Люди на органи. В Україні готують нові правила трансплантації. Документ

460
22 листопада 2012

Наприкінці минулого тижня однією з найбільш обговорюваних тем у ЗМІ і соціальних мережах несподівано стала трансплантація органів померлих.

Причиною такого сплеску уваги до проблеми стали можливі зміни у законодавстві, що готують у Мінздоров’я. Йдеться про заміну чинної норми про "презумпцію незгоди" щодо віддачі органів померлої людини на "презумпцію згоди".

Іншими словами, якщо зараз забрати орган від померлого можна лише з дозволу близьких родичів, то новим документом пропонується робити це без додаткового розпитування вбитих горем людей. Потенційним донором стане кожен померлий, якщо він за життя не написав заяву про заборону передачі своїх органів.

Лікарі, експерти, чиновники розділилися на два ворогуючих табори – прихильників і противників нової концепції. Однак цікаво, що усі обговорення точилися довкола законопроекту, який перебуває на стадії розробки і навіть не поданий до парламенту. "Чернетку" документу бачили лише кілька людей – чиновники МОЗ, деякі лікарі і депутати.

У розпорядження "Української правди. Життя" потрапив текст законопроекту, що розробляється МОЗ. Експерти кажуть, що це лише "чернетка", але саме вона викликала неабиякий ажіотаж у ЗМІ.

У документі дійсно присутній пункт про презумпцію згоди на використання органів померлої людини: "Кожна повнолітня дієздатна особа має право прижиттєво письмово заявити про незгоду щодо посмертного донорства його органів та тканин. Взяття органів та тканин у померлих осіб для трансплантації дозволяється з моменту визначення людини померлою в порядку, який встановлюється Міністерством охорони здоров'я України".

ЩОБ ЗБІЛЬШИТИ, КЛІКНІТЬ НА КОЖНУ СТОРІНКУ ДОКУМЕНТУ

 
"Українська правда. Життя" звернулася до авторів законопроекту і експертів з проханням прокоментувати його ризики і переваги.

"ЄВРОПЕЙЦІ ВВАЖАЮТЬ ТРАНСПЛАНТАЦІЮ ПРОГРЕСИВНИМ КРОКОМ. ВІДДАТИ СВІЙ ОРГАН ПОГОДИЛАСЯ НАВІТЬ АНГЕЛА МЕРКЕЛЬ"

За словами головного трансплантолога МОЗ Олександра Никоненка, українці нажахані історіями про "чорних трансплантологів" і навіть не розуміють, скільки життів можна було б рятувати з її допомогою.

"У нас на рік виконується приблизно 100-120 трансплантацій. Це – переважно пересадка нирки і трохи – печінки. В минулому році ми зробили трансплантацію серця. А потреба трансплантації нирок минулого року для нашої країни становила 2 тисячі, близько 1000 - трансплантації печінки, близько 700 - трансплантацій серця і близько 700 - трансплантацій рогівки ока", - розповів Никоненко.

"Тобто ми виконуємо не більше 5-10% від необхідного. А у всіх інших країнах це такий доступний метод лікування. Навіть якщо врахувати у сусідні країни, Росію і Білорусію, то у них це питання поставлене вже на потік", - додає один з авторів нашумілого законопроекту.

Саме на ці країни, а також на Австрію, Іспанію, Італію і Англію орієнтувались автори законопроекту: у цих країнах діє презумпція згоди, пояснює Никоненко.

"У США діє закон презумпції незгоди. Але там населення так добре поінформовано про трупне донорство, що не виникає проблема при вирішенні проблеми про забір органу. Там населення вважає це позитивним кроком. Так само і в Німеччині. Але навіть Ангела Меркель сама на камери підписувала донорську карту, що вона погоджується, аби в неї забрали орган. А у нас навпаки це обговорюється як щось негативне", - каже Никоненко.

Згода чи незгода не є єдиним питанням, через яке в Україні робиться так мало пересадок органів, вважає директор Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України Руслан Салютін. Проблема ще й у тому, що в Україні ці процедури забюрократизовані і нема однієї установи, яка б могла керувати усім процесом.

Так само немає спеціального персоналу у лікарнях, який би відповідав за зв'язок між лікарями і родичами померлого потенційного донора.

"Після того, як консиліум лікарів діагностував смерть мозку, хтось має поговорити з родичем померлого. Але ж не вийде лікар, який лікував, і не скаже, давайте ми візьмемо у вашого родича орган для трансплантації", - каже Салютін. Реакція родичів доволі передбачувана: замість того, аби людину врятувати, медик пропонує взяти в загиблого орган. Тому рішення про дозвіл на трансплантацію зазвичай негативне.

Нині ж 90% усіх пересадок в Україні робляться саме за допомогою органа родича-донора, а не загиблої людини, якраз тому, що отримати рішення з дозволом дуже важко.

Головний лікар столичного Центру серця Борис Тодуров підтвердив, що текст нового законопроекту МОЗ зараз жваво обговорюється в медичних колах.

