Навіщо підсилювати фільмом жахів жахи війни. Кіноексперимент "Лишайся онлайн" вийшов у прокат
В прокат вийшов експериментальний фільм "Лишайся онлайн". Це незвичне для української кіноіндустрії кіно у форматі скрінлайф режисерки Єви Стрельнікової. Стрічку почали знімати одразу після деокупації Київщини влітку 2022 року. І оповідає вона про початок окупації Київщини. Вже у жовтні того ж року її показали глядачам. Відтоді фільм, за словами продюсера Антона Скрипця, допрацьовували та готували до великої прем'єри.
УП.Культура вже переглянула скрінлайф "Лишайся онлайн" на прем'єрі й розповідає, як змінилася стрічка з часів першого задуму, кому фільм може сподобатись, а кому точно не варто його дивитися.
Формат для горорів і велика війна
До повномасштабного вторгнення режисерка Єва Стрельнікова знімала переважно російськомовні теледрами, або ж тизери/трейлери до телешоу на зразок "Танцюють всі". Зразу після вторгнення Росії у 2022-му разом з продюсером Антоном Скрипцем вирішила взятися за "кіно про війну під час війни".
Для майбутнього фільму обрали незвичний формат – скрінлайф. У ньому все, що бачить на своєму екрані глядач, – це картинка з гаджетів персонажів стрічки: разом із ними переглядає файли, веде пошуки в Мережі, здійснює відеодзвінки. Формат, що народився приблизно в 2010-х та сягнув свого піку в карантинні 2020-2021 роки, здебільшого використовували для трилерів та горорів.
Зазвичай фільми жахів викликають у глядача страх, огиду, шок, та інші гострі відчуття, які не зустрінеш в нормальному житті. Як кажуть психологи, сконструйовані на екрані жахи допомагають глядачам подолати тривожність і усвідомити безпеку, в якій вони перебувають. В “Лишайся онлайн” на екрані досить натуралістично, аж до впізнавання локацій, відтворені розстріли цивільних росіянами в районі Бучі, Ірпеня та Бородянки.
На жаль, додивитись прем’єру "Лишайся онлайн" в столичному кінотеатрі “Оскар” першим глядачам так і не вдалось – повітряна тривога і загроза балістики змусила глядачів поспішити до найближчого укриття.
Супергерой зникає
Наприкінці червня 2022 року новостворена Володимиром Бородянським (колишнім міністром культури та керівником медіа-холдингу Пінчука StarLightMedia) спільнота Об'єднання українських продюсерів анонсує: "В Україні знімають воєнну драму з елементами фантастики". Про зйомки в Україні першого ігрового фільму від моменту вторгнення 24 лютого повідомляє навіть The Hollywood Reporter.
Продюсер Антон Скрипець тоді розповідав, що почав працювати над фільмом вже на другий-третій тиждень великої війни.
"На той момент в мене була дика потреба про це говорити. І так вийшло, що вона збіглася з такою ж потребою і в Антона Скрипця, у якого, окрім цього, було чітке уявлення, як саме ми можемо про це говорити", – зізнавалася восени 2022 року режисерка Стрельнікова.
Спочатку стрічка мала називатися "День, коли я зустрів Спайдермена" та розповідати "історію волонтерки Каті, яка відчула у собі суперсилу". До повноцінної української прем'єри, шлях до якої тривав через тестові покази, світову прем'єру на фестивалі у Монреалі та сеанс на фестивалі "Молодість 2023", у стрічки зовсім не залишилося елементів обіцяної фантастики, та і сама вона з воєнної драми швидше перетворилася на трилер про війну.
Тепер "Лишайся онлайн" розказує історію дівчини Каті (Єлизавета Зайцева), яка через початок вторгнення перебуває у депресивному стані та втрачає мотивацію. На кілька годин у неї опиняється ноутбук, який віддали на потреби армії. В ньому Катя має встановити для підрозділу ТРО свого брата Віті (Олександр Рудинський) необхідну програму. У ноуті залишається активним акаунт попереднього власника, Андрія (Роман Лях), тож Катя дізнається, що евакуюючись із Бучі, він вимушено розлучився із маленьким сином Савою (Гордій Дзюбинський). І зник.
Сюжет близький мільйонам українців, що вимушені були тікати від війни в перші дні вторгнення. Чи тим, хто не міг знайти рідних в окупованих містах чи на лінії фронту. Чи тим, хто втратив у київських лісах близьких, які з першими вибухами записались до ТРО.
Команда фільму розкручує емоції на максимум: ось здається, що поранено під обстрілами одного з головних персонажів, ось хлопчик знаходить надію на зустріч із батьками, ось спогад із безтурботного довоєнного Нового 2021-го року, ось один з героїв гине від рук росіян. І все це "у прямому ефірі" – тобто на великому екрані. Деякі глядачі фільму сказали мені, що мають потребу в нагадуванні про ті події і той момент, коли війна змінила нашу нормальність.
"Фільм емоційно важкий. …Ця історія нагадала мені, як я два роки тому онлайн підтримувала свою сестру і племінника, які опинилися в окупації в Бучі. Я постійно тримала в руках телефон і дивилася, чи з'являлися вони в онлайні. В онлайні – значить живі", – ділиться враженнями глядачка Аліна.
Вона пригадує, що день, коли рідним вдалося вибратися з окупації, був одним із найщасливіших у її житті. Втім, визнає, що їм не варто дивитися стрічку: "Для людей, які втратили у цій війні когось із рідних чи друзів, або пережили схожий жах, я б не радила дивитися цей фільм, щоб не травмувати себе ще більше".
Сподобався фільм Стрельнікової і письменникові Андрію Кокотюсі. Він означує його як гостросюжетну воєнну драму та психологічний трилер і вважає, що "це справді гарно зроблене кіно". "Так, про початок великої війни. Так, у залі плакали, і поруч зі мною жінка не соромилася міняти серветки. Але це – сльози мої теж. Це сльози березня 2022 року. Коли хотілося діяти, але відчувалася власна безпорадність", – пригадує він.
"Він дійсно дуже травматичний, піднімає на поверхню всі болісні спогади, – погоджується глядачка Юлія, – хоча треба віддати належне авторам, які цю травматичність намагаються пригасити комічними ситуаціями завдяки майстерності Олесі Жураківської, Олександра Яреми, Олександра Рудинського. Водночас, за рахунок натуралістичних сцен (зізнайтесь собі, ви ж абсолютно спокійно розглядаєте в соцмережах трупи російських військових!) він занурює нас у дійсність, в якій ми живемо. Постійна зміна кадрів і вдало підібрані саундтреки не дають з першого разу побачити огріхи і нелогічності, які допустили автори – я побачила лише кілька, але не було навіть часу їх осмислити".
Серед перших глядачів стрічки – маркетинг-директорка MEGOGO Валерія Толочина. Вона зазначає, що обраний формат може згодитися українському кіно часів війни. "На мене фільм справив позитивне враження саме через формат. І я щиро сподіваюсь, що "Лишайся онлайн" дасть новий поштовх для розвитку скрінлайфу на нашому ринку. Формат дозволяє розповідати історії достатньо швидко і бюджетно, що надзвичайно актуально для українського кіно сьогодні", – переконана Толочина.
Надмір відтворених на екрані жахів, емоційний надрив, а також виробничі огріхи цілком можна сприйняти як цілісне висловлювання про цю війну. Втім, для великої частини аудиторії в такому кіно може ховатися ризик ретравматизації – нового проживання травматичного досвіду чи події.
