Як закон перешкоджає українським вдовам народжувати дітей від загиблих військових. Розбір ситуації

Адвокатка Олена Бабич поділилася у соцмережі історією вдови військового, яка хотіла народити дитину від свого загиблого чоловіка. Військовий раніше здав сперму на заморозку у приватну клініку.

Однак вдові, яка мала довіреність на розпорядження біоматеріалом чоловіка, у штучному заплідненні відмовили.

Для жінки це стало неочікуваною новиною, адже можливість збереження біоматеріалів військових дуже широко висвітлювалася у ЗМІ, приватні клініки пропонували знижки на цю послугу, а деякі взагалі робили її безоплатною.

В Україні навіть ухвалили закон, метою якого було зберегти генофонд та забезпечити програмі кріоконсервації (заморозки сперми) державне фінансування. Тут стає відомо, що до цього самого закону ухвалили поправку про те, що з березня 2024 року заморожена сперма військовослужбовців, які загинули на фронті або зникли безвісти, має бути утилізована, і скористатися нею неможливо.

Що сталося

Поправку до закону ухвалили ще у листопаді 2023 року, однак публічне обурення розпочалося після публікації адвокатки Олени Бабич, яка підняла цю тему на прикладі своєї клієнтки.

Юристка розповіла, що днями консультувала вдову військовослужбовця. Перед тим, як чоловік пішов на фронт, він здав сперму на кріоконсервацію та оформив всі необхідні документи – договір, заяву, довіреність на дружину, що вона може скористатися його матеріалом і народити дитину.

Однак у клініці їй у штучному запліднені спермою загиблого чоловіка відмовили.

"От як пояснити вбитій горем жінці, яка буквально пару місяців назад оформлювала з чоловіком документи, щоб народити дитину, що поки її чоловік боронив державу і загинув, наші законотворці буквально позбавили його права бути батьком після своєї смерті?" – пише Олена Бабич.

У коментарі "УП. Життя" адвокатка пояснила, що випадок виник у конкретній клініці, а закон, де прописано, що біоматеріали військових після їхньої загибелі використовувати не можна і вони належать утилізації, набуде чинності у березні 2024 року.

Йдеться про той самий закон, який передбачає зберігання біоматеріалу військових за бюджетні кошти.

Однак у чому його сенс, коли біоматеріал військових після загибелі належить утилізації?

"Але це такий дзвоник на майбутнє: коли цей закон вступить у силу в березні, то тоді, я в цьому впевнена, він буде стосуватися всіх випадків біологічного матеріалу військових, передусім сперми. Їхній матеріал має бути знищений у випадку смерті", – говорить юристка.

Сам закон про "Право військовослужбовців на охорону здоров’я, медичну допомогу та біологічне батьківство (материнство)" був навпаки покликаний зберегти генофонд нації і надати військовим право безкоштовно здавати та зберігати біоматеріал.

Після початку повномасштабної війни чимало приватних клінік давали можливість військовим заморозити свою сперму безоплатно. Розпоряджатися нею могла дружина або цивільна партнерка чоловіка, на яку він оформлював довіреність, заяву про використання, зокрема після смерті.

Утім, використання цього матеріалу після смерті було законодавчо не врегульовано.

"Була ситуація, коли це питання було не врегульовано законом, але це не було заборонено. Законодавець мав врегулювати тему. Однак жодних пунктів про використання після смерті у законі не було – він стосувався тільки фінансування. В якийсь момент з’явився цей пункт. Законодавець замість того, щоб зовсім не чіпати цю тему, або врегулювати її, просто заборонив використання", – говорить Олена Бабич.

Фінансування збереження сперми із державного бюджету розпочнеться у 2025 році. Утилізація, згідно із нормативним актом, має розпочатися вже із березня 2024 року. І тому наразі ця норма стосується передусім приватних клінік, які роблять кріоконсервацію.

"Закон має ознаки дискримінації. Тобто чому це стосується тільки військовослужбовців?", – говорить адвокатка.

Лікарка-репродуктологиня медичної мережі "Добробут" Світлана Шиянова говорить, що така правка до закону забороняє жінці завагітніти від чоловіка-військового, який оформив на неї довіреність, але загинув. Утім, закон не забороняє тій самій жінці скористатися спермою анонімного донора, якщо вона хоче мати дитину.

Фінансування збереження сперми із державного бюджету розпочнеться лише у 2025 році. Фото: anatoliycherkas/Depositphotos

Що каже влада

Авторка законопроєкту народна депутатка Оксана Дмитрієва у коментарі "УП. Життя" зазначила, що текст закону, який вона з колегами підготувала до першого читання, не містив норми про утилізацію.

