Український книжковий ринок: перші думки про те, куди ми рухатимемося далі
У червні минулого року я написала матеріал для УП під назвою "Підйом чи все ж криза? Що відбувається на ринку книговидання". Тоді я подумати не могла, що за рік знову писатиму подібну статтю, яка, втім, стосуватиметься набагато серйозніших та масштабніших викликів.
Країна-нащадок СРСР зараз не має можливості цензурувати українську книгу, вилучати "небогоугодні" видання з бібліотек та продажу, а також масово заарештовувати та/або вбивати українських авторів та авторок. Проте, на превеликий жаль, у них є можливість інакше атакувати українське слово. І ця атака не лише культурна: численні українські видавництва є також успішними бізнесами. Ворожі удари останніми місяцями знищили майже третину надрукованих минулого року книжок, а це майже десять мільйонів примірників. Збитки галузі оцінюють у понад мільярд гривень.
Постає очевидне запитання – що ж робити далі? Про це багато говорили на подіях професійного кластера на 33-му Львівському міжнародному BookForum. Окрім цього, Litosvita організувала окрему зустріч із кількома гравцями ринку, де ми обговорили найбільш наріжні питання.
Хороші новини: настрій більшості гравців ринку, з якими я спілкувалася або яких мала радість слухати, можна описати як "немає часу на журбу". Навіть малі видавництва, які постраждали найбільше, не збираються опускати руки. Видавці та книготорговці бачать та розуміють увесь масштаб складнощів, які їм доведеться подолати, але вірять у те, що цю, не першу в історії українського книжкового ринку, кризу вдасться подолати. Принаймні зараз ми у набагато виграшнішій ситуації, аніж на початку 90-х, коли будувати все доводилося буквально з нуля.
Як людині, яка працює в літературній освіті, мені було приємно почути, що українські автори (зокрема початківці) не втратять шансів на видання. Ба більше, деякі видавці робитимуть ставку саме на вітчизняних авторів, адже видавати їх дешевше, ніж перекладні назви. Попит на українську книжку залишається, а отже, залишається і простір для появи нових імен та історій.
Дискусії точилися також навколо того, чи зможуть електронні та аудіокниги стати рятівним колом, яке хоча б тимчасово підтримає видавництва у складні часи. Попри те, що аудіокниги є зоною зростання для книжкових ринків численних країн (погляньте-но лише на Франкфуртський книжковий ярмарок, який цього року виділяє гравцям ринку аудіокниг два рівні павільйонів), український книжковий ринок і надалі значною мірою тримається на старій добрій паперовій книжці.
Неприємним наслідком для читачів може стати зміна економіки книжки. Повторний друк означає подвійні витрати, а в собівартість книжки тепер, можливо, закладатимуть резервування ризиків, тож вартість книжок, імовірно, зростатиме. Якщо не підвищувати ціни, зменшиться маржа і здатність інвестувати в нові книжки, однак через підвищення цін можна втратити частину попиту. А утримання та розширення цільової аудиторії читачів – це одне з критичних завдань для гравців книжкового ринку, особливо в умовах обмеженої війною купівельної спроможності. Нагадаю, що за даними дослідження УІК, приголомшливі 27% молоді не витратили кошти, отримані за програмою "єКнига".
Окремий виклик – фізична інфраструктура ринку. Якщо раніше централізований склад був передусім питанням економічної ефективності, то тепер він стає ще й питанням безпеки. Втрата одного складу може означати втрату величезної частини накладу та грошей, уже вкладених у його виробництво. Тому видавцям, імовірно, доведеться більше думати про розподіл запасів між кількома локаціями, резервні потужності та спільну логістичну інфраструктуру. Це дорожче, але війна змушує рахувати не лише собівартість, а й ціну ризику.
І, можливо, саме тут лежить головне питання, на яке українському книговиданню належить відповісти. Ми можемо просто спробувати відновити те, що було зруйновано, а можемо скористатися цим моментом, щоб переосмислити саму модель роботи галузі – зробити її більш децентралізованою, технологічною та стійкою до нових криз.
Українське книговидання житиме, у цьому я впевнена. Але питання вже не лише в тому, чи вдасться нам відновити знищене. Питання в тому, яким буде книжковий ринок, який ми побудуємо після цього досвіду.
