з причин, чому останні кілька років сучасний BookTok сфокусований на давньогрецькій тематиці. Звісно, ми маємо численних авторок, які переспівують давньогрецькі міфи й показують їх із жіночої перспективи. Ми маємо Донну Тартт з її раннім романом, але ми маємо і щось на порядок вище, на полицю або на кілька полиць вище – Енн Карсон, яка підходить до матеріалу зовсім інакше, з одного боку, застосовуючи академічний інструментарій, а з іншого роблячи античку неймовірно привабливою, навіть модною, бо втрапляє у самий нерв того, що цікавить сучасного читача", – говорить Кравченко.
Аріна Кравченко зазначає, що актуальність Енн Карсон пов'язана зі стрімкими змінами у світі — технологічним прогресом, розвитком штучного інтелекту та дедалі більшою орієнтацією літератури на продажі, цифри й тренди. На її думку, усе це віддаляє від осмислення того, ким є людина і як вона змінюються, — від справи, якою споконвіків займається література.
Водночас Карсон повертає читача до зв'язку із давньою літературою та античними ідеями, але робить це, міркуючи про те, що хвилює сьогодні, та прокладаючи мости до тих, хто визначають нашу добу, досі перебувають в осерді перш за все західноєвропейського канону. Оглядачка вважає, що її нагородження Нобелівською премією є визнанням важливості такого діалогу між минулим і сучасністю — особливо в час, коли світ накривають популізм, спрощення та брак уваги, зокрема й до деталей. На її думку, саме спрощення найменше властиве творчості Карсон.
Серед найвідоміших книжок Карсон – Autobiography of Red, 1998 ("Автобіографія червоного"). Роман написаний у віршах і заснований на давньогрецькому міфі про Геріона та Геракла.
Серед інших її творів: The Beauty of the Husband, 2001 ("Краса чоловіка") та Men in the Off Hours, 2001 ("Чоловіки у вільні години").
Карсон є лауреаткою премій Griffin Poetry Prize, Lannan Literary Award та стипендій Guggenheim і MacArthur тощо.
Українською книги нобелівської лавреатки поки не видавалися, втім, видавництво "Грушка" у липні анонсувало переклад Autobiography of Red ("Автобіографія червоного").
Нобелівська премія з літератури
Нобелівська премія з літератури була однією з п'яти відзнак, передбачених заповітом Альфреда Нобеля. Вперше її вручили у 1901 році.
Її призначають авторам, які в галузі літератури створили "найвидатніший твір в напрямку ідеалізму". Йдеться не лише про белетристику, а й про інші твори, "які в силу своєї форми і стилю мають літературну цінність".
Першим лавреатом з літератури став французький поет Рене Сюллі-Прюдом. За цей час премію присуджували 117 разів, лауреатами стали 120 людей: серед них Редьярд Кіплінг, Сельма Лагерлеф, Бернард Шоу, Томас Манн, Герман Гессе, Вінстон Черчилль, Альбер Камю, Семюел Беккет.
Представники України жодного разу не ставали нобелівськими лауреатами з літератури. Втім, серед лауреатів останніх років є дві авторки, важливі для українського/східно-європейського контексту: Ольга Токарчук (2019) та Світлана Алексієвич (2015).
На Нобелівську премію кандидатів висувають до 1 лютого члени Шведської академії та інших академій, установ і товариств, подібних до неї за статутом і метою, а також університетськими викладачами літератури та філології. Також право висувати своїх кандидатів мають попередні лауреати премії та "президенти тих письменницьких товариств, які представляють літературну творчість у своїх країнах".
Імена кандидатів є засекреченими протягом 50 років, тому будь-які імена потенційних кандидатів до та після оголошення лауреата є чутками.
Торік лауреатком Нобелівської премії з літератури став угорський письменник Ласло Краснагоркаї.