Синдром відмінника: які прояви бувають у дитини та дорослого і що з цим робити

Діти-відмінники – мрія багатьох батьків. Вони серйозні, відповідальні, отримують лише високі оцінки та часто досягають бажаних результатів. Та чи все так чудово, як здається?

Згодом бажання бути кращим за інших та отримувати при цьому схвалення, може переростати у "синдром відмінника". Він з’являється як у дитячому, так і в дорослому віці.

УП.Життя поспілкувались з психологинею Аллою Рожковою про ознаки синдрому відмінника, а також способи, які допоможуть запобігти небезпечним наслідкам.

Що таке синдром відмінника та як він проявляється?

Синдром відмінника – це хвороблива залежність від думки близьких, бажання завжди бути першим та страху не бути на висоті.

Цей синдром формується у дитини ще в дошкільному віці, а перші його прояви можуть бути помітні в молодшому шкільному віці. Водночас синдром може виникнути і в дорослих людей під впливом професійного оточення, до прикладу.

"Ідеальний учень" зазвичай гіпервідповідальний, цілеспрямований, має хорошу репутацію та скрупульозно підходить до всіх поставлених завдань. Проте у надмірній кількості такі риси характеру можуть нашкодити особистості в майбутньому.

"Синдром відмінника – це прагнення робити все досконало з очікуванням похвали та зворотного зв'язку з високим напруженням та страхом зробити помилку", – розповідає психологиня Алла Рожкова.

Синдром відмінника – це хвороблива залежність від думки близьких, бажання завжди бути першим та страху не бути на висоті. Фото: ryanking999/Depositphotos

Читайте також: Stop panic! Як подолати тривожність та зберігати спокій у непевні часи

Людям з синдромом відмінника притаманні:

• Чутливе ставлення до критики.

Коли людина із синдромом відмінника чує критику, в її очах ніби руйнується світ. Вона навіть не слухає саме зауваження, а одразу ж починає процес самоприниження. При цьому людина не отримує задоволення від виконаного завдання, адже воно зроблене не на 100%, а навпаки – занурюється у самокритику.

• Занижена самооцінка.

Такі люди схильні применшувати власні успіхи та думати про себе в негативному ключі.

• Залежність від думки інших.

"Відмінник" ніколи не може самостійно оцінити якість власної роботи, він потребує підтвердження від інших людей та постійно прагне схвалення від них.

• Постійна тривожність.

Нав’язливі тривожні думки переслідують "відмінника" вдень і вночі та доводять до стану паніки. Страх перед помилками чи невиконанням завдання на 100% лише заважає виконувати роботу якісно.

• Прагнення здати ідеально виконані завдання.

Людина легко приносить в жертву розваги та спілкування з друзями заради досконалого виконання завдання.

• Страх невдачі при виконанні будь-яких завдань, особливо тих, де немає попереднього досвіду.

"Відмінники" часто відмовляються від виконання завдань, якщо в них немає потрібних навичок та є ризик потрапити в ситуацію невдачі.

• Заздрість до чужих успіхів.

Таким людям важко змиритись з досягненнями та перемогами інших.

• Звичка засмучуватися через найменшу помилку чи невдачу.

Людям з синдромомо відмінника притаманна залежність від думки інших та заздрість до чужих успіхів. Фото: Prazisss/Depositphotos

Прояви синдрому відмінника у дитячому віці

"У дитячому віці проявом є висока тривожність. У цьому випадку обов’язково наявне підкріплення дорослими. Наприклад, рідні дуже незадоволені та карають дитину різними способами за те, що вона не виконує певні завдання", – пояснює психологиня Алла Рожкова.

Сприяти виникненню синдрому відмінника можуть суворі та вимогливі вчителі.

Надмірна критика згодом підвищує відчуття провини, напруги, сорому та дуже високу тривожність, яка виражатиметься в намаганнях щось переробити.

Сприяти виникненню синдрому відмінника можуть суворі та вимогливі вчителі. Фото: tomwang/Depositphotos

Як визначити синдром відмінника у дорослому віці

"В дорослому віці – ті ж ознаки, проте в цьому випадку реальність вже не сприймається як реальність.

