Чому мама й тато мають бути поряд завжди? Або що таке медицина, в пріоритеті у якої – сім'я

17 вересня 2020

Коли нам погано, нам хочеться, щоб поряд були рідні люди.

Просто посидіти разом, щоб було кому потримати нас за руку, вислухати, заспокоїти.

Це потрібно навіть дорослим, що казати про дітей.

В усіх розвинутих країнах світу питання присутності батьків в лікарні з дитиною навіть не обговорюється.

А що в Україні?

Згідно з наказом 592 батьки можуть перебувати зі своїми дітьми, зокрема у відділенні інтенсивної терапії без часових обмежень.

Проте існування наказу 592 недостатньо – мають бути створені умови для того, щоб лікарня могла забезпечити батькам комфортні умови для перебування з дітьми та розуміння медичного персоналу, як важливо родині перебувати разом.

 

Проте ситуації бувають різні.

Син Світлани Фурман народився раніше терміну.

Але її не допускали до реанімації більше, ніж на 10 хвилин.

А Оксана Анісімова розповідає, що її з 9-місячною дитиною поселили в палату без дитячого ліжечка і загалом побутові умови були складні.

"Я маю проблеми з нирками та часто ходжу в туалет, але в лікарні це було важко зробити.

Доводилось просити медперсонал потримати дитину.

В палатах було холодно, на дворі був грудень місяць", – згадує вона. 

 

Чому присутність батьків в лікарні настільки важлива?

Досить довгий час навіть в цивілізованих країнах світу практикувалось розділення батьків та дітей у лікарнях.

Через розповсюджену практику залишати дітей в лікарнях без рідних з'явився термін "синдром госпіталізму".

Його використовували в 1930-х роках, щоб описати стан дітей, які надовго залишались в лікарнях без батьків.

Такі діти відставали у розвитку та мали депресивний настрій.

Як стверджує дитячий психолог Катерина Гольцберг, особливо важлива присутність батьків для дітей першого року життя.

"Це той період, коли в нас формується базова довіра до світу.

Навіть нетривалий період без мами/тата в лікарні може настільки негативно впливати на немовля, що дитина ризикує отримати розлад прив'язаності", – каже вона.

За її словами цей розлад може потім проявлятись дуже по-різному.

Дитина або не відпускає маму, або, навпаки, – готова до всіх піти на руки.

"В підлітковому та дорослому віці це може проявлятись страхом закохатися, сильним страхом втратити близьку людину тощо", – розповідає Гольцберг.

Психолог додає, що вкрай важливо, коли дитині є кого тримати за руку, коли батьки можуть заспокоїти, пояснити, що так, може бути боляче, але я поряд і ми впораємось.

"Коли дитина без батьків в лікарні переносить неприємні процедури, то потім ми можемо спостерігати, як вже дорослі люди з усіх сил уникають візиту до лікаря та ризикують невчасно діагностувати певні захворювання", – пояснює Катерина Гольцберг. 

Присутність батьків під час перебування в лікарні та проведення певних процедур може кардинально полегшити стан дитини.

 

Національна мережа боротьби з дитячими травматичними стресами надає батькам такі поради:

Ви найкраща людина, яка може підтримати вашу дитину. Звичайно, в деяких ситуаціях важко впоратись з емоціями, але спробуйте  залишатись впевненим та спокійним для дитини.

Тримайте дитину за руку під час процедур.

Хваліть її, обіймайте та відвертайте історіями та картинками.

Будьте терплячим з дитиною. Реакція дитини може бути різною. Вона може кричати, плакати тощо.

Це цілком нормальна й тимчасова реакція.

Допоможіть дитині зрозуміти, що відбувається. Пояснюйте все простими словами, так, щоб дитина могла легко вас зрозуміти.

Якщо на дитину чекають неприємні процедури, чесно поясніть, що може бути боляче, але розкажіть і як це допоможе одужати.

Дозволяйте своїй дитині виражати свої почуття стосовно перебування в лікарні. Нагадайте дитині, що це цілком нормально бути наляканим чи плакати. В той самий час допоможіть малечі висловлювати свої почуття.

Маленьким дітям це легше зробити за допомогою гри, малювання та історій.

Вислухайте свою дитину та допоможіть їй зрозуміти, що її почуття абсолютно нормальні.

Допоможіть дитині побачити медичний персонал як такий, що допомагає. Поясніть дитині, що медики дуже добре знають, як допомагати дітям.

