"Смерть Путіна": в прокат виходить претензійний ШІ-епос про життя диктатора
В український прокат виходить фільм "Смерть Путіна" – картина, що, використовуючи технологію діпфейк, претендує на те, щоб розповісти "правдиву історію" про становлення особистості й політичний шлях російського диктатора.
Світова прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі "Молодість", де показали режисерську версію. Наразі картина дістається до світового прокату.
Кінокритикиня Соня Вселюбська розповідає, чому жодна технологія штучного інтелекту не зможе задовольнити глядацьке бажання відплати.
Стежте за поступом української культури в Telegram i WhatsApp!
Маленького хлопчика з глухого села, якого б'є батько, насильно евакуює мати. Саджаючи його на поїзд із трагічними прощаннями, вона відправляє сина в нікуди. Хлопчик отримує довічну травму й проводжає матір поглядом...
Слізливий серіал із дешевого російського телебачення початку 2000-х? Ні, так починається фільм про Путіна польського режисера Патріка Веги, натхненний біографією російського керманича. Стрічка з'явилася з претензією показати весь життєвий шлях лідера РФ.
Початок стрічки й розповідь про дитинство майбутнього російського диктатора
Як і в більшості історій про лиходія, фільм відкривають сцени глибинних травм, що стають причиною зародження демонічної сутності Путіна. У дитинстві, втім, глядача надовго не затримують і двома монтажними склейками переносять на килим до п'яного Єльцина.
Ось і намалювалася фабула фільму – таймлайни дорослішання Путіна та його політичного становлення йтимуть один одному назустріч. Це максимально поверхневий переказ. А всі інші химерні сюжетні рішення, якими переповнена картина, нехай стануть сюрпризом для тих, хто захоче особисто її оцінити.
Патрік Вега це режисер з вельми специфічним авторським стилем. Його немаленька фільмографія радше належить до фільмів "категорії B". Він мав справу з малобюджетними кримінальними історіями, які практично ніколи не покидали межі польського кінопрокату. Однак Вега зрештою знайшов спосіб привернути до своєї режисури світову увагу.
У 2020-х роках світова кіноіндустрія здригається від жаху, спостерігаючи посилення штучного інтелекту, переймаючись, що він позбавить кінороботи креативності. Кіноспільнота переймається настільки сильно, що торік ця тривога зупинила роботу Голлівуду, від чого індустрія оговтується й досі. Тим часом Патрік Вега вирішив піти всьому всупереч і пірнути у світ ШІ й політичного порядку денного.
Буквально за кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення Вега заявив про ідею зняти фільм про Путіна. Робоча назва була "Злодій у законі", із зазначеним бюджетом у 15 мільйонів євро. Зйомки фільму тривали 18 місяців у Польщі, Ізраїлі, Сирії, Йорданії, Україні та навіть Росії. Щоб отримати кадри з Росії, режисерові довелося вдатися до партизанської документалістики. Такий масштабний амбітний проєкт Вега обумовлював своїм бажанням показати "справжнього Путіна, а не такого, як ми бачимо в ЗМІ".
"У 2020-х роках світова кіноіндустрія здригається від жаху, спостерігаючи посилення штучного інтелекту"
Насправді "Смерть Путіна" це радше фантазійний фільм, який оперує переважно вигаданими історичними фактами з вкрапленнями того, що про Путіна можна прочитати у відкритому доступі. Які досить недоладно поєднані між собою.
Можливо, тому фільм стає жертвою своєї ж початкової ідеї. І справжність тут пробують досягти технологічно, а не факталогічно. Вся нереалістичність, закладена в початковій ідеї фільму, робить постать Путіна тільки більше міфологізованою і неприступною. Ймовірно, це абсолютно зворотний ефект, якого щиро прагнув досягти Вега. І на тлі реальності, де справжній диктатор веде геноцидну війну, це має відтінки злої іронії.
