Керамічні звірята, митці на війні й номінація на Оскар: розбираємо фільм "Порцелянова війна"

Керамічні звірята, митці на війні й номінація на Оскар: розбираємо фільм Порцелянова війна

23 січня Американська кіноакадемія оголосила своїх номінантів. У секції "Найкращий документальний фільм" знову змагатиметься стрічка про війну в Україні – "Порцелянова війна", яка розповідає про трьох харківських митців. Вони працюють над моделюванням фігурок з кераміки роками й не зупинились навіть після повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році. Це незвична картина про війну в Україні, яка має цікаву історію створення.

Кінокритикиня Соня Вселюбська рецензує стрічку, а також розпитує свого колегу, кінокритика та члена Українського Оскарівського комітету Дениса Буданова про те, як фільм потрапив у номінацію та чи має шанси на перемогу.

Читайте УП.Культура в Telegram i WhatsApp!

Останні три роки документальне кіно про війну в Україні потрапляє до номінації "Найкращий документальний фільм" Американської кіноакадемії. В 2023-му році це була гостросоціальна стрічка данського режисера Сімона Леренга Вільмонта "Будинок зі скалок", який є спостереженням за життями у дитбудинку прифронтового на той момент Лисичанська. Адже зйомки відбувалися з квітня 2019 по жовтень 2020 року. Фактично слідом за "Будинком зі скалок", створеним ще до вторгнення, ідуть приголомшливі свідоцтва з пекла війни, але вже повномасштабної.

Торік до номінації потрапив фільм "20 днів у Маріуполі" Мстислава Чернова, який представляти зайве. Зрештою він здобув перший для України "Оскар".

"Порцелянова війна" хоч і продовжує традицію документування війни, сильно виділяється на тлі двох попередніх стрічок. Вона відкриває інший бік документального кіно України в історії "Оскара". Фільм вводить глядача в контекст війни через особисту історію кількох героїв – харківських художників, які задокументували невеликий, але трагічний відрізок свого життя.

РЕКЛАМА:

Взагалі "Порцелянова війна" мала б бути абсолютно іншою. Незадовго до вторгнення американський режисер-початківець Брендан Белломо за допомогою анімації хотів оживити порцелянові фігурки, які створює подружжя міжнародно визнаних художників – Станіслава Леонтьєва й Анни Стасенко. Однак почалося вторгнення РФ, Слава мобілізувався, а Брендан обережно запропонував йому познімати те, що відбувається. З часом до реалізації ідеї залучили друга пари, художника Андрія Стефанова, який міг знімати подружжя удвох.

Попри те, що художники не були знайомі з роботою камери до того, вони виявили інтерес до подібної творчої практики й хотіли розповісти про війну в Україні. Тому операторська робота у фільмі є однією з найкращих його сторін. Паралельно Брендан і його творча партнерка Аньєла із захопленням збирали стрічку в Сполучених Штатах і переосмислили первісну ідею анімування в повноцінне документальне кіно.

Ці кадри, сповнені чуттєвого авторського бачення, чудово поєднуються з анімаційними вставками. Порцелянові статуетки починають показувати історії російсько-української війни, режисер оживляє візерунки на них.

У цьому фільмі в центрі показані не активні бойові дії й не страждання, адже він просто не ставить собі такої початкової мети. Це кіно про силу мистецтва, з якого людина може черпати натхнення і надію в найтемніші часи. Його герої – це митці, які змушені існувати у війні, але попри все продовжують творити й захищати країну, як це показує герой Слава. А коли фільм оповідає про службу, оператор завжди зосереджується на взаємодії між службовцями, їхніх розмовах та мріях.

Кадр із фільму

Кадр із фільму

AIFF

"Порцелянова війна" – це винятково делікатне кіно, яке грає на доволі зрозумілих контрастах для найширшої закордонної публіки, до якої фільм і прагнув. Стрічка використовує відомі бінарні опозиції: створення та руйнування, мир і війна, крихкість і сила. Зруйнований Харків контрастує з мальовничими прогулянками на природі, так само як тендітна керамічна фігурка контрастує в руках військового в формі.

Проте контрасти в картині все-таки є документацією реальності, а не продуктом режисерських маніпуляцій. Власне, це в певному сенсі і є історією про те, як українська людина вимушена вчитись існувати в суперечностях, залишаючись вірною собі. Так у якийсь момент Анна з великою завзятістю замість фігурки пензликом розмальовує дрон для свого чоловіка.

Водночас не можна сказати, що "Порцелянова війна" має видатну ідею, яка обов'язково робить її найкращим українським фільмом про війну.  Це радше доволі зрозумілий і просто чесно й із любов'ю зроблений проєкт, якому пощастило народитися в таких хороших умовах, а відтак зачарувати всю кіноіндустрію простою історією з ідеалістичним меседжем.

Порцелянові фігурки

Порцелянові фігурки

porcelainbeasts.com

Ба більше, "Порцелянова війна" виконує іншу, не менш важливу функцію. Своїм життєствердним настроєм, на відміну від двох фільмів-номінантів попередніх років, ця картина показує, що кіно про російсько-українську війну не обмежується метою шокувати, мобілізуючи допомогу. Воно діє й іншими методами, де в пріоритеті стоїть художня цінність – як у складовій стрічки, так і в житті її героїв.

