Бізнес, нове обладнання та навчання педагогів. Чому розвиток профтехосвіти критично важливий під час війни

Упродовж 2019 року Свалявський професійний будівельний ліцей збільшив свої доходи на 800 тис. грн. Керівник профтеху почав співпрацювати з 10 роботодавцями, які навчають студентів на своєму обладнанні.

А ще закупив обладнання, завдяки якому заклад надає платні послуги: монтаж електромереж, електрогазозварювання та ремонт, виготовлення кованих виробів.

Доходи зросли. Й у закладі побудували 3 нові кабінети-лабораторії, у яких практикуються учні.

Водночас у 2019 році в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту розробили макети "розумного будинку", за якими учні навчаються налаштовувати прилади віддалено.

8 майстрів виробничого навчання стажувалися в Німеччині та вивчили сантехнічні та електротехнічні технології.

Усе це вдається робити з допомогою держави, бізнесу та міжнародних програм, що підтримують реформу профтехосвіти.

Нині, під час війни, профтехосвіта — це потужний тил, адже мільйони людей в Україні готують їжу та роблять закрутки, щоби забезпечувати воїнів на передовій, шиють бронежилети та плитоноски, зварюють плити, ремонтують техніку, працюють із дронами та всіляко допомагають наближенню перемоги.

Багато хто з них має профтехосвіту за плечима, а значить, фахівець знає, як зробити все якісно, може навчити інших і розширити виробництво тих-таки плитоносок абощо. Зрештою, якість і швидкість на війні рятує життя.

Після закінчення війни профтехосвіта буде не менш важливою. Адже країні потрібна буде відбудова. А це — люди, які вміють якісно та швидко будувати будинки, мости, дороги та все інше, що зараз намагається знищити ворог.

"УП.Життя" розповідає, що змінилося в профтехосвіті за останні роки, чому це критично важливо під час війни й чому здобувати професійну освіту стає цікаво і престижно.

В наступних текстах ми розкажемо історії майстрів і педагогів профтеху, які люблять свою роботу, впроваджують інновації у своїх закладах освіти, втілюють реформу та надихають учнів здобувати профтехосвіту.

Нині, під час війни, профтехосвіта — це потужний тил

З чого почалися зміни та що в планах?

Довго ситуація із профтехосвітою була така: зміст і методики навчання — застарілі, а 60 % закладів працювали зі зношеним обладнанням. Адже ані держава, ані партнери не інвестували в профтехосвіту системно.

Тому роботодавцям доводилося навчати студентів "з нуля". Це забирало багато часу і ставило під питання ефективність профтехосвіти як такої.

Водночас педагоги не мали достатньо мотивації до професійного розвитку та одержували низьку заробітну плату. А учні обирали профтехосвіту здебільшого за "залишковим принципом" — якщо нікуди не вступили.

З 2017 року професійно-технічна освіта почала поступово змінюватися. У 2019 році почалася реформа професійно-технічної освіти. Зміни зачіпляють професійні училища, ліцеї, центри професійної освіти тощо.

4 ключові завдання реформи такі:

• Налагодити ефективне управління та фінансування у сфері;
• Оновити програми, а отже, покращити якість освіти;
• Посилити співпрацю з бізнесом;
• Популяризувати профтехосвіту як таку.

Так, освітні програми оновлюють уперше із 90-х років. Ідеться про сучасні програми на основі найкращих міжнародних практик і досвіду роботодавців.

Заклади профтехосвіти поступово передають із державної в комунальну власність. Отже, враховуються потреби профтехів, якісно розподіляються кошти, є розуміння, на які професії є попит у тому чи іншому регіоні. Адже місцеві управлінці краще знаються на регіональних економічних особливостях і ринку праці.

До того ж оптимізуються заклади. Маленькі та неефективні профтехи, де навчається 70–100 учнів, закривають, аби не витрачати гроші на утримання. Тоді як великі й ефективні розширяють.