Наприклад, людина проходить по коридору та зустрічає свого керівника. Вона іде пити каву та думає, що керівник тепер вважає ніби в неї забагато відпочинку, а робота виконується надто повільно", – консультує Алла Рожкова.

Психологиня додає, що синдром відмінника у дорослому віці також може супроводжуватися розвитком прокрастинації – коли завдання відкладаються на потім. Це також впливатиме на самооцінку та самоцінність.

Розвиваються ситуації, коли важко довести проєкти до кінця: їх або не завершують, або нікому не показують. Спостерігається намагання довести все до ідеалу, який достатньо розмитий і досягнути його справді важко.

При синдромі відмінника спостерігається намагання довести все до ідеалу, який достатньо розмитий і досягнути його справді важко. Фото: SergeyNivens/Depositphotos

Читайте також: "Вдалося виїхати, і почуваюся зрадником": як приборкати провину вцілілого

Причини виникнення синдрому відмінника

На патерн поведінки, такий як синдром відмінника – впливає сукупність факторів: генетичні особливості, тип темпераменту, склад нервової системи та середовище, в якому людина росте і розвивається.

"Генетичні фактори мають важливий вплив: є більш та менш схильні люди, більш та менш стійка нервова система.

Люди з лабільнішою нервовою системою можуть бути більш тривожні та більше переживати за результат. А якщо вони ростуть в середовищі, де високі вимоги та орієнтація на високі результати – то це буде підкріплювати розвиток синдрому", – пояснює психологиня.

Фактори розвитку синдрому відмінника у дитячому віці

У дитячому віці передумови для розвитку синдрому формуються під впливом спілкування з батьками та вчителями.

Вагомими факторами також є невротичний склад особистості, низька впевненість в собі, висока критика зі сторони, а згодом і самокритика.

"У дитячому віці синдром може лише розвиватись. А в залежності від того як далі дитина буде зростати, в якому середовищі опиниться, як виховуватимуть її батьки, чи буде невдалий досвід з вчителями, чи викладачами – дитина змінюється", – додає фахівчиня.

У дитячому віці передумови для розвитку синдрому відмінника формуються під впливом спілкування з батьками та вчителями. Фото: Milkos/Depositphotos

Читайте також: Танцювати, співати та малювати одночасно: як не зашкодити дитині із великою кількістю гуртків

Події, які впливають на розвиток синдрому у дорослому віці

У старшому віці на розвиток синдрому може впливати середовище (професійні умови), наявність певних травм та уявлень про себе, перенесена стресова подія.

"Наприклад, якщо людина потрапила на роботу, де сталась чи регулярно повторюється ситуація у якій програється сценарій покарання за результати. Це закріпиться та сформується в певні патерни поведінки й таким чином навіть в дорослому віці синдром відмінника може посилитись", – розповідає Алла Рожкова.

У старшому віці на розвиток синдрому може впливати середовище (професійні умови), наявність певних травм та уявлень про себе, перенесена стресова подія. Фото: stokkete/Depositphotos

Читайте також: Токсичні батьки: хто вони такі, як поводяться і що з цим робити. Поради психологів

Чим шкодить синдром відмінника

У деяких випадках синдром відмінника може допомогти досягти приголомшливих результатів у професійному та особистісному самовдосконаленні. Але тут дуже важливо вчасно взяти його під контроль, щоб він не перетворив життя на постійні перегони за міфічним успіхом.

Здавалося б, чим може бути небезпечний цей синдром? "Відмінник" відповідально підходить до кожного завдання, прагне виконати його якнайкраще і заслужити схвалення своєї роботи.

Але це тільки на перший погляд. Людина з синдромом ідеального учня перебуває в постійному стані емоційної напруги та тривоги, що негативно впливає на її здоров'я.

З психоемоційного боку, за словами експертки, розвиваються такі стани:

• незадоволення власними успіхами;
• думки про себе лише в негативному ключі;
• висока тривожність;
• невротичні стани;
• занижена самооцінка;
• невпевненість в собі;
• надмірна самокритика.

Людина завжди ставить перед собою високу планку та переживає велику кількість критики знецінювання. Їй складно досягати результату, адже планка ідеалу надто висока.

