Хайп VS дипломатія. Чого прагне Україна на Франкфуртському книжковому ярмарку
Триває Франкфуртський книжковий ярмарок – наймасштабніша книжкова подія світу, на якій Україна представлена одразу кількома великими групами видавців і літераторів.
Національний стенд нашої країни означений темою "Повернення голосу". Як звучить цей голос, коли на ярмарку збільшується російська присутність? Розповідає літературна оглядачка УП.Культура Аріна Кравченко.
Російське питання українською мовою
Збільшення російських видавництв на Франкфуртському книжковому ярмарку гостро обговорювалося напередодні його відкриття всією українською літературно-видавничою спільнотою.
Поки у величезних німецьких павільйонах монтувалися стенди, у соцмережах гостро критикували то Франкфурт за невключеність в український порядок денний, то Український інститут книги, який начебто "нічого не робить" із російською присутністю на ярмарку. І навіть саму українську присутність як недієвий метод культурної дипломатії, якщо росіян таки допустили.
Російське питання порушували й на офіційному відкритті, де були присутні Марія Шубчик, співкураторка української програми (Goethe-Institut Ukraine), Олена Одинока, заступниця директорки Українського інституту книги з питань міжнародної співпраці, Клаудія Рот, Міністерка культури та медій Німеччини, Юрґен Боос, директор Франкфуртського книжкового ярмарку, Штефан Рюссель, уповноважений із питань культурної політики Міністерства закордонних справ Німеччини, Пітер Краус фом Клеф, директор Спілки німецьких видавців, Йоганнес Еберт, очільник Гете Інституту.
Юрґен Боос зокрема прокоментував ситуацію так: "Національного стенда Росії не було і не буде. Я ніколи не любив когось виключати, але я не хочу бачити тут представників російського уряду. Щодо видавців, ми ретельно перевірятимемо книги представлені на їхніх стендах. Це схоже на цензуру, але ми це будемо робити, бо Росія знищує культуру іншої країни".
Цей коментар показовий, адже директору йдеться саме про недопущення представників уряду, а не видавців. Ця заява підкреслює не лише різницю у сприйнятті "російського питання" українцями та майданчиком, про який ідеться, але й розлам у засадничих політиках.
Упродовж десятиліть Франкфуртський книжковий ярмарок позиціонував себе перш за все як простір для творення звʼязків між видавцями, які, попри можливі складні політичні обставини вдома, бажають співпрацювати з європейськими колегами. Так, Україна – зовсім не єдиний клаптик, де може статися політична пожежа. Адже Франкфуртський книжковий ярмарок зібрав під дахом колосально великих дванадцяти павільйонів усі війни та політичні конфлікти світу.
Вочевидь, така позиція неодноразово ставала причиною скандалів, активістських заворушень та журналістських втручань, однак і донині фактично лишається незмінною. Відтак, сподіватися, що Росія зникне з цієї міжнародної платформи назавжди, було наївним. Та й окремі російські видавці (нагадаємо, що заборона колективного російського стенда – досі принципове рішення організаторів) зʼявлялися в менших кількостях радше з логістичних причин.
Але заборони на участь російських видавців не було – це суперечить політиці Франкфуртського книжкового ярмарку. Тож є усі підстави думати, що присутність росіян буде лише збільшуватися. Відповідно – має збільшуватися і рівень згуртованості українців у вибудовуванні стратегій всередині держави та комунікації цих стратегій назовні.
Українська культурна дипломатія: очікування та реальність
Та цього року думки про те, як саме діє культурна дипломатія на практиці і які інструменти необхідно використовувати, аби донести німцям, що російським видавцям треба надалі відмовляти в участі на ярмарку, на українському стенді розділилися.
Так, окрема група видавців, зробивши плакати українською та англійською мовою, вирушила до стенду російського видавництва "Ексмо" на протест. До мітингу долучитися представники "Української Асоціації Книговидавців та Книгорозповсюджувачів", зокрема Олександр Красовицький ("Фоліо"), Віктор Круглов ("Ранок") та Володимир Карасьов ("Знання"). Всі вони представлені на Франкфурті на українському національному стенді.
"Асоціація Видавців стурбована тим, що російська присутність на міжнародному майданчику збільшується", – говорить Олександр Красовицький. "Вона леґітимізує роботу російських видавців із західними правовласниками, уможливлює купівлю та продаж прав. Я переконаний, що це втрата позицій для України. Усі російські видавці сплачують податки до російського бюджету, які держава-агресор потім використовує для виготовлення зброї".
Видавець зазначив, що акція мала на меті продемонструвати це і організаторам, і учасникам ярмарку. "Ми не реєстрували й не узгоджували цей мітинг із організаторами", – додає він. "Подібні демонстрації вже неодноразово відбувалися, наприклад, біля стендів іранських та грузинських видавців. Організатори Франкфуртського книжкового ярмарку до цього ставляться дуже толерантно".
