Станкович, Скорик і мистецтво в політиці: Українська весна знову настала у Стокгольмі
1 травня у Стокгольмі відбулося урочисте відкриття Європейського фестивалю "Українська весна". Він вже 9-й за рахунком і покликаний презентувати шведам українську культуру як частину європейської спадщини.
Ініційований 2016-го піаністкою Наталею Пасічник, фестиваль з часом перетворився на невід'ємну частину програми шведської Королівської філармонії.
Цьогорічне відкриття запам'яталося не лише насиченою музичною програмою, що складалася з творів українських композиторів. А і важливою розмовою про мистецтво, яке не може лишатися поза політикою.
Враженнями від побаченого і почутого ділиться музична оглядачка УП. Культура Наталка Писанка.
Відкриття "Української весни-2025" зібрало аншлаг у камерній залі Королівської філармонії. На подію завітали почесні гості: посли багатьох європейських країн, члени шведського парламенту, журналісти й меломани.
Водночас було багато запрошених українців, які щиро раділи зустрічі: обіймалися і спілкувалися. Троє наших воїнів, які зараз перебувають на реабілітації в Швеції, теж відвідали подію. Одного з них супроводжувала до зали дружина з маленькою дитиною.
Як засвідчили минулорічні фестивалі, місцева публіка приходить не просто послухати музику, а й дізнаватися щось нове – тут жваво цікавляться Україною та її історією. Панельна дискусія про роль культури у часи війни, зазначена у програмі вечора, викликала неабияку зацікавленість. Тож не дивно, що квитки на подію розкупили блискавично.
Модераторкою дискусії виступила шведська журналістка Ліза Б'юрдвальд, спікерами – президент шведської Королівської академії музики Стефан Форсберг, професор східних наук університету Уппсали Стефан Хедлюнд, головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва і креативна директорка Українського інституту Тетяна Філевська.
Були озвучені важливі питання, які не завжди зрозумілі тим, хто не в контексті російсько-української війни. Наприклад, чи може бути мистецтво поза політикою? Чому українцям так важливо творити культурні продукти саме в час війни?
Адже це допомагає їм триматися разом, жити тут і зараз, бо наступного дня може прилетіти російська ракета.
Тетяна Філевська розказувала про те, як росіяни спалювали українські книжки в окупованих містах і заміняли їх російськими. Знищення і привласнення української культури – те, чим займаються росіяни століттями.
Севгіль Мусаєва згадувала загиблих на війні митців. Прозвучала й історія української журналістки Вікторії Рощиної, яку закатували росіяни .
Лунали й думки про те, як важливо саме зараз пропагувати українську культуру, адже це дає розуміння, що відстоюють українці на цій ексзистенційній війні.
Стефан Хедлюнд, дослідник російської культури, безапеляційно заявив: "Це не Путін створив Росію, це Росія створила Путіна! Якщо Москва не матиме контролю над Києвом, то тоді не буде Росії, а буде Московія".
Емоційна дискусія тривала пів години. Як згадувала потім Тетяна Філевська, якоїсь миті їй здалося, що в залі перестали дихати.
Для виконання концертної програми запросили камерний оркестр Львівської філармонії під орудою Володимира Сивохіпа, а також зіркових шведських солістів. Відкривав програму твір українського композитора Олександра Козаренка – "Sinfonia-extravaganza", згодом публіку захопили танцювальні мотиви "Гуцульського триптиху" Мирослава Скорика і "Гірської легенди" для альта з камерним оркестром Євгена Станковича.
Ведучою вечора, а точніше сказати, культурним гідом була артистична директорка фестивалю, українсько-шведська піаністка Наталя Пасічник. Вона презентувала програму блоками: перший був присвячений карпатським мотивам, другий, елегійно-інтимний, відображав рефлексію колективної травми і болю.
Звучали вірші Пауля Целана на українську тематику, спеціально для цієї події перекладені шведською. Поет народився і виріс у Чернівцях, пережив жахіття Другої світової війни, втратив батьків, у його віршах особиста травма переплелася з колективною.
Поезію Целана читала відома шведська акторка Стіна Екблад, яка знімалася у культових фільмах Інгмара Бергмана. Її прочитання було настільки виразним, що не потребувало перекладу зі шведської. Емоційну палітру цих віршів доповнювала лірична музика Валентина Сильвестрова і Сергія Борткевича.
Третій блок було присвячено американським композиторам з українським походженням – Леонарду Бернстайну і Джорджу Гершвіну. Їхні вокальні твори виконала культова співачка Анн-Софі фон Оттер. Особливо зворушливо в її виконанні прозвучала українська колискова "Ой ходить сон…", яка свого часу надихнула Джорджа Гершвіна на написання хіта "Summertime".
Наостанок прозвучав відомий вірш Лесі Українки "Contra Spem Spero" у перекладі шведською, його зачитала Стіна Екблад. Ці слова ("без надії сподіваюсь"), добре відомі і такі важливі зараз українцям, зворушили і шведських слухачів, які згодом писали Наталі Пасічник схвильовані відгуки з проханням надіслати текст вірша.
Після поезії Лесі Українки настала черга життєствердної "Карпатської рапсодії" Мирослава Скорика. Зала зустріла твір бурхливими оваціями, але згодом всі затамували подих, адже зазвучала щемлива "Мелодія" цього ж композитора. Багато хто з українців не стримував сльози.
Наталя Пасічник так пояснила концепцію програми вечора:
"Ми прагнемо зробити видимою багату українську традицію та тих митців, чиє українське походження часто залишалося непоміченим. Багато з них жили далеко від рідної землі, інші залишалися невідомими світові, оскільки були змушені творити під російською окупацією, яка тривала століттями на території сучасної України".
Стефан Форсберг, який майже 30 років був директором Королівської філармонії, після концерту в коментарі Наталі Пасічник сказав:
"Я перепрошую за те, що не розумів важливості виконання української музики в програмах всі ці роки, хоча ти мені постійно про це говорила".
Читайте УП.Культура в Telegram i WhatsApp!
