Як перетворити хобі на сімейний бізнес та заробляти в Facebook, Instagram та Etsy

Перше, що попросив Юрій, щоб йому привезли до Києва з окупованого Луганська, – це старий верстат для обробки дерева.

– Всі дивувалися, нащо він мені треба, та ще й в однокімнатній зйомній квартирі, – згадує він.

Юрій Овсянко з сім’єю переїхав до Києва у 2014-му: тоді його старшій дочці було 3 роки, а дружина Ольга була вагітна двійнею.

Юрій Овсянко з сім’єю

З Луганська виїжджали, як каже Юрій, бо там уже "все гуділо".

– Дитина ридала, ми її заспокоювали, що це салют.

Все. Не хочу згадувати. Ми ж з вами про дерево зібралися говорити? – категорично сказав він і попередив: про війну ні слова.

Так от, коли приїхали до Києва, Юрій попросив батька привезти йому верстат.

– Мені обов’язково треба щось робити руками – я завжди майстрував. Для мене це той стан, коли я ні про що інше не думаю, а роблю те, що хочу, – пояснює він.

"Майстерню" облаштував на балконі, а сам шукав роботу.

В Луганську Юрій займався продажами – співпрацював з компанією "Марс Україна", тою, що виробляє шоколадні батончики, доріс до начальника відділу продажів.

– А тут що пропонували? – запитую я.

– Тут мене з розпростертими обіймами ніхто не чекав, – говорить він.

І пояснює: у його професії до переселенців ставилися з пересторогою. Все-таки робота пов’язана з грошима, тут потрібна довіра до людини, розуміння, що вона завтра не "випарується" разом із грошима і товаром. Бо де її тоді шукати? На окупованих територіях?

– Мені це говорили прямо в очі. Мовляв, усе добре, прекрасне резюме, але вас не пропустить служба безпеки, – розповідає Юрій про випробування 2014 року.

[BANNER1]

Зараз він працює на двох роботах: основна – сфера продажів, майстерня – додатковий заробіток.

У сім’ї вже троє дітей – старша дочка Ярослава і двійнята – Влад і Олеся.

Живуть вони вже не на зйомній квартирі, а у власній, під Києвом, в Ірпені.

Майстерня Юрія теж переїхала з балкону в орендований гараж.

– Я не готовий поки залишити роботу – заробітки в майстерні ще не ті. Тому працюю і там і там. Велика сім’я – багато витрат, – пояснює Юрій.

У майстерні він виготовляє авторські вироби з дерева – це і різноманітні розвиваючі іграшки, і цікаві настінні годинники, і екополички.

Якось дружина запропонувала: давай сфотографуємо твої роботи і викладемо в інтернет. Спробували – продалося.

Потім знайомі переселенці виграли грант Міжнародної організації міграції на дитячий садок – чом би і таке не спробувати. Подали й собі на грант і виграли.

Тоді ж надійшли перші замовлення на дитячі іграшки – якраз від тих друзів, які відкрили дитячий садок.

Юрій виготовляє багато різноманітних розвиваючих іграшок

Потім виграли грант ЄС "Містки громадської активності" на 32 тисячі гривень – завдяки йому вдалося купити лобзиковий верстат JET.

– Це дуже крута річ, вона дозволяє "підлізти" у складне місце, вирізати складну форму, – пояснює Юрій.

Завдяки цьому інструменту виготовлено і дитячі пазли-імена, і велике сімейне дерево, і годинники, і підсвічники...

– Мабуть, відсотків 80 того, що я роблю, обробляється на цьому верстаті, – говорить Юрій.

Проте виготовити, на думку Юрія, це лише половина справи. Треба, по-перше, знати, що саме виготовити, а по-друге – продати те, що зробив.

Цим займається Ольга, дружина Юрія. Вона створила інтернет-сторінку Threewood. Саме так Юрій з Ольгою назвали свою справу. Чому Threewood? На честь своїх трьох дітей.

Також Ольга веде Фейсбук-сторінку, сторінку в Інстаграмі.

– Я би все це не потягнув, – відверто каже Юрій.

До речі, саме Ольга знайшла й інформацію про грант ЄС.

Разом Ольга та Юрій вирішують, що і як просувати в магазині, аналізують, що краще продається, планують, які нові роботи "запускати у виробництво".

– Я називаю дружину моїм директором з розвитку, – говорить Юрій.

Але не це головне. Не робота. Головне, каже майстер, це її підтримка.

Отакі годинники Юрій виготовляє на лобзиковому верстаті, який придбав на грант

Якщо дружину Юрій називає директором, то дітей – "чоботарями без чобіт": по суті, вони в Threewood "працюють" тестерами татових іграшок, хоча багатьох з тих забавок, що виставлені на продаж, у них самих немає.