Красовицький також поділився тим, що отримав лист-відповідь на своє звернення: "Організатори прокоментували свої принципи, які полягають в тому, що вони надають можливість виставлятися всім і контролюють ту продукцію, яка представлена на стенді".
Свій пікет згадані видавці не погодили не лише з організаторами Франкфурта. Вони не дослухались і до порад колег, які організували роботу українських стендів. Ці неконсолідовані дії викликали неоднозначну реакцію.
"Стенди російських видавництв тут всіх цікавлять значно менше, ніж нас. І будь-які несанкціоновані мітинги – можливість для росіян отримати бажану увагу та відкоментувати все журналістам, які за нагоди обовʼязково зберуться під стендами", – розповідає про негативні наслідки фахівчиня Українського інституту книги Тетяна Петренко.
"Такі акції впливають на ситуацію вкрай деструктивно, звертаючи негативну увагу до України, яка таким чином просто порушує правила, адже для проведення будь-якого мітингу потрібно проходити попередню реєстрацію", – пояснює директорка фестивалю "Книжковий Арсенал" і співорганізаторка ще одного великого українського стенду на ярмарку, Юлія Козловець.
Вона додає: "Це не принесе нічого, окрім умовного "успіху" на локальних українських майданчиках. Тут, у Франкфурті, такі речі не працюють. Ярмарок функціонує за певними правилами й контролює виставлену продукцію за німецьким законодавством. Такі акції лише надають росіянам привід заявляти організаторам Франкфуртського книжкового ярмарку про тиск та ставати в позу жертви".
Та врешті, на четвертий день роботи Міжнародного ярмарку невеличкий стенд російського книжкового гіганта "Ексмо" закрили. Буквально за кілька годин до цієї публікації фото із закритою локацією показала на своїй сторінці у Facebook директорка Українського інституту книги Олександра Коваль. Вона не пояснила, що стало причиною закриття стенду. Але написала, що колективний спротив працює.
Вплив чи хайп?
"Нам потрібно навчитися відрізняти локальний хайп від того, що може справити дійсно позитивний вплив на міжнародну авдиторію", – кажуть представники Українського інституту книги.
"Ми не лишили ситуацію з росіянами без дипломатичної уваги, організатори почули нас. О 14:00 відбудеться нарада директорів [йдеться про нараду 18 жовтня – прим. ред.], на якій традиційно приймали важливі рішення щодо України. І нам відомо, що російські стенди там теж обговорюватимуть", – додає Юлія Козловець.
Будь-який приватний, неузгоджений із загальною програмою, несанкціонований мітинг перш за все загрожує українському стендові дискредитацією через порушення правил. І потенційно – навіть втратою самого стенда, який донині Франкфуртський книжковий ярмарок підтримував. Два роки поспіль Україні його надавали безкоштовно. Цьогоріч – за півціни.
Видається, що проблема з впливом українців на російську присутність, яку підсвітив цьогорічний Франкфуртський книжковий ярмарок, – значно ширша. І простягається далеко за межі виставкового простору видавців.
Так, за сприяння Федерального міністерства закордонних справ Німеччини, Україні в 2025 році пропонують взяти участь у програмі "Розбудова співпраці з громадянським суспільством у країнах Східного партнерства і в Росії". Її мета – фінансово сприяти заходам, які "створюють або розбудовують тривкі структури громадянського суспільства, спрямовані на співробітництво між демократичними акторами недержавного сектору з Німеччини і країн Східного партнерства (Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Республіки Молдова й України) та з Росії".
Можливість фінансування в рамках програми надають проєктам, які працюють з питаннями культурної і освітньої політики – а це поле ЗМІ, науки, культури, мови тощо.
"Цими заходами ми хочемо посилити громадянські суспільства в країнах Східного партнерства, а також демократичне російське і білоруське громадянське суспільство у їхній роботі та підвищити стійкість до дезінформації у суспільстві", – йдеться в описі програми. "Обміни, заходи у галузі культурної політики, спрямовані на дискурси щодо спільних цінностей і прав людини, а також проєкти з академічної, професійної та суспільно-політичної освіти для молоді можуть мотивувати до більшої суспільної активності".
Відтак, ми знову повертаємося до необхідності деконструкції і такого поняття, як "Східне партнерство" і пояснень, чому Росія наразі не може брати участь у створенні заходів, передбачених програмою.
Також, нам треба і далі берегти власну присутність на таких масштабних майданчиках, як Франкфуртський книжковий ярмарок. І шукати нові й нові аргументи в розмові про те, чому російську культуру не варто підтримувати, замість того, щоб прикидатися, що її не існує і вона не працює на власне розширення.
