Пів мільйона за лекції. Як МУР створив премію, щоб відбілити Тичину і підтримати освіту

Творче об’днання МУР роздав гроші переможцям премії імені Павла Тичина, яку ж сам і заснував. Стрімко і голосно – у властивому собі стилі. Від анонсу премії до оголошення переможців пройшов всього місяць.

Імена переможців озвучили 9 листопада у Чернівцях, де журі прослухало 8 лекцій фіналістів і обрало топ трійку.

Першим лауреатом премії став аспірант КНУ Антон Столяров з лекцією про Кирило-Мефодіївське братство. Друге і третє місце посіли військовий Вадим Адамов, який розповідав про вплив молоді на хід війни та вчителька фізики Майя Ігнатенко, яка знайомила з Георгієм Гамовим, який зіграв ключову роль у розробці теорії Великого вибуху.

Як каже сам МУР, в такий спосіб хочуть надихнути освітян на креативний підхід до викладання, сприяти обміну досвідом по всій Україні й знайти нове покоління вчителів, які зможуть змінити підхід до української освітньої системи.

Творче об’єднання МУР з’явилося у 2022 році, але гучно заявили про себе у 2024. У лютому вони випустили альбом-мюзикл про Розстріляне відродження "Ти [Романтика]". Думки слухачів були полярними: від абсолютного захвату до критики, але в будь-кому разі це стало однією з найпомітніших творчих подій року. За два тижні після релізу, МУР анонсував театральну виставу на основі альбому у "Жовтневому".

Виставу створили трошки більше, ніж за місяць: від сценарію та костюмів до хореографії. Квитки на премʼєру в Києві були розкуплені за 15 годин від старту продажів, а львівській опері – за добу. Потім був тур Україною, і не раз. МУРу вдалося зробити Розстріляне відродження попкультурою. А тепер вони почали нову сторінку й заснували освітню премію.

Як з’явилася премія, чому вона названа іменем Тичини та як це впливає на освітню систему? Розповідаємо разом зі співзасновником проєкту МУР Сашком Хоменком.

Премія, як спосіб відбілити Павла Тичину

"Одночасно можна бути генієм і зрадником, поетом України і радянським ватником, дудкою, месією, символом любові і того, про кого скажуть у нього руки в крові", – співає МУР.

Але ідея заснувати премію імені Павла Тичини з'явилася ще до виходу альбому "Ти [Романтика]". Сашко Хоменко пояснює, що у Тичини несправедливо погана репутація. До сьогодні його постать викликає суперечності: геній чи колаборант? І хоч він піддався тиску радянської системи та все ж без нього українську культуру XX століття неможливо уявити. А на посаді Міністра освіти УРСР робив багато для освітньої системи.

"Власне, свого роду ця премія – продовження відбілювання репутації Павла Тичини. Як поет і творча особистість Тичина був розіп'ятий радянською владою. Але бувши міністром відкривав школи, закупляв підручники, проводив реформи. Після Другої світової війни була нестача вчителів, тож за час каденції Тичина виховував тисячі викладачів для того, щоб усе працювало. Мені здавалося дуже оригінальним дати премію Тичини не за мистецтво чи літературу, а за досягнення в освіті. Хоча й освіта – це теж доволі креативно", – пояснює Сашко.

Стислі терміни, як тест на оперативність

Олександр Хоменко читає лекції з 16 років і колись навіть заснував молодіжний лекторій Inveruum Platform, де разом з друзями читали лекції дорослим. Тоді він зрозумів, що молодь може читати лекції не гірше, аніж дорослі люди з дипломом, тож учасників премії вирішили не обмежувати у віці.

Податися на премію могли усі охочі й в результаті організатори отримали близько 250 заявок від людей різного віку: наймолодшому – було 11, найстаршому – 72 роки.

Від анонсу до закриття реєстрації вони мали всього сім днів, аби податися з лекцією в одній з пʼяти категорій: наука, музика, література, історія, художнє мистецтво.

"Ми дали всього тиждень, щоб перевірити на скільки оперативно люди відгукнуться, оберуть тему, знайдуть інформацію, сили й час на це. Я вважаю, що в наші часи треба вміти не лише якісно щось робити, а й дуже-дуже швидко. Бо війна непередбачувана", – каже Хоменко.