Коли немає досягнення успіху, а є лише розуміння, що ти невдаха (хоча насправді це не так) – омріяні результати настільки високі та нереальні, що досягти їх практично неможливо.

"Це впливатиме на відчуття напруги в організмі, що надалі може спричинити мігрені чи інші стани. Тривала напруга сприяє розвитку:

• хронічної втоми;
• схильності до емоційного вигорання;
• тривожних розладів;
• депресії", – додає психологиня.

Якщо ви помітили ці прояви у себе або у дитини, обов'язково зверніться за допомогою до фахівця.

Тривала напруга сприяє розвитку мігрені чи інших станів: хронічної втоми, депресії, тривожних розладів. Фото: chika_milan/Depositphotos

Читайте також: Постійна тривожність: симптоми, причини та як боротися

Як позбутися синдрому відмінника та запобігти негативним наслідкам?

Для того, аби синдром відмінниці не погіршував ваше життя, варто уміти боротись з ним та, за потреби, звернутись до фахівця.

Поради психологині для дорослих з синдромом відмінника:

• Навчіться приймати свої досягнення.

Візьміть собі за правило практику прописувати щотижня, в чому ви – молодець. А ще краще робіть підсумки щодня та аналізуйте, що у вас вийшло, та в чому ви справді досягли маленького, але важливого успіху.

Таким чином створюватиметься прийняття свого успіху і фокус не тільки на тому, що у вас не виходить, а й на тому, що у вас є. Це допомагатиме рухатися далі.

• Встановлюйте реалістичні очікування.

Часто у виконанні завдань люди ставлять дуже високі цілі, які є цілком нереалістичними: за кількістю завдань, дедлайном чи результатом.

Тому варто переглянути та встановити реалістичні цілі та очікування, навчитись іноді їх знижувати, розпочинаючи певне завдання чи проєкт.

• Навчіться знаходити баланс між роботою та відпочинком.

Намагайтесь знаходити способи для свого відновлення та займатись улюбленими справами.

Це допоможе уникнути перенавантаження та отримувати задоволення від роботи надалі. Перебуваючи в розслабленому стані, є більше шансів робити завдання швидше та якісніше.

Варто не забувати про зустрічі з друзями, хобі, будь-що, що приносить вам задоволення.

У такому стані з’являється простір для креативного мислення. Адже немає внутрішнього відчуття загрози в організмі, ввімкнених захисних механізмів, які регулює нервова система при напруженні. В розслабленому стані все набагато легше сприймається та рухається далі.

Навчіться знаходити баланс між роботою та відпочинком. Фото: stokkete/Depositphotos

• Зверніться до психолога чи психотерапевта аби пропрацювати свою самооцінку.

Тут фахівець зможе допомогти зрозуміти, що заважає ставити реалістичні цілі, та як до них рухатися.

• Перегляньте свої майндсети.

Майндсет – світогляд, це набір переконань, які формують те, як ви сприймаєте світ і себе.

У випадку синдрому відмінника погляди завжди звернені в сторону надмірної самокритики. У людини є певні розбіжності між тим, якою вона хоче бути, і якою є насправді, а це справді заважає в роботі та житті.

Варто перевірити свої майндсети та за потреби знижувати критичне мислення.

Також важливо закріплювати віру в те, що ви впораєтеся, перед виконанням певних завдань.

• Звертайте увагу на те, що відбувається і як ви себе почуваєте, коли завдання заходить у глухий кут.

Запитуйте себе: "Що треба зробити з цією проблемою? Що потрібно зробити саме в цей момент? Які для цього у мене є способи, засоби та ресурси? Хто чи що мені може допомогти в виконанні?"

• Вчіться розвивати в собі гнучкість.

Намагайтесь змінювати робочий графік, робити паузи в роботі. Спробуйте опанувати техніки саморегуляції.

• Взаємодійте з іншими людьми правильно.

Важливо не ставити собі високі очікування від інших людей. Якщо у команді є певні цілі – їх потрібно чітко окреслювати та звірятись, чи ви зрозуміли один одного.

• Підкріплюйте себе соціальними ресурсами.

На самооцінку сильно впливає соціальна підтримка зі сторони близьких, колег. Дуже важливо знайти собі середовище та оточення, де можна буде отримувати зворотний зв'язок, який підтримуватиме ваші успіхи та починання.