А ще працюють над інформаційною системою управління освітою (EMIS). В управлінців суттєво зменшиться кількість паперової роботи. Наприклад, можна буде подавати звітність в електронному варіанті

Програми з підвищення кваліфікації педагогів модернізовують та додатково навчають вчителів, спираючись на успішні міжнародні практики.

Зокрема, викладачі можуть брати участь у Програмі ЄС "Еразмус+". Усе — аби постійно розвиватися, вдосконалювати свої навички й оновлювати знання про нові технології, практики й обладнання. Окрім того, Програма EU4Skills багато робить в напрямку навчання викладачів та директорів закладів.

Це та багато іншого прописано в Концепції Державної цільової соціальної програми розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на 2022–2027 роки, яку в грудні 2021 року схвалив Кабмін, а також в наступному документі – Стратегії розвитку професійної (професійно-технічної) освіти до 2023 року.

А в березні 2021 року Президент підписав Указ "Про пріоритетні заходи щодо розвитку професійної (професійно-технічної) освіти".

Згодом створили Раду з питань розвитку професійно-технічної освіти, яка, зокрема, має моніторити розвиток профтехосвіти освіти, аналізувати та вдосконалювати законодавство України в цій сфері, вивчати тенденції розвитку ринку праці.

Які результати вже є?

Аби розвивати профтехи, у межах реформи залучають міжнародні проєкти та бізнес. Так, наприклад, функціонує Програма ЄС "EU4Skills: кращі навички для сучасної України".

У проєкті беруть участь заклади освіти із 7 областей: Львівська, Вінницька, Запорізька, Миколаївська, Полтавська, Рівненська та Чернівецька. Нині EU4Skills разом із командою підтримки реформ МОН уже розробили регіональні плани розвитку профтехосвіти для 11 областей.

До того ж розвивається дуальна освіта – це така форма співпраці бізнесу та профтехів. Її концепція така: студенти 70 % часу навчаються на підприємстві й 30 % – в навчальному закладі.

Нині майже 70 % підприємств зазначають, що випускники закладів загальної середньої, вищої та професійної освіти не мають практичних навичок або сучасних знань. І дуальна освіта може це змінити.

Пілотування дуальної освіти відбувалося у 2015–2017 роках. Коли випустили три експериментальні групи, рівень працевлаштування склав майже 97 %.

Така форма освіти готує майбутніх працівників за потребами роботодавця. Учні приходять влаштовуватися на підприємство та вже вміють працювати з технікою та в команді. А бізнес не витрачає час на навчання людини "з нуля".

До того ж підприємства можуть додатково заохочувати студентів. Наприклад, у Чернігівському вищому професійному училищі побутового обслуговування, де навчають за спеціальностями "швачка", "кравець", "кравець-закрійник", учні дуальної системи отримують додаткові 1000 грн щомісяця.

А коли набивають руку, мають 50 % від заробітку під час виробничої практики. Решту виділяють для училища. У середньому студенти можуть заробити від 1600 до 6000 грн за місяць роботи.

Окрім стипендії, у співпраці машинобудівного заводу і Краматорського вищого професійного училища № 14 студенти мають пільгові ціни на спортбазі в місті й нову виробничу форму. А ще компанія-партнер ремонтує майстерні в училищі, надає обладнання, інструменти, комп’ютерну техніку та мультимедійні дошки.

Нині вже 240 профтехів впровадили дуальне навчання і співпрацюють із бізнесом.

Ще один важливий складник — розвиваються навчально-практичні центри (НПЦ). Це — майстерні й лабораторії профтехів, де учні відточують свої навички на практиці.

Раніше таких центрів у профтехах або взагалі не було, або в них була застаріла техніка, яку давно не використовують на заводах і в компаніях.

Але з 2017 року уряд інвестує кошти на створення НПЦ і оновлення обладнання.

Активні заклади профтехосвіти подають заявку на конкурс і роблять майстерні для навчання учнів привабливими. Завдяки цій програмі вдалося створити 62 такі центри лише у 2021 році.

Загалом в Україні існує понад 300 таких центрів.

