Суїцидальні наміри і розлади поведінки: як тривала війна впливає на психічне здоров’я українських дітей
Через війну українські діти й підлітки страждають від низки психічних проблем, як-от ПТСР, депресій, тривог і суїцидальних намірів. Думки про самогубство частіше виникають у дівчат, тоді як головна проблема хлопців – поведінкові розлади.
Понад 10% підлітків, які застали як початок російської агресії, так і повномасштабне вторгнення, намагалися скоїти суїцид.
Про це свідчить огляд наукових робіт, присвячених психічному здоров'ю українських дітей і підлітків, опублікований у журналі BMJ Global Health, пише MedicalXpress.
Міжнародна група дослідників під керівництвом Науково-дослідного центру дитячої психіатрії Університету Турку (Фінляндія) проаналізувала результати 37 досліджень. Вони були опубліковані у період з 2020 по 2024 рік, тобто охоплюють періоди до і після повномасштабного вторгнення.
Всі роботи показали, що діти й підлітки віком від 0 до 19 років страждають від низки проблем психічного здоров'я, зокрема посттравматичного стресового розладу (ПТСР), депресії, тривоги, поведінкових розладів, суїцидальних намірів і самоушкодження.
Хоча показники поширеності варіювалися, загальний висновок був однаковим: тривале перебування в умовах війни завдає серйозної психологічної шкоди.
Підлітки, які пережили обидві фази війни (початок російської агресії у 2014 році та повномасштабне вторгнення у 2022-му), мали вищий рівень психологічного стресу.
Понад 10% з них чинили спроби самогубства. Водночас серед їхніх однолітків, які не зазнали впливу війни, таких лише 4%. Це доводить руйнівний кумулятивний вплив на психіку молоді.
Дівчата частіше, ніж хлопці, повідомляли про суїцидальні думки, спроби самогубства та самоушкодження. Водночас у хлопців переважали поведінкові розлади.
Діти з регіонів, які найбільше постраждали від бойових дій, мали підвищений ризик появи симптомів психічних розладів від помірного до тяжкого ступеня, зокрема суїцидальних намірів і самоушкодження.
Крім того, особливо вразливими були діти, які вимушено переїхали, зазнали насильства, мають розлучених батьків або втратили близьких.
"Мало значення, де опинилися діти. Примусове переселення до іншої країни пов'язане з вищим ризиком проблем із психічним здоров'ям, тоді як внутрішнє переміщення асоціювалося з більшою стійкістю. Можливо тому, що діти залишалися у звичному культурному та соціальному середовищах", – зазначив співавтор дослідження Санджу Сілвал.
Також важливу роль відігравали стосунки всередині сім'ї. Неприйнятні методи виховання або низька залученість батьків пов'язані з виникненням розладів поведінки та булінгом. Водночас сприятливе сімейне середовище дає дітям певний захист від цього.
Багато проаналізованих досліджень отримали низьку або середню оцінку якості. Це свідчить про те, наскільки складно проводити ретельні довгострокові дослідження в умовах активної війни. Однак вони є важливими для розуміння ситуації.
Раніше опитування соціологічної групи "Рейтинг" показало, що торік в Україні до 40% збільшилася кількість дітей, які мають значний рівень стресу.
