Зріст у кубі, а не в квадраті: вчені запропонували нову формулу обчислення індексу маси тіла

Турецькі вчені запропонували альтернативну формулу загальновідомого індексу маси тіла (ІМТ). У ній науковці врахували той факт, що людське тіло є тривимірною структурою.

Нова формула показала ефективність в експериментах, йдеться в журналі Scientific Reports, пише Medical Xpress.

ІМТ рахують шляхом ділення маси тіла на квадрат зросту. Його розробив бельгійський математик Адольф Кетле ще в 1830-х роках.

Формула призначалася для опису характеристик середньостатистичного чоловіка, а не для оцінки здоров'я конкретної людини. Вона не враховувала вік, стать, етнічну приналежність чи склад тіла.

Протягом майже двох століть ІМТ був основним показником здорових розмірів тіла, але вчені продовжували шукати кращий варіант.

Нещодавно науковці запропонували нову формулу – послідовний індекс маси тіла (CBMI/ПІМТ). Він ставить під сумнів базове припущення ІМТ про те, що маса тіла пропорційна квадрату зросту.

Вчені використали постулати фізики та геометрії, щоб показати, що вага природніше пов'язана зі зростом у кубі, оскільки людське тіло є тривимірною структурою. Моделюючи його як циліндр, дослідники розробили формулу (m – вага у кілограмах, h – зріст у метрах):

Під час її розробки дослідники врахували співвідношення талії до зросту. Воно ґрунтується на геометричному принципі повноти та стрункості, за яким ширина порівнюється з довжиною. Крім того, окружність талії пов'язана з ризиками для здоров'я через ожирінням, як-от діабет і серцеві хвороби.

Приклад розрахунку: 55 кг/1.70 м у кубі = 11,194... Корінь з цього числа буде 3,345… Для зручності науковці пропонують отриманий результат множити на 10. Тоді отримуємо 33,45.

Нормальний діапазон ваги за індексом CBMI становить 33-39 (з ідеальним середнім значенням 36). Значення менше ніж 33 вказують на дефіцит ваги, 39-45 – на надмірну вагу, 45-51 – ожиріння, а понад 51 – важке ожиріння.

Формулу протестували на 400 людях – від немовлят до 75-річних. Для всієї групи коефіцієнт кореляції склав 0,837 – це статистичний показник того, наскільки тісно пов'язані між собою величини (максимум – 1).

Цей взаємозв'язок був найсильнішим у дітей і дещо слабшим у дорослих чоловіків.

За словами вчених, CBMI демонструє більшу стабільність для різних типів статури та вікових груп, порівняно з іншими формулами. Однак потрібні подальші дослідження.

Раніше науковці вже пропонували змінити підхід до визначення ожиріння. Вони хотіли зосередити увагу не тільки на вазі, а й на кількості жиру в організмі та супутніх хворобах.