Мистецький світ обговорює акт вандалізму довкола скандальної картини Гюстава Курбе
У понеділок, 6 травня, у Центрі Помпіду в французькому місті Мец дві жінки написали "MeToo" на відомій картині "Походження світу" французького художника Гюстава Курбе та ще на кількох інших роботах. Організаторка акції заявила, що зробила це, щоб привернути увагу до невидимості жінок. Мистецький акт вандалізму спровокував обговорення в арт-світі.
Картину "Походження світу" (1866) для виставки, присвяченої французькому психоаналітику Жаку Лакану, якому ця робота Курбе належала у 1955-1981 роках, передав паризький Музей Орсе. На виставці вона висіла під скляним захистом, повідомляє Guardian.
Разом із роботою Курбе дві жінки, яких пізніше заарештувала поліція, обмалювали написом "MeToo" п'ять мистецьких творів.
Пізніше організаторка акції, франко-люксембурзька перформансистка Дебора де Робертіс виклала в мережу відео акції та розповіла, що це був перформанс під назвою "Ви не відокремлюєте жінку від художника". Вона пояснила, що у такий спосіб хотіла "кинути виклик історії мистецтва", та здійснила свій феміністичний перформанс, бо "закритий світ сучасного мистецтва досі залишався в значній мірі мовчазним".
Десять років тому, у 2014-му, де Робертіс вже влаштовувала перформанс біля картини "Походження світу" в Музеї Орсе – тоді вона демонструвала свою вульву під картиною Курбе. Аналогічну акцію мисткиня влаштувала в 2017 році перед "Моною Лізою" Леонардо да Вінчі в Луврі.
Новий перформанс де Робертіс засудили адміністрація музею та французькі політики. "Мистецький твір – це не плакат, який можна розфарбувати, щоб донести до глядача повідомлення дня", – написала міністерка культури Франції Рашида Даті.
Директорка Центру Помпіду-Метц К'яра Парізі заявила: "З усією повагою, яку ми маємо до феміністичних рухів, ми вражені, коли бачимо, що феміністки скоюють вандалізм над роботами митців, а особливо мисткинь".
Мер міста Мец Франсуа Гросдідьє назвав учасниць перформансу "феміністичними фанатиками".
Втім, мистецький акт вандалізму викликав глибші дискусії в колах арт-спільноти. Журналістка Дейл Бернінг Сава в колонці на Guardian пише, що не варто ставити цей перформанс в один ряд з численними акціями активістів.
"Як на мене, є різниця між киданням томатного супу у відому картину з соняшниками та феміністичною художницею, яка наносить бойовий клич 21-го століття проти мізогінії на картину, відому тим, що зображена на ній жінка зведена до її статевого органу. У неї навіть немає обличчя..." – пише вона.
Журналістка нагадує, що Лакан володів картиною протягом трьох десятиліть, але ховав її за дерев'яною ширмою. Тож до кінця 1980-х років навіть експерти сумнівалися в її існуванні. Інформація про неї поширювалася тими людьми, які були обурені побаченим на картині. Лише перед виставкою "Курбе: переосмислення" в Бруклінському музеї у 1988 році феміністичною дослідницею Курбе Ліндою Нохлін почала говорити про фрейдистське значення назви картини та її першоджерел.
Дейл Бернінг Сава пояснює: "Можна сказати, що цим перформансом вона [де Робертіс] хоче сказати, що жінка на картині ніколи не втрачала ні голови, ні імені. Вона була там весь час - вся вона. І що це має значення".
Вона звертає увагу, що серед п'яти розписаних активістками робіт є фотографія з перформансу де Робертіс в Музеї Орсе. "Це продуманий, конфронтаційний жест…Це гучний крик з проханням не відвертатися, не відмовляти жінкам у їхній цілісності, у їхньому праві просто бути", – пише журналістка.
