Чи справді усі АЕС – небезпечні? 6 міфів про радіацію

Тема радіації завжди була оточена легенда та міфами. А з початком повномасштабної війни дезінформації щодо радіаційного опромінення стало ще більше.

Радіобіологиня Олена Паренюк розповідає про те, чому радіація не така небезпечна, якщо з нею правильно поводитися та дослухатися до спеціалістів і спеціалісток з атомної енергетики.

***

Щоб розвінчати міфи про радіацію, потрібно спершу зрозуміти, що це взагалі таке. І тут не обійтися без хімії.

Ядро атома складається з протонів (заряджених позитивно) і нейтронів (ніяк не заряджених і нейтральних, як Швейцарія). Кількість протонів у ядрі атома одного хімічного елемента не змінюється, а ось кількість нейтронів – може. Такі зміни ведуть за собою зміну маси ядра, а також певні перебудови в його структурі. Атоми одного хімічного елементу, ядра яких мають різну масу, називаються ізотопами.

Ізотопи елементів бувають стабільними – тоді протонам і нейтронам нормально співіснувати разом. А бувають ізотопи нестабільні – які не можуть залишатися в одному й тому ж стані протягом усього періоду свого існування. Такі ізотопи називаються радіоактивними ізотопами, або просто радіонуклідами – саме вони й розпадаються під час ядерної реакції.

Власне, радіація, чи іонізуюче випромінювання (ІВ) – це високоенергетичне випромінювання, що утворюється внаслідок розпаду (або синтезу) атомних ядер речовини. Про міфи навколо радіації ми далі й поговоримо.

Радіобіологиня Олена Паренюк

Міф № 1. Усі атомні електростанції – небезпечні

Безпеку атомної енергетики можна порівняти з їздою на транспорті. Багато з нас вважають, що літаки – небезпечні. Насправді в автокатастрофах щодня вмирає набагато більше людей, ніж за всю історію літакобудування.

Та історії, коли падають літаки, гучно висвітлюють у медіа. Автокатастрофи – це, на жаль, наша буденність. Так само й з атомними електростанціями. За всю історію атомної генерації було дві величезних аварії – Чорнобиль і Фукусіма. Була ще жменька менших аварій, які не мали страшного впливу на довкілля.

АЕС генерують величезну кількість електроенергії. Проте це складна технологія, якою потрібно вміти обережно користуватися. Власне, 80% того, що ми сплачуємо за генерацію електроенергії на АЕС – це вартість техніки безпеки. Зокрема – на випадок вимкнення електроенергії чи навіть цунамі в степах України. Є дуже багато людей, які продумують, як убезпечити АЕС. Тому наразі атомні електростанції є дуже безпечними, якщо ними правильно користуватися.

Міф № 2. Атомна енергетика забруднює навколишнє середовище

Якщо порівнювати ТЕС – електростанції, які спалюють викопне паливо – та АЕС, то останні майже не виділяють CO2. Тож АЕС – екологічно безпечна. А ось усе те, що виділяють станції на викопному паливі, осідає в легенях.

Є розрахунки, що сукупна генерація на викопному паливі спричиняє набагато більше ракових захворювань у порівнянні з усією історією радіоактивності. Тобто АЕС – безпечні, за умови, якщо ними коректно користуватись.

Міф № 3. Уся радіація світиться

Є такий ефект Черенкова – під час ядерної реакції через певні фізичні процеси радіація дійсно світиться.

Проте ті дози радіації, які ми можемо побачити в повсякденному житті, не випромінюють світло. Саме тому всі професіонали/ки у сфері ядерної енергетики повторюють: радіація небезпечна тим, що ви не можете її побачити, відчути на смак, дотик, запах тощо.

Міф № 4. Радіація в будь-яких дозах – небезпечна

Дійсно, наш організм не адаптувався до життя на високих рівнях радіації. Але радіація оточує нас постійно в нормальних для людини дозах – від 9 до 14 мікрозівертів на годину.