Заохочуйте дитину ставити власні питання лікарю чи медсестрам. Вам, як батькам, теж важливо отримати точну інформацію, тож не бійтесь ставити додаткові питання.

Діти молодшого віку гірше переносять той факт, що їх мають залишити. Тому дуже важливо мати родича, який також зможе залишатись з дитиною.

Завжди попереджайте дитину, коли кудись йдете. Пояснюйте, чому вам варто піти та коли ви повернетесь.

Турбуйтесь про себе. Якщо ви засмучені, знервовані та хочете спати, вам буде важче доглядати дитину.

Не бійтесь просити допомоги та говорити про власні тривоги з іншими людьми.

 

Як лікарі та батьки можуть ефективно співпрацювати

Директор обласної дитячої лікарні міста Сум Ігор Змисля розповідає про такі переваги:

  • Вони вчасно відстежують симптоми, оскільки перебувають поруч в лікарні й помітять зміни у стані дитини швидше за будь-якого іншого медичного представника.
  • Вони покращують маршрут дитини до певного спеціаліста.
  • Батьки краще за всіх перекладуть скарги дитини лікарю.
  • Батьки краще за будь-кого з медичного персоналу стежать за тим, щоб всі рекомендації лікаря були виконані.
  • Батьки стежать за динамікою лікування.

Ігор Змисля наголошує, що роль батьків в ефективності лікування особливо важлива, коли дитину переводять з одного відділення в інше або з однієї лікарні в іншу.

"Від того, як співпрацювали батьки з медичним персоналом, залежить наскільки ефективним буде подальше лікування дитини в іншого медика", – пояснює Змисля.

 

Бути в лікарні – це стрес. Але цей стрес можна і треба пом'якшити

Галина Соловей – директорка Фундації Дім Рональда Макдональда в Україні.

Це благодійна організація, діяльність якої направлена на створення будинків та кімнат для сімей хворих дітей, що перебувають на лікуванні далеко від дому.

Соловей стверджує, що для дитини будь-яка зміна навколишнього середовища – це вже стрес.

Тому дітям вкрай важливі батьки поряд, а батькам – ефективне співробітництво з персоналом лікарні.

"Чим більше батьки володіють інформацією про стан дитини та процес лікування, тим вони спокійніші та можуть бути партнерами для лікарів.

У батьків може розвиватись посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), внаслідок переживання важких стресових подій.

Психолог Анастасія Сидоренко навела порівняння, що батьки, чиї діти в лікарні, можуть переживати ті ж самі емоції, що й військові під час бойових дій.

Лікарі можуть допомогти батькам пройти фази стресу швидше, залучаючи їх у догляд за дитиною та комунікуючи на рівних з рідними маленького пацієнта", – пояснює Галина Соловей.

Галина Соловей – директорка Фундації Дім Рональда Макдональда в Україні

На жаль, не завжди вистачає державних грошей для гідного забезпечення всіх необхідних побутових умов.

Тож до облаштування Сімейних Кімнат в лікарнях долучаються благодійні організації та бізнес.

Найбільшим драйвером створення місць для перебування родин хворих дітей у лікарнях є Фундація "Дім Рональда МакДональда", яка облаштовує та утримує Сімейні Кімнати.

У Сімейних Кімнатах Рональда МакДональда українські родини, услід за родинами в 65 країнах світу, отримують змогу відпочити, поїсти, приділити час спілкуванню та грі з дитиною.

Сімейні Кімнати вже відкрито у Львівській обласній дитячій клінічній лікарні "Охматдит", Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні, Сумській обласній дитячій клінічній лікарні, Харківській обласній дитячій клінічній лікарні та Національній дитячій спеціалізованій лікарні "Охматдит" у Києві.

За чотири роки їх безкоштовно відвідали більше як 50 тисяч батьків, сестричок і братиків, бабусь і дідусів маленьких хворих.

Також Фундація "Дім Рональда МакДональда" проводить навчальні конференції для медичних працівників, котрі складаються із серії практичних сесій від ключових спікерів, дискусій та розгляду кейсів, під час яких учасники відпрацюють конкретні завдання та інструменти втілення сімейно-орієнтованого підходу.

МакДональдз – партнер-засновник і найбільший корпоративний благодійник Фундації "Дім Рональда МакДональда" в Україні.

 

Для цього щороку МакДональдз проводить благодійну програму "Долонька щастя". Клієнти мережі можуть приєднатися до благодійності, купуючи спеціальну сувенірну продукцію, найбільш популярна і впізнавана – паперова Долонька.

За останні 4 роки МакДональдз передав Фундації 35 млн гривень.