"Ми бачимо, що закон з презумпцією згоди дуже добре працює в Білорусі і Росії, і жодного додаткового криміналу там не з’явилося. Більше того, всі ці кримінальні історії, які раніше були в результаті дефіциту закону, зникли", - каже Тодуров.

"Наші колеги з інших країн працюють в нормальному правовому полі, роблять сотні, тисячі трансплантацій, рятують людей. А ми дивимося і чекаємо, як відреагує суспільство. Більше того, українські пацієнти сьогодні їдуть туди і везуть великі гроші для того, щоб зробити операцію там!", - додає лікар.

За словами Тодурова, більшість заяв, які зараз лунають щодо нового закону – необ’єктивні "страшилки", які не мають нічого спільного з текстом самого документу.

"Цей закон не передбачає жорсткої презумпції згоди – у ньому прописані можливості родичів відмовитися від забору органів, якщо вони вважають, що щось не так. Це не такий жорсткий закон, як його намагаються представити", - каже він.

За словами Тодурова, "зараз ситуація з трансплантацією органів жахлива".

"Гинуть тисячі людей, так і не отримавши допомоги. Наприклад, багато людей перебувають на штучній нирці, на діалізі. При чому діаліз рятує одного з чотирьох, інші троє помирають від ниркової недостатності. Люди роками змушені по три рази на день приходити на штучну нирку і мучитися на цьому апараті. До того ж кожен такий хворий отримує з бюджету 120 тисяч гривень на рік, це наші з вами податки! А після трансплантації нирки такий пацієнт отримує з бюджету лише 50 тисяч гривень. Крім того, людина повертається до нормального життя", - розповідає він.

"БРАТИ ОРГАН ЛЮДИНИ БЕЗ ВИЗНАЧЕННЯ СМЕРТІ МОЗКУ - ЦЕ ЗЛОЧИН"

Втім, у нового документу є й противники, які кажуть, що українці не готові до настільки радикальних змін – суспільство ментально незріле, а також налякане історіями про "чорних трансплантологів".

Одним з головних аргументів цих людей є те, що спрощення процедури взяття органів збільшить зловживання і злочини у сфері трансплантації.

Так, голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтєєва виступила категорично проти нового законопроекту.

Зокрема, незгоду депутата викликала зміна статті 15 закону про трансплантацію органів, де йдеться про критерії визнання людини померлою. Саме цей пункт може дати підґрунтя для зловживань і злочинів.

"Мене особливо обурило, що в цьому законопроекті скасовано статтю яка визначає, що людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку, про що має бути запис на спеціальному обладнанні. Чомусь МОЗ стверджує, що це не так важливо. Я вважаю, що це не просто, а надзвичайно важливо, це буде злочин – без визначення смерті мозку брати орган людини", - каже Бахтєєва.

Крім того, за її словами, представники МОЗ не обговорили це питання з профільним комітетом Ради, а сам документ "викликав той ажіотаж, який був абсолютно не потрібен".

"Я не розумію, яка мета цього документу. Єдине, можливо, це все завуальовано, але там є якісь бізнес-питання. Я не можу сказати… Але я думаю, що якщо б ми пішли на ухвалення  цього законопроекту, чорна трансплантація була б, це однозначно", - додала Бахтєєва.

На репліку про те, що лікарі вже давно скаржаться на кризу трансплантології через презумпцію незгоди на взяття органів, вона відповіла:

"Лікарі завжди так казали – і зараз, і 20 років тому. Але якщо ввести презумпцію згоди, важко уявити якими можуть бути наслідки".

На її думку, законодавча база у питанні трансплантації в Україні на сьогоднішній день достатньо розвинена.

"Якщо ми порівняємо її з американською, канадською, австралійською, німецькою, то вона повністю відповідає цим країнам. Я згодна з тим, що у нас дуже слабо розвинена трансплантація. Звичайно, це погані показники, коли робляться дві-три пересадки серця, десять пересадок печінки, підшлункової залози, близько ста трансплантацій нирок у той час, коли така потреба є у щонайменше тисячі людей", - сказала вона.

"Але слід казати й про те, що у нас дуже слабка матеріально-технічна база. На сьогодні фінансування програми з трансплантації складає 35 мільйонів гривень, цього вкрай недостатньо. Офіційно існує 7 центрів, але тільки Запорізький, Донецький і Київський нормально працюють, вони підготовлені для проведення трансплантації практично всіх органів", - додала Бахтєєва.

Свою позицію вона підкріпила прикладом з Франції. "Там було ухвалено закон про презумпцію згоди на трансплантацію, але у 2011 році за президента Саркозі його було знято, тому що він викликав величезний ажіотаж серед представників східних національностей", - зазначила Бахтєєва.

"КОЛИ ВИ ГОВОРИТЕ "ЧОРНА ТРАНСПЛАНТАЦІЯ", ВВАЖАЙТЕ, ЩО ВИ ОДРАЗУ ВБИЛИ МІНІМУМ 100 ЛЮДЕЙ"

У свою чергу головлікар Центру серця Тодуров категорично заперечує можливість розквіту зловживань з органами з введенням нового закону.

