Діти з сиротинців вчаться вирощувати овочі та заробляти гроші: як працює проєкт "Наша теплиця"

"Наша теплиця" – проєкт, який працює в Тернополі. Він вчить дітей з сиротинців вирощувати овочі та зелень, доглядати за ними, набувати базових навичок підприємництва та жити за межами освітніх установ.

Через повномасштабне вторгнення РФ проєкт запустили на місяць пізніше, але до нього також долучилися переселенці з Харкова. Вони разом з дітьми виростили врожай помідорів, зелені, салату та перців.

Органічну продукцію, вирощену дітьми з інтернатів, купують містяни та ресторани Тернополя. Частину з цих грошей учасники з інтернатів отримують у вигляді "зарплати".

Надихаючу історію садівництва для "Української правди. Життя" розказав куратор проєкту "Наша теплиця" Андрій Назаренко та учасники програми.

Історія проєкту "Нашої теплиці"

Андрій Назаренко заснував фонд "Майбутнє сиріт" на початку 2000-х. Він – теж сирота. Під час навчання в університеті хлопець вирішив допомогти дітям, які потрапили до дитячих будинків та інтернатів.

На базі фонду створили ресурсний центр – будинок для адаптації сиріт. Крім дому, є сад та земельна ділянка, на якій змайстрували дві теплиці. На реалізацію ідеї пішло близько 10 років. Теплиці побудували 3 роки тому.

Щовесни з інтернатів Тернопільщини обирають групу з 8 дітей віком 13-17 років. Їх привозять до ресурсного центру, де вони соціалізуються та кілька годин допомагають у теплиці.

"У нас тут природний відбір, – каже жартома Андрій. – Ми привозимо дітей групу дітей, яких обирають серед охочих, але до фінішу доходять не всі".

Салат на продаж. Фото з архіву Андрія Назаренка

Він зазначає, що для дітей поїздка у теплиці більше як пригода, аніж як робота. Але декому стає нудно і вони відмовляються їхати.

Роботу діти роблять дозовано – 1-1,5 години на день. Для рослин розробили графік поливу, а кожен учасник має закріплену ділянку.

Проте нікого силою працювати не змушують – усе будується на взаємних домовленостях та допомозі. Андрій додає, що теплиці є не просто самоокупними, а й прибутковими. Завдяки цьому він на практиці показує дітям, як заробляти гроші та навіть – започаткувати власну справу.

Цьогоріч через повномасштабне вторгнення до роботи в теплиці долучились кілька переселенців з Харкова. Вони погодились безоплатно допомогти Андрію та вихованцям дитячих будинків. Зазначають, що робота в теплиці допомагає відволіктись від новин та зробити щось корисне.

Едуард – бізнесмен родом з Донбасу. Він розповів, що жодного стосунку до агросектору або садівництва не мав.

"Мамі ще в молодості допомагав. У неї був будинок із городом, де ми вирощували врожай. А тут більше, щоб руки зайняти та без діла не сидіти", – каже Едуард.

На дачі чоловік вирощував лише трави-спеції для шашлику, а решту площі займали квіти. Тепер чоловік разом з кількома іншими опікується помідорами, перцями та зеленню.

Читайте також: Сади Перемоги у місті. Приклади міських городів в українських містах, що надихають

Теплиця та сад

Андрій запрошує в теплицю. Каже, що ідея створити закритий "город" – не просто забаганка, а зважене рішення.

"У теплиці є низка переваг: її не затоплює, вберігає врожай та рослини від вітру, граду, дощу.

До того ж я чув багато про те, якою безпощадною буває природа, як люди важко переживають втрати врожаю на городі, бо вклали купу часу та ресурсу", – пояснює він.

Доходимо до двох парників з полікарбонатної плівки. Вони відблискують серед саду. Для того, щоб облаштувати теплиці довелось спиляти кілька вишень.

Одна з теплиць проєкту

Куратор проєкту зазначає, що через війну цього року висадили рослини трохи пізніше. Але завдяки сприятливим погодним умовам та допомозі переселенців врожай зібрали вчасно.

Всередині теплиці сонячно, спекотно, зелено і пахне ароматним солодким перцем. Андрій показує паростки салату – їх за сезон посадили вдруге. Йому треба лише 3 тижні аби знову буяти величезним листям. На швидкість також впливає частота поливу – варто це робити регулярно, аби кущ ріс.