У 2019 році в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту розробили макети "розумного будинку"

Так, у студентів з’являється більше практичних занять, вони працюють з оновленою якісною технікою, як на підприємствах, і розуміють особливості роботи.

Аби учні, педагоги, батьки та бізнес дізналися більше про зміни в професійній освіті, МОН працює над іміджем та репутацією такої освіти. Зокрема, у 2021 році МОН запустило комунікаційну кампанію "Ми змінюємося".

Інформаційні та рекламні матеріали публікували в Facebook, Telegram, Instagram, Twitter, Tik-Tok і Youtube. Також розміщували рекламні постери й розповідали про успішні історії працевлаштування учнів на радіостанціях.

Нині Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій спільно з МОН готують законопроєкт "Про професійну освіту" і найближчим часом планують ухвалити Закон.

Чому такі зміни в профтехосвіті важливі?

За даними МОН, 2/3 випускників шкіл обирають вищу освіту. Водночас третина тих, хто має статус безробітного, — це молодь до 35 років.

Одна з причин, чому молодь надає перевагу вищій освіті перед професійною, — стереотип про те, що профтехосвіта "непрестижна", навчатися доводиться в сірих і погано обладнаних майстернях і аудиторіях, викладачі мають низьку зарплату, а випускникам важко влаштуватися на роботу.

Однак, згідно з даними Державної служби статистики, найважче працевлаштуватися людям з освітою юриста, менеджера, економіста та бухгалтера.

Тоді як понад половина відкритих вакансій — це робітничі професії, як-от слюсарі, зварювальники, кухарі чи швачки.

Під час війни це стало ще актуальніше. Наприклад, Львівська ОВА щотижнево поширює таблицю з актуальними вакансіями в регіоні.

Зараз серед них — електромонтер, оператор верстатів і установок, швачка, електрослюсар, слюсар, машиніст екскаватора, вогнетривник, технік із сигналізації, машиніст. Оплата — від 20 тисяч до 40 тисяч щомісяця.

Попри це, чисельність учнів профтехосвіти зменшилася з 315,6 тисячі студентів у 2014 році до 240,7 тисячі у 2020 році.

Понад половина відкритих вакансій — це робітничі професії, як-от слюсарі, зварювальники, кухарі чи швачки

Проте економіка країни та зріст ВВП напряму залежить від того, як багато учнів навчатимуться в профтехах.

Адже профтехосвіта підтримує реальну зайнятість населення, розвиває бізнес, а отже, стимулює розвиток економіки, що важливо в мирний час і чи не найважливіше під час війни та після неї.

Саме тому важливо починати з оновлення майстерень та якісного обладнання, розвитку стимулів, аби педагоги працювали ефективно, й інструментів, через які бізнес впливатиме на підготовку кадрів у регіоні.

Тим часом у студентів, які здебільшого навчаються на практиці, розвиватимуться компетенції та м’які навички, що відповідатимуть потребам роботодавців.

Усі ці зміни як ніколи на часі. Адже всім відома фраза "Відбудуємо" втілюватиметься саме випускниками профтехосвіти, що знають свою справу, якісно та швидко виконують роботу.

Окрім усього, профосвіта — це можливість для тисячі людей, які втратили роботу, перекваліфікуватися й отримати професію буквально за один рік.

Марія Марковська (Булейко), спеціально для "УП.Життя"

Ця публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу та його держав-членів Німеччини, Фінляндії, Польщі та Естонії у межах програми "EU4Skills: Кращі навички для сучасної України". Програма має на меті надати підтримку у впровадженні реформи профосвіти та модернізації інфраструктури обраних навчальних закладів. Програма EU4Skills працює на національному рівні та у 7 пілотних областях: Вінницькій, Полтавській, Запорізькій, Рівненській, Львівській, Миколаївській та Чернівецькій. Програма EU4Skills виконується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Kreditanstalt für Wiederaufbau (KfW). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю її авторів та не може жодним чином сприйматися як такий, що відображає погляди Європейського Союзу, його держав-членів та Програми.