У джунглях Мексики знайшли загублене місто майя, приховане понад тисячу років
У Мексиці в біосферному заповіднику Калакмуль у Кампече словенсько-мексиканська група археологів під керівництвом археолога Івана Шпрайца виявила раніше невідоме стародавнє місто мая. Місто, яке науковці назвали "Мінанбе", що з мови юкатекських мая означає "немає дороги", було приховане рослинністю понад тисячу років.
Про це повідомляє Art News.
За даними Національного інституту антропології та історії Мексики (INAH), там розташовані пірамідальний храм заввишки 12 метрів (це приблизна висота чотириповерхівки), а також 12 різьблених вівтарів і стел. Це відкриття знаменує собою кульмінацію трьох десятиліть археологічних досліджень у Центральній низовині мая, де проживало від 9 до 11 мільйонів людей.
Польові дослідження були зосереджені в районі на захід від Чактуна, великого центру мая, який вперше було виявлено у 2013 році. Дослідники використовували технологію аеродинамічного лідарного сканування (LiDAR) для виявлення прихованих археологічних знахідок. Завдяки цій технології помітили міський центр площею 37 акрів під лісовим пологом на схід від Чактуна, з площами, оточеними палацами та храмами, терасами та гідравлічними каналами.
Щоб дістатися до Мінанбе, археологам та громадським працівникам довелося розчистити стежку, використати всюдиходи та пішки пройти до місця.
"Порівняно з іншими місцями, де ми проводили наземні дослідження, доступ сюди був набагато складнішим. Однак за останні три роки це перше місто, яке ми знайшли неушкодженим, без ознак мародерства", – сказав Шпрайц.
Археологи провели фізичне обстеження Мінанбе. За їхніми даними, пірамідальний храм має характеристики класичного стилю Ріо-Бек – форми архітектури мая VII–XII століть нашої ери. Одна з найвизначніших знахідок, відома як Стела 1, зображує сцену обезголовлення, в якій постать розмахує лезом або сокирою над полоненим, та календарний знак із датою 5 Ajaw (849 р. н. е.).
"Це важлива підказка, оскільки ми можемо припустити, що вся група пам'яток або деякі з них були зведені в період пізньої класичної епохи, близько до часу залишення пам'яток у регіоні, що сталося у X столітті [н. е.]", – зазначає епіграфіст проєкту Октавіо Еспарса Ольгін.
Також дослідники знайшли вівтарі, які, ймовірно, були навмисно розбиті. Один із них містить ієрогліфічні картуші та зображення правителя, прикрашеного вишуканим пір'яним головним убором та церемоніальними регаліями. Один з ієрогліфічних текстів містить частину дати Довгого літочислення, яка, ймовірно, стосується періоду кінця VII століття нашої ери, що робить його одним із найдавніших написів у регіоні. Його пошкодження підвищує ймовірність вторгнення груп із північної частини півострова Юкатан до покинутого міста.