"Ми зібрали перший врожай салату, і посадили різне. Ось, кінза, петрушка, рукола, трохи кропу і лише одне стебло базиліку. Десь ще кілька було, але щось геть не вродив", – каже Андрій.

В іншій половині теплиці – різні сорти перцю. Куратор розповідає, що деякі кущі ростили з насіння, а частину – з розсади. Зазначає, що жодних хімікатів не застосовують.

Врожай теплиці

В другій меншій теплиці – суто помідори.

"Минулого року були помідори з огірками, але ми не дуже встигаємо їх вчасно зібрати, то отримуємо насінники.

Цього року експериментуємо з помідорами чері. Але чомусь квіток багато, а урожаю – ні. Може ще бджоли треба?! Доведеться пасіку завести", – жартує Андрій.

Він зазначає, що весь досвід вирощування овочів у теплиці черпав з відео на YouTube. Навчання проходить швидко та цікаво, зазвичай – разом з дітьми.

Поміж розповіддю тягнеться до стебла, яке пробивається у проході теплиці, та з посмішкою "жаліється", що всередині намагаються прорости вишні.

Читайте також: Над головами літали ракети, а люди підв'язували виноград: історія одного із найпівнічніших виноградників України

Прибуток та досвід учасників теплиці

Андрій каже, що за парниками ще є невеликий сад та кущі малини – врожаю на продаж достатньо.

Проєкт не лише покриває витрати на закупку насіння, воду, електрику, але й приносить прибуток. Попри війну, чистий заробіток цьогоріч вже перевищив 2,5 тисячі гривень. Для порівняння, у 2021-му отримали 2,3 тисячі прибутку.

Куратор зазначає, що ціну на продукцію оголошують середньоринкову. Але якщо люди платять більше – не відмовляються. Наприклад, за пучок салату мали сплатити 20 гривень, а дали – 200 і не взяли решту.

"Я не поспішаю казати "ні, не варто", якщо дають більше. Бо розумію, що треба купити насіння, оплатити електрику, газ, опалення. Крім того – заплатити за труд. Вихованці мають знати про заробіток і не соромитись його", – каже Андрій.

Врожай перціву теплиці

Влад і Яна – випускники дитячого будинку, які вже кілька років беруть участь у проєкті.

Хлопець розповів, що минулого року збирав пучки салату. Спершу зважував їх та записував дані, аби розуміти вартість. А тоді – віз у ресторани. Вийшло заробити кілька сотень гривень.

Яна збирала вишні та везла їх у ресторан. За ягоди їй дали 300 гривень, з яких 100 вона повернула у фонд, а за свою роботу отримала удвічі більше.

Яна та Андрій з врожаєм вишні

За словами Андрія, однією з цілей цього проєкту була ідея показати, що діти з інтернатів вміють створювати та заробляти гроші.

"Споживальництво – це ярлик, який міцно приріс до дітей з інтернатів та дитбудинків. Вони звикають отримувати все. А я хочу, аби вони по життю могли самостійно щось отримати.

Я хотів дав їм вудочку, а не рибу. Прагну, щоб вони навчились заробляти гроші. Якось жартома запропонував, що буду платити тому, хто весь день лежатиме на ліжку, але за умови, що нічого не робитиме і нікуди не вставатиме", – ділиться він.

Куратор проєкту з гордістю каже, що вже є перші "плоди" у вигляді розпочатої підприємницької діяльності випускників.

Перший врожай одного з випускників

"Власну справу по садівництву започаткував Василь у цьому році. Раніше він у школі мав маленький бізнес – продавав "Мівіну".

Коли завершив навчання, їздив у Польщу на заробітки, тоді придбав земельну ділянку. Спершу хотів картоплю там вирощувати, але передумав і засадив малиною, бо на Тернопільщині завод збирає ягоди для своїх йогуртів", – розповів Андрій.

Він додає, що хлопець попри повномасштабне вторгнення доглядав за кущами та обробляв землю – собі й селянам, щоб заробити гроші. Нещодавно Василь зібрав свій перший врожай, і, ймовірно, – не останній.

Вікторія Андрєєва, УП.Життя

Матеріал підготовлений в рамках реалізації проєкту ГО "Місто-сад"

Читайте також: Як прищепити малюкам любов до садівництва: 7 "зелених" експериментів