8 фраз, які миттєво привертають увагу лікаря
Лікарі не лише оглядають тіло. При розмові з пацієнтами вони звертають увагу на слова й формулювання, які можуть сигналізувати про стан хворого більше, ніж фізичні симптоми.
"Чітка й докладна розмова з пацієнтом "дає лікареві 80% інформації, потрібної для встановлення діагнозу. Ось наскільки важливі слова. У дорослій медицині це найважливіше, що ми робимо", – каже доктор Роберт Бірнбаум, головний медичний директор мережі невідкладної допомоги WellNow Urgent Care.
Він наголошує: немає потреби вживати медичний жаргон, підхоплений під час гугління симптомів. Якщо, наприклад, пацієнт заявляє, що, на його думку, у нього пневмококова пневмонія, це лише ускладнює діагностику: лікареві доводиться починати спочатку й з'ясовувати, чому людина так вважає.
Найкорисніша розповідь – чесна й конкретна, зосереджена на змінах у часі та впливі симптомів на повсякденне життя.
Лікарі розповіли журналу Time, які фрази завжди привертають їхню увагу і чому.
"Це триває вже декілька місяців"
Описуючи симптоми, важливо зазначати, як довго вони тривають. Наприклад, можна вжити слово "постійний", каже доктор Джеймс Таччі, президент Американського коледжу профілактичної медицини.
"Будь-яка тривала аномалія – це вже не дрібниця, більше, ніж тимчасовий стан, – пояснює він. – Це не обов'язково означає щось серйозне, але точно те, на що треба звернути увагу".
"Симптоми погіршуються"
Слова "погіршується" або "прогресує" для лікарів – тривожний сигнал. Вони означають, що стан не стабілізується і не поліпшується, а отже може потребувати швидшого втручання або іншого підходу.
"Сучасне життя навчило людей применшувати свої симптоми. Але чесність щодо погіршення стану допомагає лікарям правильно оцінити терміновість ситуації", – каже доктор Ніколас Коцці, лікар відділення невідкладної допомоги та медичний директор у Rush University Medical Center.
"Мені довелося припинити робити це"
Дуже важливим для лікаря є те, наскільки симптоми впливають на ваше щоденне життя.
Бірнбаум каже, що особливо насторожується, коли чує фрази на кшталт "це заважає спати", "не можу працювати", "не можу їсти", "не можу ходити" або "мені довелося припинити робити" щось, що було звичкою.
"Коли людина каже: "Я п'ять років не пропускав роботи, а тепер змушений був узяти лікарняний, бо біль надто сильний", – до цього варто прислухатися. Це потужний сигнал оцінити серйозність стану", – пояснює медик.
"Цього разу біль сильніший, ніж моя попередня мігрень"
Лікарі часто просять оцінити біль за шкалою від 1 до 10, але цифри не завжди дають повну картину, адже в кожного свій больовий поріг.
Тому доктор Адам Стрейчер із Weill Cornell Medicine просить пацієнтів порівнювати біль із тим, який вони відчували раніше.
"Якщо зазвичай людина оцінює свій головний біль на 4-5 балів, а зараз – на 10, це вже суттєва зміна", – каже лікар.
Такий опис сигналізує про відхилення від норми й може свідчити, що відбувається щось інше.
"У мене раптово стало менше сили"
Слово "раптово" означає важливу зміну в перебігу подій і часто спонукає до термінових запитань та обстежень. Лікар Стрейчер особливо уважний до фраз на кшталт: "раптова втрата зору", "раптова задишка", "раптова слабкість", "раптовий біль у животі".
"Раптовий, гострий початок чогось підвищує рівень підозри", – пояснює він.
"Мені важко дихати"
Є симптоми, які одразу сприймаються лікарями як тривожні. Серед них:
- задишка;
- непритомність;
- слабкість;
- оніміння;
- порушення зору;
- ненавмисна втрата ваги;
- поява крові.
Вони пов'язані з потенційно небезпечними діагнозами й часто потребують швидшого обстеження або направлення до спеціаліста.
Почувши такі скарги, лікар Бірнбаум ставить уточнювальні запитання: "Коли симптом виникає? Постійно чи періодично? Чи посилюється?" або "Вам зараз важко? Як ви сюди дісталися? Чи могли йти самі?".
"У мене гострий біль у грудях, який посилюється під час навантаження і минає в спокої"
Корисне правило: точність краща за розмитість. Лікарі значно краще реагують на чіткі, конкретні описи, ніж на загальні фрази на кшталт "мені ніколи не було так погано".
"Коли нам зле, ми схильні додавати драматизму. Але для ухвалення правильних рішень лікарям потрібні деталі: час, тригери, конкретні симптоми", – лікар Бірнбаум.
Наприклад, фраза "вночі температура піднялася до 39,7°C і з'явився глибокий кашель" одразу змінює клінічну картину.
"Тоді ми думаємо: це вже не застуда, а можливо, пневмонія", – пояснює він.
"У моїй родині були випадки Х"
Інформація про сімейну історію хвороб може бути внесена в електронну картку пацієнта, але це не означає, що лікар пам'ятає всі деталі. Наприклад, що батько переніс інфаркт у 52 роки або бабусі діагностували рак грудей у 40.
"Наявність сімейної історії захворювання кардинально змінює підхід. Це змушує лікаря зупинитися й сказати: "Добре, давайте переконаємося, що ми рухаємося правильним шляхом з урахуванням вашої генетики", – пояснює Таччі.