Дуже багато іграшок Юрій десь "піддивився", але майстер ніколи не копіює – його роботи це завжди авторські інтерпретації.

– Зараз у мене ідея – зробити таку іграшку, яку я ніде не бачив, – ділиться Юрій.

Каже: це буде гра з мармуровою кулькою і дерев’яною гіркою, але гірка має бути складна, з багатьма розгалуженнями і пастками. Називатиметься іграшка Marble Machine. Він довго розповідає, як і що буде влаштовано, але я погано собі це уявляю.

– Взагалі, це показувати треба, – здається Юрій. І зізнається, що дружина Marble Machine не схвалила. Та і він сумнівається: піде, не піде…

– Нічого, я спочатку зроблю – потім вона побачить, – розмірковує майстер.

Нову продукцію до виробництва приймають на родинній худраді. Зазвичай такі наради проходять за пізнім чаєм, коли діти давно сплять.

Багатьох із забавок, що виставлені на продаж, у дітей Юрія немає

А зранку родина Овсянків перевіряє продажі на Etsy – це такий американський інтернет-магазин виробів ручної роботи та вінтажних речей. Через різницю в часі там купують тоді, коли в нас ніч.

– Прокидаємося і дивимося: чи наш ранок радісний, чи поки що зусилля були недостатніми, – говорить Юрій.

Юрій добре пам’ятає, що він перше продав за кордон.

– Там була дуже красива робота: годинник у вигляді дерева з дятлом, – розповідає він.

Рік тому на Etsy у Threewood було лише 11 чи 12 продажів, згадує Юрій, а зараз уже 70.

– Кожен продаж – це для нас свято, – зізнається він.

Але головне, каже чоловік, не зупинятися: два роки тому була одна кількість обладнання – зараз інша, був балкон – став гараж, продажі раніше були лише через OLX і знайомих, а зараз це вже і Facebook, і Instagram, і Etsy.

Нині Threewood планують розширяти потужності за допомогою краудфандингових платформ.

– Я зрозумів, що хотів би створювати реально цікаві вироби, унікальні, але більшість часу займає тиражування тих речей, які добре продаються, – говорить Юрій.

За його словами, робити стодвадцятьякусь підставку під телефон – не надихає.

– Це цікаво з точки зору грошей, а хочеться зайнятися речами, цікавими з точки зору творчості, – каже майстер.

[BANNER2]

А як щодо того, щоб взяти помічника, цікавлюсь я.

Юрій відповідає, що ні, не готовий. І пояснює: бо дорогі інструменти, бо кожен діставався важко, тому пустити людину, яка буде вчитися на твоєму, так важко купленому обладнанні, він поки не бачить сенсу – чи навчиться, чи ні, а дороге обладнання "вб’є".

– Ось така моя логіка, – говорить він.

В Юрія інша ідея: придбати фрезерний верстат ЧПУ – з програмним управлінням, що дозволить автоматизувати деякі процеси.

– Це той помічник, який допоможе мені тиражувати речі, а я зможу в цей час займатися творчістю, – мріє Юрій.

Саме для цього Threewood і збирається вийти на краудфандингову платформу Kickstarter і спробувати зібрати ці гроші. Це ризикована затія, бо якщо не вдасться зібрати всю суму, на яку заявився, то навіть зібрані кошти платформа поверне жертводавцям.

Проте Юрій знає: головне – рухатися вперед і не здаватися.

А от як не здаватися, коли все, що в тебе було, опинилося по той бік лінії фронту, тут, Юрій переконаний, кожен має зрозуміти сам.

– Мій мотиватор – моя сім’я. Якби я опустив руки, мені б ніхто за це "дякую" не сказав, – говорить він.

Зараз Юрій хоче тиражувати речі і займатися творчістю

Але у Юрія є ще один секрет: він дуже любить майструвати. Каже, що навіть якби це не було заробітком, він би все одно цим займався.

– Просто під впливом усіх обставин моє хобі стало сімейним бізнесом, – говорить Юрій.

У планах на наступні два роки у Threewood – розпочати випуск дитячих смарт-меблів, відкрити магазин в оффлайні та запустити YouTube-канал.

Леся Ганжа, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Як Валентина із Горлівки відкрила свій магазин хенд-мейду, після закриття ВКонтакте

Малий бізнес, а легендарний: чому на сукні від майстрині з Бердянська займають чергу

"Не завжди виходить те, що загадуєш": Як ейчар з Макіївки проміняла персонал на вовну