"Я постійно відвідую лікарні, де лікуються наші поранені, і щомісяця буваю на фронті. Саме після спілкування з військовими виникла ідея написання цього закону. Суть проста: дати можливість нашим захисникам та захисницям зберігати свої реподуктивні клітини. Бо війна – це ризики", – говорить народна депутатка.

Дмитрієва виступає проти того, щоб така норма була в законі. Поправка була подана до другого читання законопроєкту, і її ухвалили попри позицію авторки.

"Моя позиція: репродуктивні клітини – це власність того, хто їх зберігає. І саме ця людина повинна вирішувати, що з ними робити в разі смерті: утилізувати, передати другому з подружжя, чи навіть віддати до загального банку. Тим більше, що це наш кращий генофонд. І це легко можна зробити нотаріальною згодою", – каже вона.

Народна депутатка пояснила, що підзаконні акти, механізми та процедури під цей закон ще не розроблені.

"Правка має стосуватися лише тих, хто зберігає клітини в рамках державної програми, яка ще не працює, і паралельно я подаю окремий законопроєкт, який скасує цю антилюдську норму", – говорить Оксана Дмітрієва.

Як йдеться на сайті Верховної Ради, автором поправки до закону є голова Комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький.

Після розголосу у соцмережах Михайло Радуцький опублікував пост, де назвав ситуацію, спровоковану власною правкою, "неправильною і несправедливою".

"Якщо родинам героїв говорять, що існують проблеми зі зберіганням біологічного матеріалу, що він може бути знищений, то до березня ми цю проблему точно приберемо. Верховна Рада без вагань проголосує за необхідні зміни, зокрема до Цивільного кодексу та інших законів", – написав він.

На питання у коментарях, чи він все ж таки вніс ту поправку до закону і якою була його мотивація, народний депутат відповів так:

"Так, я. І знаю чому".

Після низки аналогічних питань політик закрив коментарі під публікацією.

Пізніше 26 січня Михайло Радуцький ще раз спробував пояснити ситуацію. Він знову запевнив, що "репродуктивні клітини українських захисників у випадку загибелі не утилізуватимуть".

За його словами, ухвалений законопроєкт стосується лише тих військовослужбовців, які внаслідок травми втратили можливість мати дітей, а не загиблих воїнів.

Народний депутат запевняє, що правка про утилізацію матеріалу військових має виключно процесуальний характер, або уникнути суперечності із Цивільним кодексом, який забороняє дію довіреностей після смерті одного з довірителів.

Політик від імені Верховної Ради пообіцяв до 23 березня 2024 року змінити ЦК, щоб "врахувати інтереси загиблих воїнів".

"Верховна Рада забезпечить захист інтересів захисників та їхніх родин. Ми забезпечимо прийняття всіх необхідних законодавчих норм, щоб пам’ять про загиблих Героїв жила не лише в назвах вулиць і пам’ятних табличках, а й в їхніх дітях", – написав він.

У Міністерстві охорони здоров’я України також запевнили, що "кріобанки не будуть утилізувати заморожений біоматеріал загиблих військових".

"Те що в цьому законі не передбачено такої ж можливості для тих, хто загинув – законодавча колізія, яку буде усунено у найкоротші терміни. МОЗ спільно з народними депутатами вже веде відповідну роботу. Питання має бути і буде вирішено терміново", – заявили у відомстві.

Читайте також: Як народити дитину від партнера, який травмувався або загинув на війні

Реакція спільноти

Поправка до закону обурила чимало українців.

Вдова загиблого військового Ганна Даниленко написала, що її дуже засмутила звістка про те, що все, що залишилося від її коханого, може бути знищено.

"Якого милого я маю це зараз переживати? Мені привезли тіло коханого в мішку з поля бою, в глині і крові. Мені і так дуже боляче. Чоловік з першого дня війни захищав Україну, мерз і виживав в тих льодяних окопах, бо хотів жити і хотів дітей у вільній Україні. Хотів лишити щось по собі. Сходіть на кладовище, послухайте вий жінок, які стоять під прапорами, які тріпотять і кричать від болю", – зазначила жінка.

Головною версією такої зміни до закону низка дописувачів назвала те, що держава просто не хоче платити кошти майбутній дитині загиблого військового.

"Найбільш гидко – мотивується заборона та рішення у березні на знищення, щоб не виплачувати і не надавати пільги як дітям загиблих військовослужбовців. Ну ви в курсі, у нас соціальний захист на такому рівні, що усі народжують дітей заради грошей", – написала підприємиця Олеся Остафьева.

Такої ж думки і військовослужбовиця Ярина Чорногуз:

"Аргументація при ухваленні закону та поправки в 2 читанні про заборону, яку мені вдалося розвідати серед знайомих депутатів, звучала така: "держава не стягне виплати дітям народженим по смерті військових".