"Порцелянова війна" – це відмінний фільм, який мав вдалий старт, і хорошу промоцію

Світова прем'єра фільму відбулася на американському фестивалі незалежного кіно Санденс, одному з найголовніших фестивалів світу. Він, до речі, був місцем прем'єри і для "Будинку зі скалок", і для "20 днів у Маріуполі".

"Порцелянова війна" зрештою отримала гран-прі в категорії "Найкращого повнометражного фільму". Звідти почалася її величезна мандрівка з тисячами показів світом. З огляду на фестивальну історію і стрімку роботу продюсерів протягом року, зрештою фільм отримав великий успіх у піарі та дистрибуції. Про те, як "Порцелянова війна" потрапила до номінації, розповідає кінокритик і кінознавець Денис Буданов:

"«Порцелянова війна» – це відмінний фільм, який мав вдалий старт і хорошу промоцію. Передусім він мав потужний старт на Санденсі. Попри те, що Санденс вважається фабрикою "Оскарів", найбільше це працює якраз для документальних стрічок. А особливо останнім часом для українських копродукційних фільмів. Цю тенденцію ми бачимо останні кілька років.

Номінанти в категорії Найкращий документальний фільм.

Номінанти в категорії "Найкращий документальний фільм".

Х/@TheAcademy

З часів своєї прем'єри вони зосередились саме на Америці, тому їхнє європейське фестивальне турне і загалом промоція не були такими великими. Тобто для європейців це не такий був фільм, як "20 днів у Маріуполі".

Також вони не подавалися на Європейську кіноакадемію, тому що продюсерська команда – це американці й австралійці, а другий режисер, герої, тематика і частина постпродакшену – українська. І як ми, на жаль, бачимо, для всіх цих просувань необхідно, щоб у проєкт були залучені американці чи інші потужні іноземці.

Зате є інший бік географічного успіху і тера інкогніта – фільм є номінантом за найкращий документальний фільм в Австралії, як стрічка з австралійською копродукцією та частиною команди. А ще фільм взяв всі номінації профільних гільдій. Це і продюсерська гільдія, і режисерська гільдія, а окремий успіх – це гільдія операторів, бо Андрій Стефанов – дебютант. Так само. як і Слава Леонтьєв – вони ж не знімали раніше кіно.

Отже, це суперкейс, як правильно просувати кіно на Оскар. Така складена продюсерська праця. І зауважу, що це не National Geographic, який є проєктом його конкурента "Sugarcane" в номінації, наприклад.

Для порівняння – в нас є кейс "Земля блакитна, ніби апельсин" Ірини Цілик. Іноземцям дуже сподобалась стрічка, про неї гарно писали й передбачали номінацію, але зрештою вона навіть не потрапила в шортлист, адже не мала такої потужної західної підтримки, а також головного – американського прокату. Він, звісно лімітований, для док.кіно, але це теж дуже необхідний елемент".

Втім, попри те що фільм має високу художню якість, гарну промоцію та безліч фестивальних нагород, Денис підтвердив, що найбільші шанси виграти в іншої стрічки:

"Шанси на перемогу, за моїми оцінками, є, як і у кожного з п'ятірки. Але, на жаль, вони мінімальні, бо переможець, можна сказати, що вже відомий, і це "Іншої землі немає". Бо це фільм, який перемагає майже на всіх преміях і тріумфально йшов фестивальним шляхом, збираючи всі нагороди й особливо глядацькі.

А ще зараз почнеться трохи інше голосування. Бо до цього номінантів обрала гілка документалістів, а зараз будуть голосувати всі члени американської кіноакадемії, які подивляться п'ять номінованих фільмів у категорії. Це вже люди, не тісно пов'язані з документалістикою, і, звісно, вони іноді люблять дуже роздираюче (кіно – ред.) або "Feel Good Movie". Цьогоріч є тільки проблемні стрічки, і увага, звісно, на палестинсько-ізраїльський конфлікт.

Команда фільму на Санденсі.

Команда фільму на Санденсі.

Dmytro Leontyev / Facebook

Але ж те, що "Порцелянова війна" увійшла у фінальну п'ятірку, це вже велика перемога. Цьогоріч всі 15 стрічок, що були представлені в шортлисті – дуже потужні. Зокрема, на початку оголошення шортлистів, за прогнозами профільної преси, фільм був десь на 7–9 сходинках, а вже за тиждень до оголошення номінантів нарешті перемістився у фінальну п'ятірку

Хотілось би, щоб фільм вийшов в Україні, на цій хвилі оскарівської номінації. Знов-таки, як ми бачили "З будинком зі скалок" – всі пораділи, але в прокаті кіно пройшло дуже слабенько. Сподіваюсь, "Порцелянова війна" стане потужним хітом в Україні. Поки ж фільм ще йде в американських кінотеатрах".

Реклама:

Головне сьогодні