Він спростував інформацію про те, що новим законом скасовується норма про неможливість забирати орган у людини без підтвердження смерті її мозку.

"Звичайно, цього нема. До підтвердження смерті мозку в жодній з країн органи не беруться. Це нонсенс! Будь-який орган можна забирати лише після підтвердження смерті мозку. Більше того, в новому законі ця норма стає більш жорсткою, тому що з’явилися нові сучасні методи контролю за смертю мозку", - переконує лікар.

Він закликав не "роздмухувати" скандал і не вкидати у суспільство "страшилки" про розгул чорних трансплантологів у зв’язку з можливим введенням нового закону.

"Коли ви говорите "чорна трансплантація", вважайте, що ви одразу вбили мінімум 100 людей. Тому що коли ви говорите це вголос, ви дискредитуєте одразу всю трансплантологію. Це залишається у головах людей, і слово "трансплантолог" одразу асоціюється з чимось чорним. Трансплантологи не розбирають людей на органи, вони рятують безнадійно хворих людей", - каже Тодуров.

Водночас лікарі-хірурги анонімно кажуть, що часто реаніматологи не дуже активно намагаються врятувати хворого, якщо є потенційні реципієнти для його органу. Родичам просто кажуть, що людина померла, хоча пацієнт ще може бути у стані клінічної смерті.

"З цим законом в групу ризику потраплять бідні (а їх більшість в країні), інваліди, сироти, ну і звичайні люди, у яких група крові, резус, вік відповідатимуть умовам пересадки", - додають лікарі.

Водночас, Руслан Салютін вважає, що новий документ не дасть нову хвилю розвитку кримінального бізнесу на органах.

"Чорною трансплантацією ніхто займатись не буде по одній простій причині. Тому що у процесі трансплантації трупного органу бере участь від 30 до 45 людей. При чому один з них – судмедексперт, і це вже прописано у чинному законодавстві. Якщо там буде працювати бригада з 30 людей, то як, їх всіх треба підкупити?", - сказав він.

Салютін переконує, що ніякого спрощення процедури констатації смерті мозку не відбувається.

"Щодо діагностики смерті мозку приймає рішення 5-6 людей, консиліум. При чому потенційні донори - це так звані постраждалі після ДТП з функціональними і анатомічними порушеннями головного мозку. Тобто не всі громадяни України є потенційними донорами. Тому що є певні критерії, підходить ця людина чи ні", - каже він.

"По-друге, це не означає, що йде собі людина по вулиці, її вбили і взяли на органи, і швидко пересадили. Не всі люди підходять один одному, іноді навіть мама не підходить для трансплантації для своєї дитини", - додає лікар.

Він також зазначив, що від кримінальних злочинів у цій сфері українців захищають правоохоронні органи, "і вони теж будуть дивитись, аби не проводилась так звана чорна трансплантація".

"Не у всіх закладах можна буде взяти органи для трансплантації. Не у всіх закладах можна провести трансплантацію. Тому що є певні вимоги до проведення трансплантації. Історії про чорних трансплантологів – чорні страшилки", - переконаний Салютін.

(Читайте також статті про групу лікарів з Інститут Шалімова, яких підозрювали у незаконних операціях з пересадки нирок. За словами МВС, всього по цій справі проходило шестеро лікарів)

Один з авторів законопроекту МОЗ Никоненко додає, що оборудки з органами майже виключені через складність їх організації. Крім численних медичних показників і вимог, які мають бути дотримані при трансплантації, у цей процес включені багато людей - судемедексперти, реаніматологи, лікуючі лікарі, а також прокуратура.

"Нирка у спеціальному розчині може зберегтись десь 18-20 годин, а імунологічне типування триває 6 годин, ще 6 годин ми чекаємо інформацію про те, який хворий це буде. Він може бути у Івано-Франківську, чи у Львові, і він має встигнути приїхати до нас на операцію. Тому казати, що, взявши нирку, ми можемо її кудись відправити, цього просто не існує. Тут задіяно дуже багато людей, і нас контролює теж багато органів, це просто неможливо", - каже він.

Хірурги на правах анонімності розповідають: "На пересадку люди чекають роками, часто - живучи на апараті штучної нирки. Немало з них мають великі гроші і вони готові на пересадку за будь-яку ціну".

А відтак багаті українці готові щедро віддячити лікарям, які таки знайдуть для них підходящий орган. Медики можуть просто пожертвувати пацієнтом з травмами голови, якщо його показники співпадають з показниками потенційного реципієнта. 

Головний трансплантолог пояснює, що текст законопроекту ще не остаточний, і до нього ще треба вносити правки. Але експерти тішаться, що українці взагалі заговорили про пересадки органів.

"Передчасний витік інформації зі стін МОЗ не був якоюсь спланованою спецоперацією. Але непогано, що так сталось. Принаймні люди заговорили і задумались над трансплантацією", - каже Руслан Салютін.

powered by lun.ua