Відбір і спроба вразити дітей

Відбір проходив у кілька етапів. В першому потрібно було створити хвилинне відео про якийсь історичний факт зі своєї галузі та написати есе. Лекцію можна було запропонувати в одній з п'яти категорій: наука, музика, література, історія, художнє мистецтво.

Далі – партнери премії з ГО "Українські студенти за свободу" склали свій топ з 60 найкращих заявок.

Третій етап – шортліст. Команда премії обрала 25 з 60 учасників, яких запросили на перед прослуховування: учасникам треба було підготувати лекцію на 20 хвилин у довільній формі й виступити перед експертами. Зокрема, запрошеною експерткою була громадська діячка Ярослава Гресь, а також діти.

"Якщо ти можеш зацікавити дитину – ти можеш зацікавити будь-кого. І ось ці діти різного віку вже вирішували, хто пройде в Гранд фінал, де фіналістів оцінювало експертне журі з різних галузей", – каже Хоменко.

Гранд фінал

До Гранд фіналу дійшло 8 учасників різного віку, з різним бекграундом, стажем і темами:

Наймолодша учасниця – 13-річна Аріна Боровик. Вона каже, що коли анонсували премію, то її зацікавив заклик змінити застарілу систему освіти разом:"За ці два місяці мене дуже задовбала школа, тому мені хотілося змін і я вирішила бути поміж тих людей, які докладуть зусиль і зроблять щось круте для освіти".

Найбільше часу в Аріни пішло на пошук теми, адже напрацювань жодних у неї не було, а хотілося чогось неординарного – так з'явилися лекція-маніфест і реп про Леся Танюка. З команди премії Аріні допомагав ментор Микола Безкровний: радив щодо логічних переходів між фактами, допоміг з технічними моментами в презентації, музикою на фон. Аріна не взяла призове місце, але не засмучується:

"Я вражена, що в 13 років я досягла цього. І в першу чергу показала собі, щоб від віку не залежить нічого. Моєю головною метою було хоч трошки змінити освітню, застарілу систему і показати людям, що навчання може бути не таким душним, яким воно є зараз. А ще мене навіть автограф взяли! Цей безсонний місяць роботи над лекцією був найкращим в моєму житті, якби банально це не звучало".

Переможці, яких обрало журі, Антон Столяров, Вадим Адамов та Майя Ігнатенко отримали грошову винагороду у розмірі 250, 150 та 100 тисяч гривень відповідно. Ці гроші вони можуть витратити на будь-що.

Зміни в освітній системі

Коли анонсували премію – команда МУР сказала, що Міністерство освіти стоїть в стороні й це розпалило дискусію в коментарях. Зрештою МУР та Міносвіти зустрілися поговорити, зокрема й про майбутні плани:

"Якщо вони дійсно втілюватимуть в життя те про що розповіли, то ми дуже зацікавлені в тому, щоб долучитися. Тому, можливо, у нас буде співпраця. І цей кейс показує, як певні дії можуть призвести до діалогу".

Сашко Хоменко каже, що вже видно, як змінюється підхід до викладання. Це видно і по проєкту МУР – їх відео мають мільйони переглядів, для освітнього контенту це дуже багато. Видно й що самі лектори вважають новим стандартом.

У тих лекціях, які пройшли у шортліст й до фіналу простежується, як імплементується креативність і як можна зацікавлювати людей: музика на слайдах, театральні прийоми тощо. Й на такі свіжі формати є запит – щодня МУР отримує близько 10 повідомлень з проханням приїхати в університет чи в школу щось розповісти:

"Ми, на жаль, не можемо бути усюди. Але плануємо відправляти наших фіналістів, це покаже якою різною може бути освіта. Тому на премії все не закінчується: дати грошей і сказати "ну молодці" не наш варіант. Гроші – це радше мотивація зібрати усіх цих вмотивованих людей в одному місці й надалі підтримувати, аби вони мали можливість розповсюджувати свої знання усюди, де вони будуть потрібні", – каже Олександр Хоменко.