Ба більше, ми навіть потребуємо такого опромінення. У такий спосіб організм постійно отримує незначні ураження та оновлює клітини.

Якщо ж доза радіаційного опромінення вища за норму, то ми отримуємо уражень більше, а репаративний (відновлювальний) потенціал клітин залишається таким самим. Як наслідок – негативні ефекти для здоров’я.

Міф № 5. Алкоголь рятує від радіації

Радіація має первинні та вторинні ефекти опромінення. Власне, первинний ефект полягає в руйнуванні ДНК клітини внаслідок опромінення. Тіло людини на 70% складається з води, тому найбільш ймовірно, що радіоактивний промінь влучить у молекулу води. Тоді ця молекула розпадається на H та HO – вільні радикали. От уже вони починають руйнувати ДНК. Фактично, HO (перекис) руйнує певні органели (частини) в клітині.

Алкоголь за хімічними властивостями ці вільні радикали в клітині "зв’язує". Тому на клітинному рівні – так, алкоголь запобігає розвитку вторинним ефектам опромінення.

Та щоб алкоголь мав радіопротекторний ефект, у кожній клітині людського організму потрібна певна його концентрація. Тож випити прийдеться дуже й дуже багато – для організму такі дози алкоголю надзвичайно небезпечні та можуть навіть призвести до летальних випадків.

Міф № 6. Радіацію створюють люди

На жаль чи на щастя, людина не створила жодного нового закону чи фізичного явища. Ми тільки використовуємо те, що створила еволюція та Всесвіт.

Найбільше джерело радіації у світі – це Сонце. Там постійно триває термоядерна реакція: із водню утворюється гелій. У процесі цього синтезу надлишок енергії випромінюється – це світло, тепло, радіоактивні частинки, нейтрони, фотони. Саме тому ми ще не полетіли на Марс – мінімальний маршрут на Червону планету складає понад пів року, і ніхто не знає, як вплине на астронавтів/ок доза радіації, яку вони отримають під час перельоту.

Спеціалісти/ки лише умовно ділять радіонукліди на природні і штучні. Останні, відповідно, створюються у ядерних реакторах під модерацією фахівців та фахівчинь, які контролюють ядерну реакцію. Так, у процесі можуть з’являтися елементи, яких уже немає в природі – у них просто настільки маленький період напіврозпаду, що вони вже розпалися.

Наприклад, період напіврозпаду Цезію-137 становить 28 років. Тобто колись він у природі був, та за історію в кілька мільярдів років його вже немає. Зараз Цезій з’являється в ядерних реакторах у процесі розпаду Урану. Багато радіонуклідів є в навколишньому середовищі без участі людини: радіоактивний вуглець, радіоактивний водень, радіоактивний калій, який є в картоплі, горіхах та бананах.

Тож довіряйте професіоналам та професіоналкам зі сфери ядерної енергетики, а не міфам. Вони довго вчилися та знають, як правильно працювати з радіацією та як нею користуватися.

Читайте також: "Дуже руйнівні": експерт порівняв наслідки від сучасної ядерної зброї та Чорнобильської катастрофи

Матеріал підготовлено в рамках проєкту НАУКОВИЦІ від INSCIENCE.

Олена Паренюк – героїня другого сезону проєкту НАУКОВИЦІ від INSCIENCE. Це серія документальних відео про українських жінок у науці. Нові епізоди розповідають про роботу науковиць під російсько-українскої війни.

Про історії інших українських науковиць – від нейробіологинь до математикинь – та їхню роботу під час повномасштабної російсько-української війни – читайте на сайті НАУКОВИЦІ.

Проєкт НАУКОВИЦІ реалізується громадською організацією INSCIENCE, яка популяризує науку, у рамках програми "ЄС за гендерну рівність: разом проти гендерних стереотипів та гендерно зумовленого насильства", що фінансується Європейським Союзом та реалізується спільно структурою ООН Жінки та ЮНФПА.

Реклама:

Головне сьогодні