Підкріплюйте себе соціальними ресурсами. Фото: belchonock/Depositphotos

• Визначте цілі та розподіліть їх на маленькі.

Не забувайте присвоювати собі маленькі успіхи та цілі. Після їх виконання варто давати собі підкріплення: "Я молодець!".

Важливо дивитись в сторону своїх цінностей та мотивів, розуміти свій тип особистості: можливо, вам просто потрібно трохи більше часу для досягнення певної мети, а це абсолютно нормально.

• Намагайтеся стежити за своїм здоров’ям.

Чим краще ви себе почуваєте – тим менше прискіпуватиметесь до себе і вільніше будете виконувати поставлені завдання.

Читайте також: Як розвивати свою дитину і зробити її щасливою: поради для батьків

Що робити батькам, щоб допомогти своїй дитині?

Зібрали поради, які допоможуть батькам краще спілкуватись з нащадками.

• Знизьте свої очікування щодо дитини.

Можливо, ви перегинаєте палицю, вимагаючи від сина чи доньки відмінних оцінок з усіх предметів, ідеальної чистоти в кімнаті, перших місць на конкурсах та олімпіадах. Більше цікавтеся шкільним життям дитини, та тим, що для неї важливо, а не оцінками в щоденнику.

• Хваліть дитину за результат, а не за оцінку.

Не забувайте розповісти своїй дитині, що ви задоволені результатами, незалежно від того були вони відмінні, чи ні. Хваліть її за пророблену роботу: нагадуйте дитині, що з кожним разом вона виконуєзавдання краще.

Замість того, щоб запитувати дитину, які бали вона отримала, ставте відкриті запитання про процес навчання.

Зосередьтеся на зусиллях і розвитку. Заохочуйте перерви та активний відпочинок, наприклад, фізичні вправи або читання для задоволення.

Хваліть дитину за результат, а не за оцінку. Фото: luckybusiness/Depositphotos

• Не порівнюйте свою дитину з іншими.

Краще порівнюйте успіхи дитини з її попередніми досягненнями: "Ти так гарно прочитав вірш! Набагато краще, ніж минулого разу".

Навчіть сина чи доньку не заздрити, а навпаки – радіти успіхам іншим.

• Не концентруйтеся на поганих оцінках.

Не мотивуйте дитину до прагнення перемогти за будь-яку ціну. Пам'ятайте, що відмінні оцінки не гарантують подальшого успішного та щасливого життя.

Багато хто вважає, що обдаровані діти – лише ті, хто досягає вершин у школі. Це не завжди так. Деякі діти є неуспішними учнями, чиї оцінки не відповідають їхнім здібностям. Відсутність хороших балів не означає, що дитина не обдарована.

Однак у випадках постійної академічної неуспішності – обов'язково з'ясуйте її причину.

• Дайте дітям робити власний вибір.

Багато залежить від виховання: плекайте у дітей незалежність та дозволяйте їм вести власні битви. Дайте їм трохи автономії та свободу експериментувати, розв'язувати проблеми, відстоювати свою думку і робити помилки.

Опіка над дітьми може допомогти їм краще вчитися в старших класах, але в університеті це може обернутись катастрофою. Дозвольте дитині самій вибрати те, що їй подобається, і сконцентрувати свої зусилля на певній сфері.

Дайте дітям робити власний вибір. Фото: MillaFedotova/Depositphotos

• Навчіть дитину долати проблеми та спокійно ставитися до поразок і критики.

Кожен може помилитися. Світ не зруйнується, а близькі не перестануть любити дітей через їхні помилки.

Поясніть дитині, що до критики потрібно ставитись як до альтернативної точки зору. Кожен має право на власну думку. Варто дякувати тим, хто робить цінні зауваження та свідомо їх зважувати.

Не бути "відмінником" – також серйозна навичка, яка стане в пригоді у житті. Помилки, поразки, втрати містять в собі величезний потенціал нових знань, навичок і саморозуміння.

Тому людині важливо навчитися використовувати свої невдачі як сходинки на шляху до прийняття і розуміння себе.

Анна Бей, УП.Життя

Читайте також: Щоб діти були щасливими, здоровими та успішними: шпаргалка для батьків