Прихисти своїх. Як волонтерська ініціатива рятує життя

Щонайменше 2, 7 млн українців, згідно з останніми даними уряду, залишилися без житла через війну. Чиїсь домівки зруйновано, хтось мусив залишити житло, щоб утекти від російської навали.

Усім їм потрібен прихисток. Попереду зима, тож проблема розміщення переселенців знову, як і на початку повномасштабних бойових дій, постає надзвичайно гостро. Держава фізично не зможе забезпечити житлом таку велику кількість людей, тож волонтерська допомога, єднання людей – поспішають на допомогу.

"Українська правда. Життя" запускає серію матеріалів про українців, яких війна змусила шукати новий дім, та про волонтерів, які роблять усе можливе і навіть більше, щоб допомогти їм.

Знайти "Прихисток"

"Добрий день! Ви врятували нам життя – мені, чоловіку і нашим дітям! Ми живемо під Харковом і раніше рідко кудись виїжджали, майже ніколи не залишали свій дім. Ми до останнього не хотіли евакуюватися, навіть коли лінія фронту насувалася все ближче... Куди їхати? У невідомість? Ночувати з дітьми на вокзалах?

Вирішили, що залишимося вдома і хай буде, як буде. Але сусіди нам підказали, що є така ініціатива – "Прихисток". І ми буквально за кілька дзвінків знайшли собі безкоштовне житло! А якби тоді не сіли в евакуаційний потяг, нас би уже не було... Коли чоловік пізніше повернувся, то нашого дому вже просто не існувало – його знищили російські ракети".

Це – одне з багатьох повідомлень, які отримали автори ініціативи "Прихисток" від українців. Особливо багато їх було на початку повномасштабного вторгнення.

"В такі моменти, читаючи такі історії, ми розуміли: як добре, що зуміли вчасно запустити проект, що змогли донести інформацію до людей", – говорить авторка волонтерської ініціативи Галина Янченко.

Авторка волонтерської ініціативи Галина Янченко

62-річна Валентина скористалася "Прихистком" 4 рази. Вона мусила тікати з рідної Волновахи з невісткою і двома онуками – 8-річною Алінкою і 3-місячною Алісою. З речей – лише теплий одяг на собі і невеличка сумка з найнеобхіднішим для немовляти. Поїздами, автобусами, попутними авто вони добиралися з місця на місце.

"Дякувати Богу, що ми не ночували на холоді просто неба!", – каже жінка.

На кілька днів їх прихистили в Запоріжжі, потім – в Умані на Черкащині. Далі знайшли помешкання в Більцях у Молдові, де провели кілька місяців. Зрештою, завдяки "Прихистку", переїхали до Берліну. В Німеччині Аліна пішла до школи. Але родина з нетерпінням чекає на деокупацію Волновахи, щоб повернутися. Хоча їхній дім – зруйновано вщент. Від нього залишились тільки кредити в банку.

Дві сестри, Ольга і Марина, виїхали з Ірпеня останнім евакуаційним потягом. Пригадують, як змушені були кинути свій чемодан просто на пероні – він не поміщався до вагону.

"Люди їхали, без перебільшень, як риби у консервній банці. Було жахливо, але водночас – це була надія на порятунок", – пригадують Ольга та Марина.

Коли дівчата приїхали на захід України, то не змогли знайти житло за прийнятні гроші. Ось тут і стало в нагоді оголошення, яке вони побачили у потязі: "Прихисток. Знайти/надати житло. Безкоштовно для біженців". Проживши у добрих людей кілька тижнів, сестри пізніше переїхали до Німеччини, де облаштовують нове життя.

Таких історій насправді – безліч. Адже за сім місяців роботи проекту ним скористалися понад 3 мільйони українців!

Що потрібно людям саме зараз

Ініціативу "Прихисток" запустили у перший день повномасштабного вторгнення 24 лютого.

"Ми з родиною прокинулися від вибухів о 5 ранку. Стан був специфічний: з одного боку, не вірилося, що найгірше могло статися, а з іншого, я відчувала, що маю велику відповідальність перед усією країною як народний депутат і не маю права опускати руки, розкисати, – розповідає Галина Янченко. – Я одразу поїхала до Верховної Ради, ми швидко проголосували за оголошення воєнного стану. А потім разом з чоловіком сіли думати, що потрібно людям саме зараз, як ми можемо допомогти – і так виникла ідея "Прихистку".

У нагоді став досвід роботи в Донецькій і Луганській областях у 2014-16 роках:

"Війна ж розпочалася не 24 лютого, а в 2014-му році, коли до нас вторглися "ихтамнеты" – переодягнені російські військові. Тож ми знали з якими проблемами соціального, гуманітарного, економічного характеру зіштовхнулися тоді Донеччина і Луганщина. І могли прогнозувати з якими викликами зіштовхнеться уся Україна після масштабного вторгнення. Одна з головних – забезпечення переселенців".

Починаючи з 2014-го року, було кілька хвиль переселенців, які шукали житло. Тоді не існувало "прихистків" чи подібних ініціатив. Розселяли людей мінімально по санаторіях чи дитячих таборах. Місця вистачало не всім. Більшість шукали житло самостійно. Держава Україна тоді виявилася не готовою розв’язати цю проблему.

"Розуміючи кількість внутрішньо переміщених осіб на той час, ми помножили це просто в десятки разів і, усвідомлюючи масштаби можливої кризи з переселенцями, вирішили запустити таку ініціативу, – каже Галина. – Ми розуміли, що місцеві органи влади можуть не впоратися з таким напливом людей, з одного боку. А з іншого, знали як українці вміють єднатись і допомагати одне одному в скрутні часи. Тож не сумнівались, що все вийде. Ідея "Прихистку" проста і, як виявилось, вкрай потрібна".

