Як марафонський біг впливає на серце? Дослідники дали відповідь
Біг на марафонську дистанцію є справжнім випробуванням на витривалість, де тіло працює на межі – м'язи німіють від втоми, дихання стає важким, а серце б'ється у шаленому ритмі. Чи може таке фізичне навантаження зашкодити здоров'ю серця?
На це питання вчені намагалися знайти відповідь, провівши десятирічне дослідження за участю понад 150 бігунів-аматорів. Його результати опублікували у науковому журналі JAMA Cardiology, пише Medical Xpress.
Дослідники обстежували серця учасників до та після марафонів, а потім спостерігали за здоров'ям їхньої серцево-судинної системи упродовж наступних десяти років.
Так вони помітили особливість – відразу після забігу правий шлуночок серця, що відповідає за подачу крові до легень, працював трохи слабше. Проте вже за кілька днів показники знову ставали нормальними.
Головний висновок десятирічного спостереження заспокоює – марафонський біг не спричиняє жодних ушкоджень чи незворотних змін у роботі серця.
Цей висновок має велике значення, кажуть вчені, адже результати попередніх досліджень викликали занепокоєння, що тривалі фізичні навантаження можуть шкодити серцю. Значна частина цих побоювань ґрунтувалася на результатах аналізів крові, взятих після змагань.
Після марафону в багатьох бігунів у крові виявили підвищений рівень тропоніну – білок у серцевому та скелетних м'язах, що регулює їхнє скорочення. Він вивільняється, коли клітини серцевого м'яза зазнають значного навантаження.
Зазвичай лікарі використовують рівень тропоніну для діагностики інфаркту міокарда. Тому його підвищення після забігу може виглядати тривожно і часом ускладнює розуміння, чи йдеться про справжній невідкладний стан.
Дослідження показують, що в багатьох здорових марафонців рівень тропоніну після забігу перевищує стандартні межі, попри нормальні результати візуалізаційних досліджень і відсутність симптомів інфаркту.
Таке підвищення, ймовірно, відображає тимчасове навантаження на клітини серцевого м'яза, а не їхнє незворотне ушкодження. Обстеження серця за допомогою ультразвуку або МРТ показують, що ці зміни зазвичай пов'язані з короткочасними порушеннями скорочення серця, які минають після відпочинку.
Дослідники виявили, що під час марафонів особливо страждає права половина серця. Вона перекачує кров через легені, де під час тривалого фізичного навантаження різко зростає тиск. Низка досліджень засвідчила, що правий шлуночок одразу після довгих забігів тимчасово збільшується та працює менш ефективно, але згодом повертається до норми.
Тож вчені зробили висновок, що серце пристосовується до марафонських навантажень, а не руйнується під їхнім тиском. Тимчасові сплески тропоніну після забігів свідчать про напружену роботу, а не про ушкодження серця, і дослідження підтверджують, що воно залишається здоровим.
Але це не означає, що марафони зовсім без ризиків – вони можуть допомогти виявити приховані серцеві захворювання, зокрема ішемічну хворобу. Трагічну історію нещодавно описали в британській пресі: 42-річного бігуна з болем у грудях спочатку заспокоїли, але згодом він помер від серцевого нападу. У цьому випадку причиною підвищеного тропоніну було не фізичне навантаження, а не діагностоване вчасно коронарне захворювання.
Загалом смерті під час марафонів трапляються вкрай рідко – 1 на 100 тисяч учасників і цей показник знижується. Як правило, причиною критичних ситуацій стає не сам біг, а приховані патології серця, про які людина не знала до старту.