У МОЗ запевняють, що "кріобанки не будуть утилізувати заморожений біоматеріал загиблих військових". Фото: leravalera89/Depositphotos

Чи можна було раніше використовувати сперму після смерті чоловіка

За словами Світлани Шиянової з "Добробуту", лікарям-репродуктологам дуже важко працювати в умовах недосконалої законодавчої бази.

"Клінікам потрібні додаткові документи, де прописані механізми, як ми маємо з’ясовувати інформацію, що "донор" сперми живий? Чи треба нам кожний раз робити запити і куди?" – говорить вона.

За словами лікарки, використання біоматеріалу людини після смерті – питання непросте.

В умовах відсутності законодавства рішення про те, чи можна скористатися спермою померлого чоловіка для ЕКЗ, ухвалювалося кожною конкретною клінікою. Наприклад, коли на процедуру кріоконсервації приходить онкопацієнт, його мусять попередити, що після смерті його сперму не зможуть використати.

Однак чоловік все одно погоджується на замороження сперми, адже токсичне лікування може вплинути на його спроможність стати батьком. Теж саме стосується і чоловіків, які можуть отримати поранення на фронті і втратити репродуктивну функцію.

Однак на практиці інформацію про те, чи живий "донор" сперми, чи ні, перевірити важко. Зазвичай довіреності оформлюються на три роки, за це період чоловік може бути у відрядженні, а жінка тим часом буде повторювати спроби завагітніти.

При чому лікарям достеменно невідомо, чи живий її партнер, і чи зберіг він бажання мати дитину з цією жінкою.

Світлана Шаянова розповіла історію, як одного разу чоловік попросив вважати довіреність недійсною. Він стверджував, що із жінкою розвівся, а вона хоче завагітніти і шантажувати його дитиною.

Таким чином нотаріально завірена довіреність дозволяла жінці приховати смерть чи зміну намірів чоловіка, однак аж ніяк не легалізувала посмертне донорство.

Разом з тим жодний нормативно-правовий акт не забороняв постмортальне використання біоматеріалу пацієнтів.

Утім, після початку повномасштабної війни, коли чоловіки масово йдуть на фронт і усвідомлюють, що вони можуть загинути, деякі з них свідомо передають дружинам чи подругам право розпоряджатися своїм біоматеріалом після смерті.

Деякі пари заморожують ембріони, тобто вже запліднену яйцеклітину. І наразі лікарі також не розуміють, що робити з ними у разі загибелі одного з донорів.

Лікарям-репродуктологам важко працювати в умовах недосконалої законодавчої бази. Фото: Burgstedt/Depositphotos

Читайте також: Діти після смерті та відкладене батьківство: що варто знати про кріоконсервацію під час війни

Що потрібно для легалізації народження дітей від загиблих

Юристи наголошують і на низці інших важливих питань, які мають бути прописані законодавчо.

Адвокатка Ольга Данченко зазначає, що закон передбачає забір репродуктивних клітин виключно за направленням від лікаря після проведення необхідного медичного обстеження.

"Реалії часів воєнного стану такі, що військовослужбовці зазвичай вкрай обмежені у часі, і отримання направлення та проведення обстеження може затягнути процес і навіть унеможливити збір матеріалу", – каже вона.

Юристка також звертає увагу на те, що Порядок здійснення забору, кріоконсервації та зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців у період воєнного стану передбачає, що Міноборони має повідомляти клініку про смерть військового, чиї репродуктивні клітини зберігаються в цьому закладі.

"На мій погляд, це сумнівний і неефективний механізм інформування в наших реаліях, що також викликає деякі питання з точки зору розголошення персональних даних. Наскільки я розумію, військовослужбовці не надають повноважень Міноборони щодо моніторингу забору та зберігання їхнього біоматеріалу", – каже Ольга Данченко.

Юристи також зазначають, що написати заповіт на розпорядження гаметами та ембріонами і завірити його у нотаріуса наразі проблематично. Тобто біоматеріал людини не є ані суб'єктом (живою істотою), ані об'єктом (майном) права.

Довіреність же, згідно з Цивільним кодексом, втрачає дію після смерті одного із підписантів.

Звісно, говорячи про народження дітей від загиблих чоловіків, неможливо уникнути і морально-етичного питання.

Деякі психологи наголошують, що дитина, народжена від померлого партнера, ніколи не знатиме свого батька. Також є небезпека того, що вона може бути "поминальною свічкою" по тату, і мама буде сприймати її лише як пам'ять про коханого.

Фахівці радять удовам спочатку пережити втрату, а потім ухвалювати рішення про дитину.

Тож юристи наразі ставлять ще одне важливе питання – встановлення мінімального та максимального строку, упродовж якого дозволяється постмортальне розпорядження спермою та ембріонами.

Яна Осадча, спеціально для "УП.Життя"