Читайте також: "Ми – в безпеці. Хоча я до цих пір смикаюсь, коли чую якісь шуми". Як українці шукають прихисток за кордоном

Механізм, зрозумілий кожному

У перший же день зібрали команду волонтерів по знайомих і через Facebook, а першу версію сайту ІТ-шник Роман написав буквально за ніч. Сайт був чимось схожим на дошку оголошень: одні люди пропонували прихисток, інші могли знайти собі безкоштовне житло, адже часто тікали з-під обстрілів без жодних речей і грошей.

Згодом почали додавати нові функції: "поскаржитися на оголошення", якщо інформація в ньому не відповідає дійсності або за прихисток просять гроші, фільтри щодо кількості людей, яких готові прийняти, чи готові прихистити переселенців з дітьми, домашніми улюбленцями тощо.

"Ми постійно вдосконалювалися, – розказує авторка проєкту, – щоб з такої простої ініціативи, базового сайту, "Прихисток" перетворився на класний сервіс і краще та ефективніше допомагав людям. Приміром, вже через тиждень після запуску сайт працював не тільки в Україні, але й за кордоном. Тому що ми побачили, що частина людей їде за кордон, їм там теж потрібен прихисток. Нам не хотілося, щоб люди ночували в бараках на кордоні. Тому вирішили відкрити можливість публікувати прихистки і за кордоном. Ще через тиждень сайт запрацював на 40 мовах".

Важливо було також донести інформацію про ініціативу до всіх, хто її потребує.

"Завдяки "Укрзалізниці" і голові правління Олександру Камишіну, в кожному вагоні кожного евакуаційного потяга, на вокзалах розвісили інформаційні плакати, запустили відеоролики в Інтерсіті. І я особисто отримувала фідбек: багато людей, знайомих і незнайомих, говорили, що знайшли житло завдяки "Прихистку". Причому, як в Україні, так і за кордоном. Це надихає", – додає Галина Янченко.

Ініціативу "Прихисток" запустили у перший день повномасштабного вторгнення 24 лютого

Хороші новини

У квітні "Прихисток" став уже офіційним національним проєктом. Сайт отримав державний домен – prykhystok.gov.ua. А спільно з Міністерством регіонального розвитку запущено програму часткової компенсації комунальних послуг – за кожного переселенця власник житла отримував 425 гривень на місяць. Влітку таку компенсацію отримали 350 тисяч українців.

З 1 жовтня – сума виплат за розміщення переселенців подвоїлася.

"Ми розуміємо, що починається опалювальний сезон, – каже Галина Янченко. – Комірне стає дорожчим. Водночас важливо, щоб люди холодну пору року провели у теплі. І нам обов’язково потрібно допомогти знайти житло. Відповідно з 1-го жовтня завдяки уже підтримці не тільки Міністерства регіонального розвитку, а й, наприклад, ООН, українці можуть отримати компенсацію близько 900 гривень на місяць за розміщення кожної людини. Наприклад, розмістивши у себе сім’ю з 4 людей, отримаєте 3 600 гривень. Думаю, це більш ніж достатньо, щоб оплатити комунальні за місяць".

Зважаючи на великий запит на таку компенсацію, автори проекту планують спростити процес оформлення документів на її отримання – цифровізувати його, інтегрувати в сайт.

Читайте також: Де переселенцям знайти безкоштовне житло в Україні та за кордоном? Список сервісів

Кожен вільний квадратний метр

Найбільший запит на "Прихисток" був у лютому-березні, коли росіяни стояли і навколо Києва, і в Чернігівській, і в Сумській області. Люди тікали з багатьох регіонів.

"Цих людей потрібно було розміщувати. Це просто мільйони наших українців, і "Прихисток" дуже допомагав з розселенням. Ми закликали всіх, у кого є зайвий квадратний метр, забирати до себе переселенців", – розповідає Галина Янченко.

Ось кілька цифр для усвідомлення масштабів. З підконтрольної частини Донецької області виїхало 80% цивільних. Там залишилося тільки 340 тисяч людей. З Луганщини евакуювали 90% населення великих міст.

І це не просто мільйони людей, яких потрібно десь розмістити. Це сім’ї, це мами з дітками, які тікають від бомбардувань, які потребують допомоги.

Також виникла потреба розмістити людей, які поверталися у звільнені області і знаходили свої квартири й будинки зруйнованими. Потрібен час, щоб залатати пошкодження в оселі.

"Наприклад, у нас вдома жили люди з Ірпеня, у яких постраждав їх багатоповерховий будинок. Ми теж долучилися до цієї ініціативи, щоб показати власним прикладом, як потрібно робити", – розповіла ініціаторка проєкту.

Зараз, з наближенням опалювального сезону і холодів, це знову особливо актуально: якщо у людей пошкоджені стіни чи дах, їм потрібно допомагати житлом.

Сьогодні на сайті "Прихистку" – близько 16 тисяч активних оголошень. З них 13 тисяч в Україні та 3 тисячі – за кордоном.

"Наша ініціатива тримається на українцях, на їхній солідарності та чуйності, – говорить Галина Янченко. – Але, звичайно, нам пощастило з тим, що колеги з уряду та Офісу Президента відгукнулися і допомогли вивести інформування про ініціативу на вищий рівень. Про неї писав Президент, міністри, нам допомагали Обласні державні адміністрації. І завдяки цим спільним зусиллям сьогодні ми можемо говорити, що "Прихисток" – це не тільки перша ініціатива такого роду, але й найбільша. Я дуже сподіваюся, що вона продовжить допомагати, тому що війна, на превеликий жаль, не закінчилася, руйнування будинків не закінчилися – і людям потрібен прихисток".

Роксана Касумова, спеціально для УП. Життя