Стрічка хоче, щоб глядач задовольнявся знущанням з фігури Путіна і в цьому теж допомагають технології, які можуть зробити з екранним диктатором все, що завгодно. Іншими словами, режисер прагне завоювати глядача, надавши йому можливість отримати тваринне задоволення, спостерігаючи за фізіологічними стражданнями свого (анти)героя. І, на жаль, це все, чим фільм пропонує тішитись.
"Маємо недоладне поєднання відомих історичних фактів про (пост)СРСР і найвідоміших біографічних фактів із життя Путіна"
Водночас сказати, що стрічка наповнена шокуючими сценами фізичних і ментальних страждань Путіна, буде неправдою. До речі, у світі фільм передусім виходить під назвою "Путін", тоді як в Україні до прізвища тирана приставили слово "смерть". На ділі ж процесу вмирання в картині з претензією на великий (псевдо)біографічний епос присвячено лише кілька хвилин.
Ба більше, фільм має серйозний намір показати історичний розвиток континенту; втім, не розраховує свої сили. В певний момент картина набирає божевільного темпу й перетворюється на хаотичне слайд-шоу, яке побіжно екранізує вибрані рядки з Вікіпедії: Чорнобиль, Беслан, Норд Ост, окупація Криму і знищення Маріуполя. Очевидно, щоб сповна продемонструвати хоч якусь глибину і художню ідею, беручись за такі масштабні історичні події, необхідний принаймні більший хронометраж. Можливо, епізодичні сцени по 5 хвилин, що їх пропонує Вега, були б прийнятними в серіальній формі, але аж ніяк не для повнометражногу фільму.
"В певний момент картина набирає божевільного темпу й перетворюється на хаотичне слайд-шоу, яке побіжно екранізує вибрані рядки з Вікіпедії"
Репрезентація Росії та її духу теж не винахідлива, режисер обмежився гіперболізованими штампами: шапками-вушанками, ложками червоної ікри, непробудним алкоголізмом та атрибутикою бандитизму. Підкреслю, що критику він заслуговує аж ніяк не за неправдоподібну репрезентацію росіян, а за банальність цих прийомів, на яких їздять різні режисери вже не один десяток років, від Шона Бейкера до Нікіти Міхалкова.
Також важливо розуміти, що фільм "Смерть Путіна" є насамперед експозицією талантів штучного інтелекту. Технології ШІ представлені тут "у всій красі". Фільм зроблено за допомогою технології глибокого фейку – грубо кажучи, накладання намальованого комп'ютером обличчя на реальне. І хоча всі обличчя Путіна, відтворені фільмом в різні етапи життя диктатора, начебто і виглядають доволі правдоподібно, зрештою виконує цю роль Славомір Собала, відомий своєю схожістю з Путіним.
Важливо розуміти, що фільм "Смерть Путіна" є насамперед експозицією талантів штучного інтелекту.
Попри всі вище перераховані тези, не буде сюрпризом, якщо Вега не просто покриє бюджет фільму, а ще й заробить. Ба більше, ще в травні фільм став лідером продажів у німецької дистриб'юторської компанії. Зрештою продукт покажуть у понад 50 країнах світу. Здається, Вега зрозумів, як зламати систему і привернути до себе увагу.
Сумна правда полягає в тому, що спотворена постать диктатора та стисла демонстрація його страждань різного спектра апріорі не можуть задовольнити глядача. Жодна комп'ютерна техніка не зможе компенсувати бажання відплатити Путіну й перекрити біль від абсолютного зла, яке він несе. Навпаки, виходячи у світ в рамках абсолютно іншої реальності, таке видовище може тільки пригнічувати.
Тож ідеальна і єдина версія "Смерті Путіна", яка справді всіх задовольнить, може існувати тільки в жанрі гіперреалістичного документального кіно. Ось тоді глядач буде готовий заплющити очі на всі естетичні та сюжетні недосконалості фільму.
